Постанова 4851 № 480/9783/25

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 р. Справа № 480/9783/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 03.04.26 по справі № 480/9783/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), яка полягає нездійсненні розгляду заяви позивача від 05.11.2025 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення" окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.11.2025 з урахуванням обставин, встановлених у судовому рішенні по даній справі. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 09.05.2023 позивач був знятий з військового обліку через його виключення на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину). Оновлюючи мобільний застосунок Резерв + позивач з`ясував, що відповідачем його було поновлено на військовий облік з присвоєнням статусу військовозобов`язаного. Позивач вважає протиправними дії відповідачів, а тому звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 05.11.2025 подав до відповідача заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» . Проте, рішення безпосередньо по суті поданої позивачем заяви ані про внесення таких відомостей, ані про відмову внести відомості відповідач не прийняв. На переконання позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 05.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.08.2009 вироком Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до кримінальної відповідальності (засуджено) за вчинення злочинів, передбачених ч. 1,3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України. Ураховуючи правову кваліфікацію злочинів, за яке ОСОБА_1 засуджено, а також тяжкість покарання, передбаченого санкціями вказаних статей, вказані злочини, передбачені ч. 1,3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України віднесено до тяжких злочинів. 09.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача виключено з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України "Про військовий облік та військову службу" про що міститься відмітка його військовому квитку. У 2025 році з мобільного додатку "Резерв+" позивачеві стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його автоматично повторно поставлено на військовий облік з присвоєнням статусу військовозобов`язаного. Вважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправними, 05.11.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення його з військового обліку згідно якої просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року №1357-IX. Вищезазначену заяву відповідачем отримано 07.11.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 4002200166261. Станом на дату звернення позивача з даним позовом, заява від 05.11.2025 про виключення позивача з військового обліку відповідачем не розглянута, відповіді та/або листа з відомостями щодо результатів розгляду вказаної заяви відповідачем ОСОБА_1 не надано. Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII підстави для виключення з військового обліку. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. За змістом частини 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96, у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. За змістом частин 1, 3 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Положеннями статті 15 Закону № 393/96 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. З аналізу положень Закону № 393/96-ВР слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 815/1178/17 та у справі № 280/4698/19 від 30.11.2020. Крім цього, Законом № 393/96-ВР регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у заяві та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю. Обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади включає і доведення змісту відповіді до заявника. А орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 у справі № 826/11164/16. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 05.11.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення його з військового обліку згідно якої просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX. Зазначену заяву відповідачем отримано 07.11.2025, що підтверджується відстеженням поштового відправлення №4002200166261. Станом на дату звернення ОСОБА_1 з позовною заявою (24.12.2025), заява від 05.11.2025 про виключення позивача з військового обліку відповідачем не розглянута, відповіді та/або листа з відомостями щодо результатів розгляду вказаної заяви відповідачем не надано. Відповідно до ст. 20 Закону України № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові. По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні - це механізм виконання соціальних обов`язків публічної влади. Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян. Ані відзиву, ані пояснень під час розгляду справи в суді першої інстанції надано не було, як і не було надано відзив на апеляційну скаргу позивача, які б могли підтвердити надання позивачу відповіді на його звернення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), щодо нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення" окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX є протиправною. Отже, наявні підстави зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 480/9783/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 480/9783/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), щодо нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення" окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30 березня 2021 року № 1357-IX та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва