Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4459/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 р. м. Харків Справа № 480/4459/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2019, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук (повний текст складено 06.12.19) по справі № 480/4459/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000235/2 від 09.10.2019. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що митними органами правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем під час митного оформлення не надано всіх необхідних документів на підтвердження митної вартості товарів. Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обгрунтування відзиву зазначає, що митним органом було безпідставно порівняно ціни спірного автомобіля з митною вартістю іншого автомобіля, яка була визначена в іншій митній декларації. Походження і правова природа обраного митницею числового значення 10550 Євро жодним чином не обгрунтовано. Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 КАС України. Заслухавши доповідь обставин справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне. В ході судового розгляду було встановлено, що 02.10.2019, діючи за довіреністю в інтересах позивача, її представник ОСОБА_2 В.А. придбав для неї у Федеративній Республіці Німеччина в AUTOHAUS ULZBURG е.К. (24558 Henstedt-Ulzburg Kirchweg 126) легковий автомобіль уживаний марки Volkswagen модель Golf, 2015 року випуску, за 5500 Євро (а.с. 12). 05 жовтня 2019 року на підставі оформлених в країні експорту документів вказаний автомобіль було ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. З метою митного оформлення вказаного автомобіля, 08.10.2019 декларантом позивача - митним брокером ФОП ОСОБА_3 - подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/027839, у якій митна вартість імпортованого автомобіля визначена за основним методом ціною договору, в сумі 5500 Євро (а.с.37-38). Разом із митною декларацією (далі МД) на підтвердження митної вартості було подано інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД (що підтверджено у картці відмови, копія якої знаходиться на а.с. 17), в тому числі: - рахунок-фактура (Rechnung) №16353 від 02.10.2019 (а.с.13); - акт про проведення огляду транспортного засобу UA209030/2019/83234 від 05.10.2019 (а.с.15); - висновок експертного дослідження №19/5946/7888 від 08.10.2019; - копія паспорта позивача (а.с.10-11); - довіреність серії НОА278714 №1372 від 30.09.2019 (а.с.12); - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 27.03.2015 (а.с.14); - зн. облік К02885383 від 02.10.2019; - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.46A(b).08353-19 від 07.10.2019; - квитанції про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 02.10.2019 (51300,00) та від 03.10.2019 (11300,00). За результатами розгляду поданих декларантом документів, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками системи митного оформлення Інспектор-2006 за митною декларацією сформовано митні формальності за наступними кодами класифікатору: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості; 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. (а.с.33) Інспектором митниці за допомогою електронних засобів зв`язку, був направлений лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України (а.с.34). Листом № 7/10-19 від 09.10.2019 уповноваженою особою позивача повідомлено про неможливість надати додаткові документи з причини їх відсутності. (а.с.36) У зв`язку з цим, 09.10.2019 Сумською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000235/2 (а.с.16) та Картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00518 (а.с.17), згідно з якими митну вартість визначено в розмірі 10550 Євро за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 31 Рішення). У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено наступну причину коригування (зв.б.а.с.16): Спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WVWZZZAUZFP595408, валюта- ЕUR, вартість- 10550,00. Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. В наданих документах відсутні відомості щодо наявних пошкоджень транспортного засобу, які б вплинули на вартість автомобіля. Декларанту направлено запит про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів згідно статей 53 та 368 Митного кодексу України. У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових підтверджуючих документів. Між декларантом і митним органом проведено консультації. Підстави коригування митної вартості - неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 Митного кодексу України та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу. Джерела, що використовувались: цінова інформація ЕАІС МД від 29.07.2019 № UA205040/2019/36418." Не погодившись з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації, та правомірності винесення ним оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі МК України) митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями ч.2 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч.1-6, 8 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 [визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів] і 60 [визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів] цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 [визначення митної вартості на основі віднімання вартості] цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 [визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість)] цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1-5, 10, 21 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до ч.ч.1-3, 5, 6 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно із ч.ч.1-3, 6, 7 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2019 року по справі №821/827/18, від 06 березня 2019 року по справі №809/278/17, від 05 березня 2019 року по справі №815/5852/17. В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №809/1469/16 (адміністративне провадження №К/9901/43534/18). Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів звертає увагу, що підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені. Як свідчать матеріали справи (а.с.34), відповідачем з метою уточнення визначення позивачем митної вартості автомобілю було витребувано у декларанта документи за загальним переліком відповідно до ст.53 МК України. Однак, у такому запиті (а.с.34) не було конкретизовано, які саме документи необхідно надати для підтвердження митної вартості, а також не було повідомлено чому саме заявлена позивачем митна вартість товару ставиться під сумнів, не було зазначено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів підставою коригування митної вартості товару (зв.б.а.с.16) зазначено "неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 Митного кодексу України та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу". Колегія суддів звертає увагу, що у направленому відповідачем електронному запиті (а.с.34) жодним чином не відображено, які саме складові митної вартості транспортного засобу не підтверджуються. При цьому слід враховувати, що позивачем до митної вартості товару не включалися ні витрати на транспортування, ні витрати на страхування. Відповідачем, в свою чергу, не зазначається, що такі витрати фактично здійснювалися. У звязку із зазначеним, відсутні підстави вважати, що саме ці складові митної вартості викликали сумніви у митного органу. Щодо доводів митного органу про здійснення оплати за транспортний засіб у розмірі 5000 Євро шляхом банківського переказу та ненадання таких документів під час митного оформлення товару,. Колегія суддів зазначає наступне. Із рахунку-фактури (Rechnung) №16353 від 02.10.2019 (а.с.13) вбачається, що ціна транспортного засобу складає 5500 Євро, а не 5000 Євро як вказує відповідач. Також зміст даного рахунку-фактури свідчить про те, що оплата була здійснена за готівку (наявність відмітки "In bar"), а інформація про банківські реквізити вказана лише у верхній частині рахунку-фактури разом із відомостями про компанію, що свідчить лише про наявність у даної компанії відповідних банківських реквізитів і беззаперечно не підтверджує наявність у позивача можливості здійснити оплату лише шляхом банківського переказу. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо здійснення позивачем оплати за вказаний товар саме шляхом банківського переказу, а не готівкою, що свідчить про необгрунтованість даних доводів митного органу. В той же час, надані позивачем для митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Більше того, відповідач не навів в оскаржуваному рішенні конкретних підстав, які б викликали сумнів у визначеній декларантом ціні товару, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Німеччини щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом вищевказаного автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5500 Euro та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі № 803/1112/17 (№К/9901/1233/17), ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля тощо), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Ненадання додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Щодо доводів митного органу, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 27.03.2015 № НОМЕР_1 попереднім власником оцінюваного транспортного засобу вказано особу Franz Carl Nudling (графа С.3.1, С.6.1), однак рахунок на оплату був виставлений іншою особою, а саме підприємством AUTOHAUS ULZBURG е.К, колегія суддів зазначає наступне. Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000235/2 від 09.10.2019 вбачається, що вказана обставина не була підставою для його прийняття. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечується придбання автомобілю саме через компанію AUTOHAUS ULZBURG е.К. Разом з тим, позивачем наводиться інформація про те, що вказана компанія є особою, яка реалізовувала автомобіль (дилером). Митним органом, в свою чергу, не наводиться обгрунтованих доводів та не надано будь-яких доказів, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Німеччини, щодо протиправності здійснення продажу автомобілю, належного певній особі, вищевказаною компанією. При цьому слід враховувати, що такий продаж міг здійснюватися відповідною компанією в інтересах фізичної особи від свого імені (договір комісії) тощо. Також колегія суддів звертає увагу, що Митницею було визначено митну вартість автомобіля за ціною ідентичного товару на підставі наявної у митниці цінової інформації щодо ідентичних товарів. Відповідно до ч.1. ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до ч.4 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Таким чином, на виконання вказаних норм, за основу має братись вартість однакових за всіма ознаками з оцінюваними товарами або ознаками, які мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, ввезених в Україну приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Як свідчать матеріали справи, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про наявність цінової інформації ЕАІС МД № UА205040/2019/036418 від 29.07.2019 (а.с.21). Проте, відсутнє будь-яке порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. Зміст інформації з ЕАІС МД № UА205040/2019/036418 від 29.07.2019 (а.с.21) щодо порівнюваного товару, взятої як основа для коригування, є необґрунтованим, оскільки вартість транспортного засобу, що ввозився на територію України згідно наведеної митної декларації складав 6900 Дол. США, що суттєво відрізняється від вартості визначеної митним органом у оскаржуваному рішенні 10550 Євро. Колегія суддів відмічає, що договірна ціна на автомобіль формується не лише залежно від марки/моделі/року випуску/ типу двигуна/тощо, а й із врахуванням інших характеристик, які не обов`язково вказуються у митній декларації (пробіг/інтер`єр салону/додаткове обладнання/тощо). При цьому митним органом ідентичність товарів (автомобіля позивача та іншого автомобіля, розмитнюваного за МД № UА205040/2019/036418 від 29.07.2019) не встановлювалася належним чином. Так само, митним органом не наведено доводів та обгрунтування стосовно характеристик автомобіля позивача, які свідчили б про його більшу вартість, ніж розмитнюваний автомобіль за МД № UА205040/2019/036418 від 29.07.2019. Отже, митним органом не наведено будь-якого обґрунтування як щодо наявності обгрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, так і щодо застосування під час коригування митної вартості товару вартості саме ідентичних товарів, у яких наявні повністю всі ідентичні характеристики, з дотриманням умов визначених ст. 59 МК України. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 23.04.2019 по справі №810/1479/16. Вказане свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу. що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за другорядним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, що є предметом оскарження позивачем. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав не спростовують висновки суду. Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що таке підлягає стягненню з наступних підстав. Положеннями ст.244 КАС України передбачено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У відповідності до ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У відповідності до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Колегія суддів зазначає, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. На підтвердження факту надання правової допомоги при розгляді справи судом апеляційної інстанції, представником позивача, до суду надано: додаткову угоду від 11.01.2020 до угоди про надання правової допомоги з адвокатським бюро Павла Кравченка від 10.10.2019, детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.02.2020, квитанція про сплату 2500,00 грн. за надання правничої допомоги. Отже, беручи до уваги, що заявлена до відшкодування сума судових витрат підтверджена документально, колегія суддів вважає, що відповідач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., які є співмірними складності розглянутої справи. Зважаючи на вищевикладені висновки безпідставності заявлених вимог апеляційної скарги, приписи ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 по справі № 480/4459/19 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 13.02.2020.