Постанова 4857 № 300/7352/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7352/24 пров. № А/857/31/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Крильця А.Р., Мікули О.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000031/2 від 27.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000241,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просило: ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000031/2 від 27.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000241. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовавно картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000241 від 27.08.2024. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000031/2 від 27.08.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок та 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Івано-Франківська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що 26.08.2024 року декларантом ТОВ «АДЕЛЬ СЕРВІС» до Івано-Франківської митниці подано електронну митну декларацію №24UА206050009757U2, за якою до митного оформлення пред`явлено: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі. Батути в комплектах, в розібраному вигляді в картонних коробках. Фірма виробник - Zhejiang Меrsсо Іndustrу & Тrаdе Со., Ltd. Країна походження - СN. На підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №24UА206050009757U2 до митного органу було надано відповідні документи. Декларантом заявлено митну вартість у розмірі 1928281,48 грн. Так, у графі 22 «загальна сума за рахунком» митної декларації №24UА206050009757U2 вказано 37086,00 USD за офіційним курсом валюти, встановленим Національним банком України, який діяв на день подання митної декларації (1 USD = 41,2236 грн). Крім цього, заявлені витрати на транспортування у розмірі 399463,05 грн. Митна вартість товару визначалась за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02.2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року) визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Пунктами 1.1, 2.1, 2.2.7, 2.2.10, 2.2.13, 2.2.14 розділів 1 та 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 року № 476 (далі - Методичні рекомендації) встановлено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою митного органу, яка здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, в тому числі, шляхом перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Відтак, під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 26.08.2024 року №24U206050009757U2 було згенеровано форми митного контролю: - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МКУ»; - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МКУ». Відтак, спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів; по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару - відповідно здійснити перевірку правильності визначення митної вартості. Згідно з частиною 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини 1 статті 320 МКУ, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається. З цього слідує, що в Івано-Франківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UА206050009757U2 від 26.08.2024 року було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності. Крім цього, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номера відповідної митної декларації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом. Так, митним органом надіслано декларанту повідомлення: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - каталоги, інформацію про товар з інтернет ресурсів; - копію митної декларації країни відправлення, а у разі відсутності таких документів надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи». У свою чергу, декларант надав відповідь, що інших документів надати немає можливості. У результаті інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості №UА206050/2024/000031/2 від 27.08.2024 року, в якому митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у ньому вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості; зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки №UА206050/2024/000241 від Крім того апелянт зазначає, що суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6000 грн витрат на правову допомогу. Івано-Франківська митниця не погоджується з таким, вважає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та «Jhejiang Mersco Indastry & Trade Co., Ltd» укладено зовнішньоекономічний контракт за №D20032024 від 20.03.2024, згідно з яким позивач імпортує на територію України товар (спортивне обладнання) відповідно до специфікації (а.с.48-53). Відповідно до специфікації №SP200320204 від 20.03.2024 до договору №D20032024 від 20.03.2024 загальна вартість товару становить 73 596,00 доларів США (а.с.47). Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті від 27.03.2024 у сумі 22 078,80 доларів США та від 23.05.2024 у сумі 51 517,20 доларів США (а.с.38-43). Вартість поставленого товару згідно рахунку-фактури від 20.06.2024 становить 37 086,00 доларів США (а.с.24,25). З метою митного оформлення товару представником позивача подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206050009757U2 для митного оформлення товару інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою або гри на свіжому повітрі; батути в комплектах, в розібраному вигляді в картонних коробках з світлодіодною підсвіткою (а.с.80). До митної декларації долучено: пакувальний лист (Packing list) №1 від 20.06.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №I24044 від 20.06.2024, коносамент (Bill of loding) UTRUST24061614 від 26.06.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) 107151 від 22.08.2024, супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №22PL322080NS6Х6Z09 від 22.08.2024, декларацію про походження товару (Declaration of origin) №24044 від 20.06.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 27.03.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.05.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційної послуги №23/08/24-01 від 23.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційної послуги LS-4582984 від 23.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7151 від 23.08.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP200320204 від 20.03.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару №D20032024 від 20.03.2024, договір про надання послуг митного брокера №12/04/24 від 12.04.2024, копія митної декларації країни відправлення №31042024054957074 від 24.06.2024. Митним органом надіслано декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, інформацію про товар з інтернет ресурсів, копію митної декларації країни відправлення, а у разі відсутності таких документів, надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.100). Декларантом зазначені документи не подано та повідомлено про неможливість подання інших документів (а.с.101). Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 27.08.2024 прийнято рішення № UA206050/2024/000031/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.17,18). Згідно з рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ, Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічних) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 01.07.2024 №UA209170/2024/54090, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою: батути в комплектах, в розібраному вигляді. Фірма виробник "Jhejiang Mersco Indastry & Trade Co., Ltd". Країна виробництва CN. Визначена митна вартість на рівні 3,75 дол США/кг (а.с.17-18). Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000241 (а.с.19-21). Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частинами другою-п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частинами першою-четвертою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. З огляду на вказане, правильним є твердження суду першої інстанції, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, суд підставно зауважив, що наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15, Згідно матеріалів справи, позиція відповідача полягає у тому, що декларантом подано не всі документи, а саме експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці. При цьому суд підставно зауважив на те, що посилання у відзиві на позов представника відповідача на ряд недоліків документів поданих декларантом позивача при здійсненні митного оформлення товару, то така інформація не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД від 01.07.2024 №UA209170/2024/54090, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару. В той же час, матеріали справи не містять належних доказів а відповідач не довів, що вказаний у МД від 01.07.2024 №UA209170/2024/54090 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем та імпортувався в тій ж самій кількості та був виготовлений з ідентичного матеріалу, а також доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. При цьому суд вірно вважав, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Суд правильно зазначив, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу. Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія судів, дійшов вірного висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають до скасування. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Апелянтом не оскаржується розмір стягнення сплаченого позивачем судового збору в розмірі 6056,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями за №55 та №56 від 20.09.2024. Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу). При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно матеріалів справи, на підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 10 000 грн надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001503 від 10.04.2019, договір про надання професійної правничої допомоги №2023/30 від 15.11.2023, ордер Серії АТ №1080649 від 24.09.2024, акт приймання-передачі послуг за Договором про надання професійної правничої допомоги №2023/30 від 15.11.2023 та квитанцію про сплату вартості наданих послуг на суму 10 000 грн від 06.11.2024. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відтак, беручи до уваги принцип співмірності, сталу судову практику, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, позицію відповідача, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу в даній справі у розмірі 3000,00 грн., а не 6000 грн. як то вважав суд першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, за винятком визначення розміру витрат на правничу допомогу, а тому рішення у цій частині слід змінити, в решті рішення суду першої інстанцій залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №300/7352/24 в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №300/7352/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М.А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула