Постанова 4802 № 157/1496/23

Справа № 157/1496/23 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С. Провадження № 22-ц/802/768/24 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Ганжа М. І., з участю представника позивача Мельник В. М. , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2024 року, В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 01 лютого 2022 року банком здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_2 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачем здійснено власноручно на планшеті, що відповідає вимогам постанови Національного банку України від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідач погодив використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-яких операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТР пароля на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 04 лютого 2022 року підписав паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після цього із відповідачем за допомогою ОТР пароля було підписано кредитний договір б/н від 04 лютого 2022 року про надання строкового кредиту у розмірі 47 998 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписано графік кредиту. Відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим, з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості, станом на 05 липня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 45 326 грн 62 коп, з яких: 45 264 грн 22 коп - заборгованість за тілом кредиту, 62 грн 40 коп - заборгованість за нарахованими відсотками, яку позивач просив стягнути із відповідача ОСОБА_2 та відшкодувати судові витрати у розмірі 2 684 грн. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2024 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Відповідач та його представник апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач погодив використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-яких операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю, як простого електронного підпису. Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний з електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТР-паролю на фінансовий номер телефону клієнта (а.с.9-20). В АТ КБ «ПриватБанк» було зафіксовано фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_1 . Згідно з матеріалами справи 04.02.2022 о 18:15:16 між сторонами за допомогою підписаного відповідачем ОТР пароля укладено кредитний договір «Оплата частинами» на суму 47 998 грн безготівковим шляхом зі строком надання - в день укладення угоди, на строк 17 місяців, зі встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 0,12 %, додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписано графік платежів за цим споживчим кредитом (а.с.21-25). Із виписки за цим договором № б/н за період з 04 лютого 2022 року по 06 липня 2023 року вбачається, що 04 лютого 2022 року одним платежем було здійснено грошовий переказ з карти відповідача №9992223013960991 грошових коштів в сумі 47 998 грн за покупку, а також вказаного дня було здійснено грошовий переказ на поповнення вказаної картки в розмірі 2 666,56 грн (а.с.7). 20 травня 2022 року ОСОБА_2 звертався до поліції із заявою щодо можливих шахрайських дій невідомою особою, яке мало місце 04 лютого 2022 року в с. Ташань Бориспільського району Київської області. ОСОБА_2 звертався до органів поліції із заявами про те, що 04 лютого 2022 року в с. Ташань Бориспільського району Київської області невідома особа, шляхом блокування мобільного телефону № НОМЕР_1 , який йому належить, та доступу до додатку «Приват24», оформила онлайн кредит в мережі магазинів «Комфі», чим завдала збитків на суму 47 998 грн. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024030530000255 від 02 квітня 2024 року за ч. 3 ст. 190 КК України триває (а.с.49-57, 145). З листа АТ «Комерційний банк «Приватбанк» від 23.04.2024 №5149934-ВБ вбачається,що 08 лютого 2022 року в ході спілкування клієнта з оператором служби клієнтської підтримки банку ОСОБА_2 повідомив, що 04 лютого 2022 року до нього надійшов дзвінок від особи, яка представилась працівником Київстару, що було далі, клієнт не пам`ятає. З його слів, йому зашифрували його сім-карту і він не міг перевірити код смс-повідомлення. Також ОСОБА_2 повідомив, що його сім-карта фінансового номера була перевипущена та заблокована. В подальшому клієнт, звернувшись в банк, дізнався, що з його кредитної картки НОМЕР_2 було списано кошти в сумі 2 666 грн 56 коп, як авансовий платіж на кредит «Оплата частинами» в інтернет-магазині «Комфі» на суму 47 998 грн. Зазначене підтверджено дослідженим в судовому засіданні надісланим позивачем до суду аудіозаписом телефонної розмови ОСОБА_2 з представником АТ КБ «Приватбанк». Судом встановлено, що спірна заборгованість за кредитним договором утворилася внаслідок переказу 04 лютого 2022 року з кредитної карти ОСОБА_2 коштів на загальну суму 47 998 грн за оформлення купівлі-продажу товару. Заперечуючи позов, відповідач послідовно вказував, що ці транзакції від 04 лютого 2022 року ним не ініційовані, використання цих кредитних коштів відбулося без його волевиявлення та внаслідок неправомірних дій невідомих осіб. Банк фактично і сам підтверджує такі пояснення відповідача, зазначаючи, що 04.02.2022 о 18:04:39 зафіксовано зміну пароля входу в акаунт НОМЕР_1 Приват24 клієнта ОСОБА_2 , яку проведено з адреси м. Родинське Донецької області. З цього пристрою виявлено входження в акаунти Приват24 ще по 58 клієнтах (а.с.89-91). Відмовляючи у позові, судом першої інстанції встановлено, що заявлена до стягнення банком заборгованість виникла не у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а у зв`язку із несанкціонованим списанням цих коштів із його рахунку, про що останній відразу ж повідомив позивача, а також звернувся із заявою про вчинення злочину в органи поліції. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. Враховуючи те, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за кредитною карткою, його особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції що відбулися 04 лютого 2022 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 47 998 грн за покупку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким ОСОБА_2 не отримував кошти, необхідно відмовити. У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК). Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій - відхиляються апеляційним судом, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_2 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Крім того, знаючи ще з 08.02.2022 про заявлені ОСОБА_2 факти щодо блокування сім-карти, неможливості контролювати рух коштів, перевипускаючи картку та фіксуючи інший, новий фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_2 , банк не зберіг інформації ні щодо смс-повідомлень, ні щодо дзвінків, які здійснювалися до нього 04.02.2022 під час укладення кредитного договору на придбання товару і перерахування коштів за цей товар. Цим самим банк не довів жодних винних дій відповідача по угоді від 04.02.2022. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтовані під час судового розгляду справи. Ураховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15». У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача, не довів, що відповідач, як володілець та користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_2 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_2 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Ураховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді