LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сумський апеляційний суд579/652/20

від 18.08.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м.Суми Справа №579/652/20 Номер провадження 22-ц/816/1316/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 червня 2021 року в складі судді Моргуна О.В., ухваленого в м. Кролевець Сумської області, повне судове рішення виготовлено 17 червня 2021 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з позовом, свої вимоги мотивувало тим, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, підписала заяву № б/н від 27 серпня 2010 року, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Скориставшись наданими кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 12 березня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 106756,93 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31645,66 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у розмірі 11929,72 грн, нарахованої пені - 57621,70 грн, штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 5059,85 грн (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість у розмірі 106756,93 грн та судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102 грн. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка своїм підписом у анкеті-заяві підтвердила згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що свідчить про ознайомлення ним з умовами кредитування. У зв`язку із порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Позивач вважає, що встановлення судом здійснення спірних транзакцій з кредитної картки відповідачки, які обумовили виникнення заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову. Сторонами за договором є саме позивач і відповідачка, договір не визнавався недійсним, тому саме у відповідачки виникло зобов`язання повернути банку кредитні кошти, сплатити відсотки, комісію та неустойку. Посилання відповідачки на ту обставину, що кошти з кредитної картки зняті іншою особою, не звільняють її від виконання зобов`язань за договором. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною, просила відмовити у її задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 серпня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 23). У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилася та згодна з їх умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua. 27 серпня 2010 року відповідачка також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" (а.с. 34). Долучений банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг підпису ОСОБА_1 не містить (а.с. 35-58). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12 березня 2020 року становить 106756 грн. 93 коп., з яких: 31645,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 31645,66 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 11929,72 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 57621,70 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 5059,85 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 20). Також встановлено, що починаючи з 27 серпня 2010 року до 18 січня 2018 року, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, сплачувала заборгованість за кредитом та відсотки за його користування та інші платежі. Зокрема 18 січня 2018 року на погашення заборгованості за кредитом нею були внесені кошти у розмірі 3600 грн, залишок на рахунку після зарахування коштів становив 78,86 грн (власних коштів відповідачки) (а.с. 7-20, 21-30). Тобто заборгованість за кредитним договором, яка існувала була погашена відповідачкою 18 січня 2018 року. 19 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася на гарячу лінію ПАТ «КБ Приват банк» 3700, до Кролевецького відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», а також до правоохоронних органів із заявою про заволодіння невідомими особами грошовими коштами у розмірі 23578,86 грн ( кредитні кошти - 8078,86 грн, покупки у мережі Інтернет - 15550 грн) з банківської карти заявниці (а.с. 95-96). Криворізьким відділом поліції (м. Кривий Ріг) в Дніпропетровській області, проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12018200190000019, за ч.1 ст.185 КК України, за заявою ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року до Кролевецького ВП ГУНП в Сумській області за фактом того, що невстановлена особа 19 січня 2018 року близько 01 години шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти з карткового банківського рахунку заявниці, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.139-140). АТ КБ «Приватбанк» про результати службового розслідування за заявою ОСОБА_1 не повідомив, вимогу відповідачки про відновлення залишків коштів на рахунку станом на 18 січня 2018 року проігнорував (а.с. 95-96, 97-98). Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог, оскільки банком не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, суд також врахував наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно п. п. 14.14.; 14.16. статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення. Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 9 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі Положення) користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачка вжила необхідних заходів, проінформувала Банк, а також правоохоронні органи про факт шахрайських дій з її банківською картою, а тому її вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не встановлено, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла не з її вини. Обставин, які б свідчили, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла розголошенню конфіденційних даних щодо її банківської карти або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, під час розгляду справи судом не встановлено. Так, з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки з рахунку по кредитній карті № НОМЕР_1 , вбачається, що відповідачка дійсно користувалась кредитними коштами та своєчасно повертала їх. Станом на 17 січня 2018 року розмір заборгованості за кредитом становив 3521,14 грн, 18 січня 2018 року ОСОБА_1 шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування внесла на погашення заборгованості за кредитом 3600 грн, після проведення операції залишок її особистих коштів на рахунку становив 78,86 грн (а.с. 22, 17). При цьому 18 січня 2018 року з належної відповідачці ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_2 відбулось дев`ять переказів платежів на користь інтернет-магазинів, на загальну суму 14136,80 грн (а. с. 22, 17). Відповідачка заперечує здійснення нею платіжних операцій на користь інтернет-магазинів, виявивши несанкціоновані перекази, невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи. В апеляційній скарзі АТ «ПриватБанк» зазначає, що вчинення спірних транзакцій не є підставою для звільнення відповідачки від зобов`язань за кредитним договором. Проте, враховуючи наявність кримінального провадження в якому розслідуються факти несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , банком не надано доказів на підтвердження того, що перерахування кредитних коштів, здійснені о 01 годині 19 січня 2018 року саме відповідачкою. Під час розгляду справи позивачем не доведено, що дії чи бездіяльність відповідачки призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тобто докази того, що виключно бездіяльність відповідачки призвела до ініціювання третіми особами платіжних операцій з її картковим рахунком, в матеріалах справи відсутні. При розгляді даної справи колегія суддів також виходить з того, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльностю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»