Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/5430/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1189/25 Справа № 183/5430/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Оладенко О.С., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У травні 2023року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) з вимогою про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів з платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в розмірі 44 389,96грн, а також судових витрат. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є клієнтом відповідача та отримує пенсію на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Разом із розрахунковою карткою працівниця відповідача видала йому також і кредитну карту № НОМЕР_1 , яку він не активував та жодного разу карткою не користувався. 31 січня 2022року та 01 лютого 2022року невідома йому особа шахрайським способом, через застосунок «Приват24» та безпосередньо у торговельних мережах зняла із кредитної карти та зробила покупки на загальну суму 40 686,60грн, про що йому стало відомо від працівника Банку. З цього приводу він звертався до поліції. Наразі відбувається незаконне списання коштів з його пенсійної карти за користування кредитними коштами, які він не отримував та якими не користувався. Позивач також зазначав, що він звертався до відповідача та повідомляв, що ніколи не передавав свої персональні дані третім особам, будь-яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів, зокрема підтвердження запиту на зняття коштів через смс-повідомлення або інші, він не вчиняв, не порушував умови договору з Банком. У листі-відповіді на його звернення усю провину за шахрайство Банк переклав на нього. Станом на момент його звернення з позовом розмір безпідставних списань Банку склав 44 389,96грн (40 686,60грн та 3 703,36грн як «автоматичне погашення простроченої заборгованості»). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 4 403,66грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з Банком фактично не є рівними. Суд також вказав, що відповідач не надав доказів та підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 17 жовтня 2024року Банк, через представника ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року. В апеляційній скарзі Банк не погодився з висновками суду в частині задоволених позовних вимог, та висловив вимогу про скасування рішення в цій частині і про відмову в задоволенні цих вимог, в решті рішення просив залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, щопозивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Підстави для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг відсутні. Та заявник стверджував, що саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, оскільки спірні операції вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяв безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Згідно доводів апеляційної скарги саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН коду або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІН коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.Заявляв що обставини якими Банк обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк»залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк»на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року. 19 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ОСОБА_1 є клієнтом Банку, АТ КБ «ПриватБанк», на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 (карта для виплат) та № НОМЕР_1 (кредитна карта) (а.с.13-15). Карта № НОМЕР_3 була активована 28 січня 2022року. 01 лютого 2022року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив притягнути до відповідальності невідому особу, яка 31 січня 2022року шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі 40 733,00грн з його банківських карток (а.с.10). Листами від 16 червня 2022року та від 13 лютого 2023року АТ КБ «ПриватБанк» повідомивпозивача, що перекази коштів з картки № НОМЕР_1 були здійснені з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів «Приват24», вхід був здійснений під авторизацією клієнта. Також операції було вчинено за допомогою сервісу Google Pay. Усі операції можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та особистої інформації ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивачу відмовлено у поверненні списаних грошових коштів (а.с.14-15,27). У червні 2022року та у липні 2022року ОСОБА_1 звертався до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з приводу бездіяльності органу досудового розслідування щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про шахрайські дії з його банківськими рахунками (а.с.16-19). 10 серпня 2022року на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 12022046350000141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 має статус потерпілого у даному кримінальному провадженні (а.с.20-22). З ухвали слідчого судді від 25 липня 2022року вбачається, що 01 лютого 2022року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з приводу заволодіння шахрайським способом грошовими коштами в сумі 40 686,60грн з його карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Як вбачається з виписки за картковим рахунком № НОМЕР_2 , в рахунок «автоматичного погашення простроченої заборгованості за рахунком НОМЕР_4 » з належного позивачу рахунку списано грошові кошти в сумі 49,75грн, 100,11грн, 50,00грн, 70,69грн, 600,00грн, 398,00грн, 73,88грн, 650,55грн, 2 410,68грн, що разом складає 4 403,66 грн. (а.с.23-24). 13 листопада 2023року складено та затверджено висновок службової перевірки за фактом шахрайських дій у відношенні клієнта ОСОБА_1 на підставі службової записки від 26 жовтня 2023року «Про залучення співробітників СБ на умовах аутсорсингу». У цьому висновку зазначено, що прослуховуванням діалогів клієнта ОСОБА_1 з співробітниками Банку встановлено звернення клієнта з приводу несанкціонованого списання 01 лютого 2022року коштів з його картки на суму біля 40 000,00грн, вказаному факту передували неодноразові спроби шахраїв списання коштів з його карток. Аналізом руху коштів по картковим рахункам клієнта ОСОБА_1 встановлено, що 31 жовтня 2022року о 16:18 з його карткового рахунку № НОМЕР_3 через додаток «Приват24»здійснений переказ на суму 19 095,48грн (комісія 763,82грн) на картку № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_3 , яка перебуває в списку обмежень з кодифікатором 1.41 (шахраї у електронних операціях). Також, з карткового рахунку № НОМЕР_3 здійснені списання коштів за придбання товарів: 01 лютого 2022року о 13:48 на суму 13 998,00грн, магазин електроніки «Комфі», м. Дніпро, вул. Глінки, 2; 01 лютого 2022року о 14:51 на суму 2 429,40грн, продукти магазин «АТБ», м. Дніпро; а всього на суму 20 827,30грн. Аналізом даних у ПК EAntiFraudKC встановлено, що операції проведені за допомогою електронного гаманця Google Pay, в якому 01 лютого 2022року о 18:58 була токенізована картка № НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 . Крім того, з карткового рахунку № НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 здійснені наступні списання коштів за придбання товарів з використанням сервісу «Оплата частинами»: 01 лютого 2022року о 13:39 на суму 3 750,00грн, перший платіж за покупку на суму 37 500,00грн, магазин «Алло 3238», АДРЕСА_1 ; 01 лютого 2022року о 14:13:26 на суму 649,90грн, перший платіж за покупку на суму 6 499,00грн, магазин «Алло», АДРЕСА_2 . На клієнта ОСОБА_1 оформлено кредити «Оплата частинами» SAMDNWFC00074130787 від 01 лютого 2022року та SAMDNWFC00074132712. Статистика змін акаунту «Приват24»клієнта ОСОБА_1 свідчить про зміну паролю, який мав місце перед проведенням шахрайських операцій по картковому рахунку клієнта, а саме 27 січня 2022року о 09:55 год. У ході перевірки було подано заяву про мобільні пристрої та географічні координати їх роботи, відповідно до отриманих даних, входи в акаунт клієнта ОСОБА_1 здійснювались з нетипових для клієнта пристроїв: 27 січня 2022року з IPHONE10,3 (IMEI 8FC0A34B-3A18-4B23-A2D0-8A05C879DA43, ІРадреса 37.73.97.176, ЛайфСелл, Прилуки), а також 31 січня 2022 - 01 лютого 2022 з M2101K6G|REDMI (IMEI 8C876C498E1526C9, ІР-адреса 178.133.16.22, МТС Україна, Миколаїв). Переглядом даних щодо клієнтів, які здійснювали входи в «Приват24»з пристрою IPHONE10,3 (IMEI 8FC0A34B-3A18-4B23-A2D0-8A05C879DA43), окрім клієнта ОСОБА_1 , встановлено входи в акаунти інших клієнтів, які не зверталися до банку з приводу шахрайських дій. Переглядом даних щодо клієнтів, які здійснювали входи в «Приват24»з пристрою M2101K6G| REDMI (IMEI 8C876C498E1526C9), окрім клієнта ОСОБА_1 , встановлено входи в акаунти інших клієнтів ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), які зверталися до банку з приводу шахрайських дій. Вищезазначеним фактам шахрайства у відношенні клієнтів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 передували факти втрати мобільного телефону з фінансовим номером телефону та подальше отримання доступу до акаунтів «Приват24»і розкрадання коштів вказаних клієнтів. У висновку зазначено, що факти входу в акаунт «Приват24»клієнта ОСОБА_1 з нетипового пристрою, з використанням якого зафіксовано факти шахрайства у відношенні інших клієнтів банку, а також, зміна паролю «Приват24»клієнта перед проведенням шахрайських операцій по рахункам клієнта ОСОБА_1 , свідчать про розголошення клієнтом ОСОБА_1 третім особам конфіденційних даних (даних «Приват24», номеру, терміну дії та CVV-код карток, тощо). В результаті шахрайських дій, зловмисники заволоділи грошовими коштами клієнта ОСОБА_1 на суму 40 686,60грн. Таким чином, факт шахрайства у відношенні клієнта ОСОБА_1 стало можливим через порушення клієнтом Умов і правил надання банківських послуг (пункт 2.1.4.48.1 Умов). Допитаний як свідок позивач пояснив, що стороннім особам не повідомляв ПІН-код до кредитної картки, бо сам його не знав, оскільки не хотів отримувати кредитну картку, а отримав її лише за наполяганням працівниці банку. Після списання коштів з його пенсійного рахунку близько 700,00грн та близько 40 000,00грн з кредитної картки він звертався до служби безпеки банку та до поліції, проте винних не встановлено. Також наразі триває досудове розслідування з цього приводу.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недоведеними є дії позивача, які би вказували на його вину в тому, що шахраї заволоділи від його імені коштами Банку, також недоведені обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України). Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 1.27 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу (пункт 1.4 частини першої статті 1 цього Закону). Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (абзац третій пункту 1.24 частини першої статті 1 цього Закону). Користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (пункт 14.12 статті 14 цього Закону). Відповідно до частин сьомої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014року № 705 (чинним на час виникнення оспорюваних операцій), Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Тож, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності безспірних доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29 серпня 2022року у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21) від 31 липня 2024року у справі № 953/5904/22 (провадження № 61-8452св23). Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з його карткового рахунка, а відповідач не надав безспірних доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаними картковими рахунками, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній заявником частині щодо стягнення таких коштів, які безпідставно списані з рахунків позивача. Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019року у справі № 564/678/15-ц (провадження № 61-13643св18), від 14 серпня 2019року у справі № 317/2745/16-ц (провадження № 61-16611св18), від 18 вересня 2019року у справі № 564/2153/16-ц (провадження № 61-30804св18), від 09 жовтня 2019року у справі № 545/3918/16-ц (провадження № 61-28615св18), на які посилається заявник у апеляційній скарзі, не суперечать висновкам суду першої інстанції, оскільки у цій справі встановлено нерозголошення позивачем конфіденційної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач передав третім особам конфіденційну інформацію, який надійшов на його фінансовий номер, вказаний в укладених з Банком договорах, не знайшли свого підтвердження та зводяться до незгоди заявника з наданою судом оцінкою. Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач не несе відповідальності за проведення спірних операцій, тому що позивач звернувся до Банку з повідомленням про шахрайські операції (спірні транзакції) та блокування карткових рахунків після проведення таких операцій, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність позивача сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції. Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача. Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти. Отже, за обставин встановлених у справі, списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував порушення позивачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 28 січня 2025року. Судді: