Постанова 4851 № 480/3141/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 р. Справа № 480/3141/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 (суддя А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, повний текст складено 28.10.19) по справі № 480/3141/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовної заявою до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 року №UА805180/2019/000185/2 протиправним та скасувати його. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що митними органами правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем під час митного оформлення не надано всіх необхідних документів на підтвердження митної вартості товарів. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв`язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (Дудченко В.В.) підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Кравченко П.А.) заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17.06.2019 року ОСОБА_1 у Німеччині придбано через Auto - Live Bоblingen у Ahmed Huseyin Durukan за 17 000 Євро легковий автомобіль уживаний марки VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску (а.с.19). 01.07.2019 року декларантом позивача - митним брокером ТОВ «Україна - Центр» - було подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/018293, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі договору/рахунку-фактури в сумі 17 000 Євро (а.с.50). На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: 1) акт про проведення огляду транспортного засобу UA20903/2019/42183 від 24.06.2019р.; 2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 21.08.2015 р.; 3) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.06.2019 р.; 4) Договір купівлі-продажу/ рахунок на оплату (в одному документі) №2019/6-313 від 17.06.2019 р.; 5) митна декларація країни відправлення від 18.06.2019 р. №19DЕ955108344646Е9; 6) квитанції про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 24.06.2019 р. та від 01.07.2019 р. (а.с. 15-19,50). За результатами розгляду поданих декларантом документів автоматизованою системою митного оформлення Інспектор-2006 були сформовані митні формальності за наступними кодами класифікатору: - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості». Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: WVGZZZ7PZGD008605, валюта - EUR, вартість- 23250,00. - 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби» - 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с.46). Інспектором митниці за допомогою електронних засобів зв`язку був направлений позивачу лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.47), у відповідь на який додаткових документів надано не було. За наслідками розгляду митної декларації та доданих до неї документів, Сумською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000185/2 від 01.07.2019 року та визначено митну вартість імпортованого автомобіля за другорядним методом у розмірі 23250,00 Євро (а.с.22-23). У графі 33 Рішення зазначені обставини, які були підставою для його прийняття: "...Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу...Підстави для визначення митної вартості: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу..." (а.с.23). Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00412 від 01.07.2019 року, позивача повідомлено про відмову у митному оформленні транспортного засобу (а.с.20-21). Не погодившись з правомірністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 року №UА805180/2019/000185/2, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час здійснення митного оформлення товару було надано всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, на основі яких можливо встановити митну вартість товару, що переміщується через митний кордон України. Відповідачем, в свою чергу, обґрунтованість використання другорядного методу визначення вартості товару не доведена, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54 МК України). Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54 МК України). Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57 МК України). Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вказані норми містяться у розділі ІІІ Митного кодексу України Митна вартість товарів та методи її визначення, глави 8 Загальні положення щодо митної вартості та 9 Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування. Тобто, ці норми є загальними і розповсюджуються на всі правовідносини, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну. В той же час, стаття 364 МК України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами. Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для особистих потреб, у зв`язку з чим, превалюють над згаданими загальними нормами та першочергово мають застосовуватись при вирішенні спору між сторонами у цій справі. Так, статтею 368 МК України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 368 МК України). У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (частина 4 статті 368 МК України). Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що у правовідносинах, які виникають при імпорті громадянами товарів для власних потреб, митною вартістю є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, а саме: касовими або товарними чеками, ярликами та іншими документами роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Тобто, надання платіжних документів є необов`язковим. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, право самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортуються громадянами України для власних потреб, у митного органу виникає лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів. Визначення митної вартості в цьому випадку здійснюється на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України. Судовим розглядом встановлено, що рішення від 01.07.2019 року прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для виникнення у митного органу права самостійно визначати митну вартість імпортованого товару, Митний кодекс України визначає наявність доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2019 року (а.с.19), придбав для власних потреб автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску. Обставина щодо придбання згаданого автомобіля саме для власних потреб, Сумською митницею ДФС не заперечувалась, доказів на підтвердження іншого, відповідач не надавав. Для митного оформлення придбаного позивачем автомобіля, 01.07.2019 року Сумській митниці ДФС були надані: митна декларація № UA805180/2019/018442; акт про проведення огляду транспортного засобу UA20903/2019/42183 від 24.06.2019 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 21.08.2015 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.06.2019 р.; Договір купівлі-продажу та рахунок на оплату (у одному документі) №2019/6-313 від 17.06.2019 р.; митна декларація країни відправлення від 18.06.2019 р. №19DЕ955108344646Е9; (а.с. 15-19, 24, 50). При визначенні митної вартості імпортованого для власних потреб транспортного засобу, була застосована фактурна вартість, вказана в договорі купівлі-продажу/рахунку-фактурі 17000 Євро (а.с.19,88). Зазначений документ містить відмітку про сплату повної вартості товару готівкою. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені обставини свідчать про належне підтвердження ОСОБА_1 заявленої митної (фактурної) вартості автомобіля VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску. Доказів на підтвердження недостовірності вказаної декларантом митної вартості матеріали справи не містять. Крім того, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю, зазначеною декларантом позивача. Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість спірного товару митниця визначила за другорядним методом - за ціною ідентичного товару на підставі наявної у митниці цінової інформації щодо ідентичних товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до ч. 4 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Між тим, рішення про коригування митної вартості не містить інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, яка була взята за основу для визначення митної вартості спірного товару. Документів про вартість операції з ідентичними товарами, які б підтверджували обґрунтованість митної вартості, визначеної митницею, відповідачем не надано та у рішенні про коригування митної вартості не наведено. Суд зазначає, що у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару відповідач відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України не зазначив наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, відповідачем не надано доказів, що при застосуванні 2 методу визначення митної вартості за основу взята вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, визначених ст. 59 МК України. Крім того, рішення про коригування митної вартості не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких, митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, передбачених п.п. 3,4 ч.2 ст. 55 МК України. За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом не відповідає приписам ч. 2 ст. 55 МК України, а тому є незаконним. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Верховний Суд у вказаній постанові зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування. На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядного методу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі № 480/3141/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 03.02.20. (у зв`язку із знаходженням судді Бершова Г.Є. у відпусці)