Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/6265/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 15 липня 2026 року м. Херсон справа № 766/6265/23 провадження № 22-ц/819/973/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого - Радченка С.В., суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А. секретар: Андреєва В.В. учасники справи: представник АТ КБ «Приватбанк»: Шевченко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», подану представником Шевченком Андрієм Олександровичем, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гонтаря Д.О., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У вересні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 01.12.2010 року шляхом підписання заяви разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банком на підставі Договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, а Відповідачці надано у користування кредитну картку. ОСОБА_1 зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. У процесі користування кредитним рахунком, Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями у зв`язку з чим, станом на 17.07.2023 утворилась заборгованість у сумі 54635,62грн., яка складається з 45774,95грн. заборгованості за тілом кредиту; 8860,67грн. заборгованості за простроченими відсотками. Зазначену заборгованість Банк просив стягнути на свою користь та вирішити питання по судові витрати. 12.03.2025 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Сонько В.В., до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди. Позов обгрунтований тим, що 02.04.2022 року з карткових рахунків ОСОБА_1 було здійснено незаконні транзакції - невстановлені особи списали 44999грн. з картки «Універсальна» за рахунок кредитного ліміту та 2635грн. з особистої картки «Картка для виплат». Того ж дня ОСОБА_1 повідомила Банк про шахрайські дії з її рахунками, а на наступний день, звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. 03.04.2022 Херсонським РУП ГУНП в Херсонській області за даним фактом внесені відомості в ЄРДР під №12022231040000240 за ч.4 ст.185 КК України. Представник позивачки за зустрічним позовом зазначає, що Банк не забезпечив належного захисту карткових рахунків ОСОБА_1 , що призвело до списання коштів невстановленими особами; списання грошових коштів незаконне, оскільки транзакції були здійснені без дозволу ОСОБА_1 ; у період з 26.06.2022 по 06.12.2022 Банк безпідставно списав з карткового рахунку ОСОБА_1 власні кошти на загальну суму 5928,43грн. Просили стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5928,43грн. списаних з карткового рахунку № НОМЕР_1 у період з 26.06.2022 по 06.12.2022 та моральну шкоду у розмірі 59280 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні первісного позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у сумі 5928,43грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Відмовляючи в задоволенні первісного позову та частково задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з Банком фактично не є рівними. Суд також вказав, що Банк не надав доказів та підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» через свого представника Шевченка А.О. подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що відповідачка за первісним позовом порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Підстави для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил про надання банківських послуг відсутні. Саме відповідачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Спірні операції ОСОБА_1 вчинено за допомогою застосунку в мобільному телефоні і використання даних, без розголошення яких інша особа не змогла б зайти до «Приват24» та зняти чи переказати кошти з її рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних, а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. У свою чергу відповідачка повинна виконати свої зобов`язання за укладеним кредитним договором та сплатити заборгованість, розмір якої доведено належними доказами. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 01.12.2010 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно вказаної Заяви, Відповідачка згодилась на те, що ця Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає Договір про надання банківських послуг між нею та банком. У вказаній заяві, ОСОБА_1 також виявила бажання на отримання платіжної картки «Універсальна». Того ж дня, нею було підписано довідку про умови кредитування та використання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду. Згідно Довідки наданою банком, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 у межах кредитного договору були видані наступні кредитні картки: НОМЕР_2 від 01.12.2010 терміном дії до 10/14, тип «Картка Універсальна»; -НОМЕР_5 від 19.02.2014 терміном дії до 11/17, тип «Картка Універсальна mini»; -НОМЕР_6 від 02.10.2014 терміном дії до 02/18, тип «Картка Універсальна»; -НОМЕР_7 від 28.02.2018 терміном дії до 12/21, тип «Картка Універсальна»; -НОМЕР_4 від 02.08.2021 терміном дії до 08/25, тип «Картка Універсальна»; -НОМЕР_8 від 05.04.2022 терміном дії до 01/26, тип «Картка Універсальна». На підтвердження факту заборгованості за кредитним договором від 01.12.2010, Банком надано розрахунки заборгованості, що охоплюють період з 01.12.2010 по 17.07.2023. Окрім цього, Банком надано виписку за кредитним договором за період з 01.12.2010 по 20.07.2023 згідно з якої відображені деталі операцій по картковим рахункам ОСОБА_1 . Відповідно до наданих Позивачем за первісним позовом розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» складає 54635,62грн., що складається зі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 45774,95грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 8860,67грн. Допитана в якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що 02.04.2022, під час окупації міста Херсона, вона побачила на телефоні повідомлення про зняття грошей з кредитної картки за інформаційні послуги, які вона не здійснювала. ОСОБА_1 намагалась зателефонувати на гарячу лінію Банку, але їй ніхто не відповідав. Зрештою, їй вдалось зв`язатись з представником Банку, вона розповіла про свою проблему на що їй повідомили, що це шахрайські дії, Банк зафіксував даний факт, а ОСОБА_1 необхідно звернутись до поліції, що вона зробила на наступний день. 04.04.2022 вона пішла в Банк та отримала нові картки. Згодом, їй почали телефонувати представники Банку та повідомили про необхідність сплати відсотків за кредит, який вона фактично не отримувала. У подальшому, від прокурора вона отримала витяг з ЄРДР про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за фактом викрадення в неї грошових коштів. ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій з картками вона не здійснювала, персональні дані нікому не повідомляла, вона користується телефоном марки «Redmi», телефону марки «Huawei» у неї ніколи не було. Щодо своєї розмови з представником Банку (02.04.2022) з приводу оформлення грошових коштів через застосунок «Дія» пояснила наступне. У березні 2022 року вона дізналась від колег по роботі про можливість оформлення грошової допомогу через застосунок «Дія» на виплату 6500грн. ОСОБА_1 завантажила цей застосунок через «PlayMarket», зайшла в нього, оформила відповідну заявку, при цьому номер картки та CVV-код вона не вводила. Пам`ятає, що вводила номер картки Є-підтримка. Виплату по вказаній програмі вона не отримала, оскільки їй було відмовлено через пропуск строку оформлення заяви. Зазначене повідомлення їй надійшло до 31.03.2022. Відповідно до витягу з ЄРДР кримінального провадження №12022231040000240 від 03.04.2022 вбачається, що Херсонським РУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненого за наступних обставин: 02.04.2022 з банківських карток ОСОБА_1 , відкритих в ПриватБанку, невідомі особи здійснили таємне викрадення грошових коштів, а саме з універсальної картки 44999грн., із картки для виплат 2635грн. Витягом з комплексу «Логи входів до Приват24» зафіксовано те, що 02.04.2024 до системи «Приват24» ОСОБА_1 здійснювався вхід з різних мобільних пристроїв (Redmi / Huawei), але з правильним введенням паролю та підтвердженням входу на фінансовому телефоні ОСОБА_1 . Витягом з комплексу «Адмінка PanLike» зафіксовано правильне введення коду інтернет-платежу - «3-D Secure Authentication» та правильне введення «CVV-коду» при здійсненні операцій з картки НОМЕР_9, зокрема: -02.04.2022 о 17:38:32 на суму 29999грн., -02.04.2022 о 17:39:41 на суму 13500грн., -02.04.2022 о 17:41:16 на суму 1500грн. Відповідно до довідки ПрАТ «ВФ Україна» за №GD-25-09392/KI від 31.07.2025 надана інформація про з`єднання абонента НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , зокрема вихідний виклик на номер 3700 (номер підтримки АТ КБ «Приватбанк»), що здійснювався о 20:18:23. Згідно зі проведеної АТ КБ «Приватбанк» службової перевірки від 02.04.2025 ZAKL-2025/1-6956743 встановлено, що всі транзакції по картці НОМЕР_4 виданої на ім`я клієнта ОСОБА_1 за 02.04.2025 проведені через сторонній інтернет ресурс шляхом ручного введення номера карти, терміну дії та CVC-коду карти з підтвердженням пароля 3D-Secure. Позиція апеляційного суду. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Наявність цивільно-правових відносин між Банком та ОСОБА_1 за кредитним Договором без № від 01.12.2010, картки «Універсальна» з якої здійснювались спірні транзакції за 02.04.2022 сторонами не оспорюється. За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України). Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 1.27 частини першої статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу (пункт 1.4 частини першої статті 1 цього Закону). Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (абзац третій пункту 1.24 частини першої статті 1 цього Закону). Користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (пункт 14.12 статті 14 цього Закону). Відповідно до частин сьомої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014року № 705, Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності безспірних доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021року у справі № 759/4025/19, від 29 серпня 2022року у справі № 532/1349/19, від 31 липня 2024року у справі № 953/5904/22, від 27 листопада 2024 року в справі № 190/2037/23, від 18 лютого 2026 року у справі № 161/18653/23. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд першої інстанції, встановивши, що позивачка не вчиняла дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з її карткового рахунка, а відповідач не надав безспірних доказів на підтвердження вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаними картковими рахунками, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог щодо зобов`язання повернення коштів, які безпідставно списані з рахунку позивачки. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилається апелянт, не суперечать висновкам суду першої інстанції, оскільки обставини справ не є подібними. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка передала третім особам конфіденційну інформацію, яка надійшла на її фінансовий номер, вказаний в укладених з Банком договорах, або ж сама здійснила оспорені нею фінансові операції не знайшли свого підтвердження та зводяться до незгоди Банку з наданою судом оцінкою. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначив, що доводи Банку про використання підробленого застосунку «Дія», через який стався витік конфіденційної інформації, є лише припущеннями, які не підтверджені жодним доказом. ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка пояснила, що застосунок був завантажений через офіційну платформу «PlayMarket», жодних персональних даних такі як номер картки, пін код чи CVV-код вона не вводила при оформленні заявки на отримання грошової допомоги у розмірі 6500грн. Аргументи апеляційної скарги про те, що Банк не несе відповідальності за проведення спірних операцій, тому що відповідачка за первісним позовом звернулася до Банку з повідомленням про шахрайські операції (спірні транзакції) та блокування карткових рахунків після проведення таких операцій, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність позивачки сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції. Слід зазначити, що ОСОБА_1 негайно відреагувала на підозрілі дії в її застосунку «Приват24» та вчинила усі необхідні дії для встановлення обставин проведених транзакцій та відновлення фінансового стану, який мав місце до транзакцій. Саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача. Банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти. Отже, за обставин встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка за зустрічним позовом повідомила про цей факт Банк та звернулася до правоохоронних органів. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував порушення позивачкою Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано принцип рівності сторін, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, апелянтом не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які б призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. В даній справі, судом надано оцінку розмежуванню відповідальності клієнта та банку під час несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку клієнта, з урахуванням обставин конкретної справи та наданих сторонами доказів. Наявність у відповідача за зустрічним позовом іншої точки зору на встановлені судами обставини та оцінку доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі судового рішення. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», подану представником Шевченком Андрієм Олександровичем, - залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2026 року. Головуючий С.В. Радченко Судді Л.В. Базіль Л.А. Приходько