Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6942/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6466/26 Справа № 202/6942/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П. суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В. Учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Бєсєда Г.В. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У липні 2025року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом проти Акціонерного товариства «Акцент-банк» (далі АТ «Акцент-Банк», Банк) з вимогами про: - скасування нарахованої АТ «Акцент-Банк» заборгованості за користування кредитним лімітом з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) за період з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року по кредитній картці № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , на суму основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6 092,95грн, без її згоди на такі транзакції; - зобов`язання АТ «Акцент-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, що складаються із основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6 092,95грн, що були списані АТ «Акцент-Банк» з кредитної картки № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , внаслідок здійснення платіжних операцій (транзакцій) без згоди ОСОБА_1 . Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що 02 березня 2021року між нею та Банком було укладено споживчий кредит за програмою «Кредитна картка». 25 квітня 2022року нею було подано до Банку заяву про відкриття спеціального рахунку за програмою «Підтримка». У липні 2024року нею було виявлено використання кредитного ліміту за кредитною карткою № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , без її відома невідомими особами. 31 липня 2024року вона звернулась до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві із заявою про те, що у період часу з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року вона виявила списання з власної банківської картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 27 615,51грн. 12 серпня 2024року вона звернулась до Кіберполіції зі зверненням щодо злочину відносно неї за допомогою Веб-ресурсу cyberpolice.gov.ua. Згідно виписки по картці від 21 жовтня 2024року списання грошових коштів за період з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року здійснено на суму 27 624,49грн, кількість транзакцій з використання кредитного ліміту

107. Позивачка наголошувала, що вона своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не здійснювала фізичного пред`явлення та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача. 14 листопада 2024року вона звернулась до Банку із заявою про скасування/списання заборгованості за користування нарахованої лімітом повернення/зарахування коштів. Відповідач частково повернув їй суму платіжної операції, проведеної без її згоди 12 грудня 2024року в сумі 12 297,46грн. Залишок неповернутої відповідачем суми платіжних операцій з урахуванням перерахунку заборгованості становить 13 555,37грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що саме позивачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Оскільки операції з переказу коштів відбувалися з обов`язковим дотриманням процедур обслуговування платіжних карток, а саме: проведення авторизації, безпомилкове введення кодів підтвердження/біометрії без помилок в роботі міжнародної платіжної системи, а реквізити необхідні для входу в систему дистанційного обслуговування були відомі виключно позивачці, то АТ «Акцент-Банк» не несе відповідальності перед позивачкою за проведені операції по її рахунку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 13 квітня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року. В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з Банком фактично не є рівними. Також заявниця вказувала, що відповідач не надав доказів та підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 16 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 30 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Акцент-Банк» та має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується копіями банківських виписок. Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 за кредитною карткою в АТ «Акцент-Банк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 , за період з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року відбулось списання грошових коштів на суму 27615,51грн. 30 липня 2024року ОСОБА_1 повідомила Банк за номером контакт-центру про несанкціоноване списання коштів, що підтверджується інформацією наданою АТ «Акцент-Банк». Також позивачка 31 липня 2024року та 12 серпня 2024року звернулась із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Відповідно до витягу з ЄРДР від 31 липня 2024року № 12024100010002292 за заявою ОСОБА_1 від 30 липня 2024року були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 31 липня 2024року було визнано потерпілим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024100010002292, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2024року. Згідно витягу із службового розслідування за результатами перевірки, транзакції за карткою проводились без використання застосунку А24, що вказує на єдиний можливий варіант використання безпосередньо пластикової картки або даних, що вона містить, які є достатніми для проведення платежів (номер картки, строк дії та CVV-код). Повідомлення про проведення транзакцій надсилались у вигляді ПУШ-повідомлень. Клієнтом порушено Умова та Правила надання банківських послуг у А-Банку щодо збереження даних. Додатково за результатами службового розслідування вирішено подати заявку на відміну транзакцій через МПС за максимумом правил МС 35 транзакцій.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. У своїх висновках про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного переказу грошових коштів з її карткового рахунку з вини Банку. Позивачка не надала будь-яких доказів, які б підтверджували списання коштів з її рахунку внаслідок неправомірних дій/бездіяльності Банку. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України). Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 1.27 частини першої статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу (пункт 1.4 частини першої статті 1 цього Закону). Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (абзац третій пункту 1.24 частини першої статті 1 цього Закону). Користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (пункт 14.12 статті 14 цього Закону). Відповідно до частин сьомої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014року № 705 (чинним на час виникнення оспорюваних операцій), Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Тож, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності безспірних доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29 серпня 2022року у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21) від 31 липня 2024року у справі № 953/5904/22 (провадження № 61-8452св23). Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Встановивши, що позивачка не вчиняла дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з її карткового рахунку, а відповідач не надав безспірних доказів на підтвердження вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаним картковим рахунком, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача повернути позивачці грошові кошти, які були безпідставно списані з її рахунку. Твердження Банку про те, що позивачка передала третім особам конфіденційну інформацію, яка надійшла на її фінансовий номер, вказаний в укладених з Банком договорах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Аргументи Банку про те, що відповідач не несе відповідальності за проведення спірних операцій, тому що позивачка звернулася до Банку з повідомленням про шахрайські операції (спірні транзакції) та блокування карткового рахунку після проведення таких операцій, є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність позивачки сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції. Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача. Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти. Отже, за обставин встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт Банк та звернулася до правоохоронних органів. При цьому апеляційний суд враховує, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову. Посилання Банку на порушення позивачкою Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить апеляційний суд та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено здійснені з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову та скасування нарахованої АТ «Акцент-Банк» заборгованості за користування використаним кредитним лімітом з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) за період з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року по кредитній картці № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , на суму основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6092,95грн, без її згоди на такі транзакції; та зобов`язання АТ «Акцент-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, що складаються із основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6 092,95грн, що були списані АТ «Акцент-Банк» з кредитної картки № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , внаслідок здійснення платіжних операцій (транзакцій) без згоди ОСОБА_1 . Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3028,00грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026року скасувати. Задовольнити позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів. Скасувати нараховану Акціонерним товариством «Акцент-Банк» заборгованість за користування використаним кредитним лімітом з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) за період з 25 липня 2024року по 30 липня 2024року по кредитній картці № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , на суму основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6092,95грн, без її згоди на такі транзакції. Зобов`язати Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, що складаються із основного боргу в розмірі 13 555,37грн та відсотків в розмірі 6 092,95грн, що були списані Акціонерним товариством «Акцент-Банк» з кредитної картки № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , внаслідок здійснення платіжних операцій (транзакцій) без згоди ОСОБА_1 . Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 червня 2026року. Судді: