Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.005096

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005096 пров. № А/857/844/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., представника відповідача Саган Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (прийняте у м. Львові суддею Коморним О.І.; складене у повному обсязі 06 грудня 2019 року) в адміністративній справі № 1.380.2019.005096 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправною і скасувати прийняті Львівською митницею ДФС: - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209190/2019/00690 від 15 травня 2019 року та - рішення про коригування митної вартості товарів №/2019/000259/2 від 27 травня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при здійсненні митного оформлення автомобіля він надав всі необхідні та достатні документи на підтвердження заявленої його митної вартості за основним методом, однак відповідач, всупереч вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що декларант не надав всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору, що, на думку митного органу, не дозволяє перевірити правильність її визначення, а тому митна вартість визначена за резервним методом із використанням рівня цін, за яким транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції за результатом спрацювання АСАУР, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача, викладених у позовній заяві, та оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів на обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідач при поданні апеляційної скарги не надав. У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, позивач через уповноважену особу подав до митного оформлення митну декларацію UA209190/2019/037854 від 15 травня 2019 року на придбаний у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Touareg», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , в якій задекларовано для митного оформлення зазначений вище транспортний засіб митною вартістю, визначеною декларантом за ціною договору (контракту), у розмірі 19 700,00 євро. До вказаної митної декларації було додано рахунок-фактуру (інвойс) від 10 травня 2019 року № 03А/05/2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13 травня 2019 року № UA20903/2019/32369, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03 травня 2019 року № 1018980556, копію митної декларації країни відправлення від 13 травня 2019 року № 19 PL301010E0396586; сертифікат відповідності від 14 травня 2019 року № UA.008.66444-19. За результатами перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, визначеного у декларації, відповідач запропонував надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною третьою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Запитуваних документів декларант не надав, тому 27.05.2019 Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000259/2, згідно з яким митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 МК України) в розмірі 24 250 євро, та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00690. Зазначено, що митна вартість, заявлена декларантом, не може бути визнана у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження та неподанням згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавались). У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 24 250 EUR. Проведено консультацію з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності в органу доході і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 24 250 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Не погоджуючись із такими діями та рішеннями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував його тим, що митна вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації UA209190/2019/037854, визначена за основним методом і до митної декларації додано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а відтак, відповідачем безпідставно визначено митну вартість ввезеного позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу та відмовлено у митному оформленні товару. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України). Частинами другою - шостою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, на-явні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову ви-могу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявно-сті) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановлено судом, на підтвердження митної вартості легкового автомобіля марки «Volkswagen», модель «Touareg», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 позивач надав, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) від 10 травня 2019 року № 03А/05/2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13 травня 2019 року № UA20903/2019/32369, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03 травня 2019 року № 1018980556, копію митної декларації країни відправлення від 13 травня 2019 року № 19 PL301010E0396586; сертифікат відповідності від 14 травня 2019 року № UA.008.66444-19. Так, надані декларантом рахунок-фактура від 10 травня 2019 року № 03А/05/2019 та митна декларація країни відправлення від 13 травня 2019 року № 19 PL301010E0396586 містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, а саме 19 700 євро та 84 431 злотих відповідно. Таким чином, вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів непідтвердження відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу та неотримання продавцем - фірмою Global Trust Project Sp.z.o.o. від позивача коштів в сумі 19 700 євро. Щодо покликання відповідача на те, що власником автомобіля, вказаним у реєстраційному документі, та продавцем є різні особи, суд зазначає, що ця обставина не стосується вартості товару. При цьому суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля чи обставин його продажу до продавця не звертався. При цьому, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою ним митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного позивачем вживаного автомобіля. Ці документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Водночас, як зазначив суд першої інстанції, покликання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 лютого 2018 року в справі № 809/1884/16. Варто зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2019 року № UA209000/2019/000259/2 зазначено про неможливість застосування другого - п`ятого методів визначення митної вартості через відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР. Таку вартість, як встановлено судом першої інстанції, взято відповідачем, виходячи з середньої ціни транспортного засобу визначеної марки, моделі, комплектації, що пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Також у рішенні відсутні відомості щодо дати, номера митної декларацій за якою ввезено такий товар, комерційних умов поставки такого товару, дати ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Відтак використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про якій йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками. Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 24 250 Євро. З огляду на викладене митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок Львівська митниця ДФС порушила вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. За таких обставин необхідно погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме: заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18. Наведене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та, на підставі такого, картки відмови у прийнятті митної декларації. При цьому варто зауважити, що подання позивачем до суду першої інстанції платіжного документа та зазначення судом першої інстанції про такий документ в оскаржуваному рішенні не було вирішальним аргументом при вирішенні справи, а відтак доводи апелянта з приводу того, що суд першої інстанції перебрав на себе функції митного контролю замість органу доходів і зборів, є безпідставними. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року в адміністративній справі № 1.380.2019.005096 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Постанова складена у повному обсязі 13 березня 2020 року.