Постанова Львівський апеляційний суд № 462/2825/24

Справа № 462/2825/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/1786/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Підлужного В.І. з участю: представника АТ КБ «Приватбанк» - Деркач О.Р., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22 квітня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: у квітні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09 січня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої надалі отримала кредитну картку НОМЕР_1 типу «Універсальна» зі строком дії 01/12. В процесу користування рахунком відповідачка отримала ще одну кредитну карткуНОМЕР_12 типу «Універсальна» зі строком дії 10/15. З метою продовження отримання банківських послуг, 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. В подальшому, 29 березня 2023 року сторонами була підписана в електронній формі заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до умов якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 25 травня 2023 року о 20 год. 22 хв., відбулось списання грошових коштів з рахунку відповідача в розмірі 1 054,10 грн; о 20 год. 23 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн: о 20 год. 38 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн; о 20 год. 41 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн; о 21 год. 06 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 15 761 грн. Службовою перевіркою, яка була проведена банком встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи під впливом невстановлених шахраїв 25 травня 2023 року несвідомо допомогла створити дублікат СІМ-карти свого фінансового номеру, якою оперували треті особи, як наслідок, з її карт та рахунків клієнта було викрадено кредитних коштів на загальну суму 164999 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 листопада 2013 року в розмірі 111718,22 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 89587,74 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 22130,48 грн. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 22 квітня 2025 року у задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачка добровільно продиктувала стороннім особам коди, які отримала у вигляді СМС-повідомлення, тобто надала сторонньому пристрою доступ у свій акант Приват24. Відтак, саме за сприяння відповідачки відбулась зміна логіну входу в її Приват24, внаслідок чого зловмисники, перебуваючи в цьому акаунті від імені відповідачки оформили кредити, які в подальшому виведені шахраями через банкомати, інтернет ресурси та рахунки інших банків. Отже, лише активна поведінка відповідачки щодо розголошення стороннім особам PIN-коду її картки та одноразового паролю, отриманого на її поточний фінансовий номер, забезпечила стороннім особам повний доступ до функціоналу Приват24 та в подальшому можливість від її імені проводити у ньому фінансові операції. Наведене свідчить саме про недобросовісну поведінку відповідачки. Вказує також на те, що заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, як і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини встановлені у ньому, - становили би преюдицію. Подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованими актами фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки. Просить рішення суду скасувати постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» - Деркач О.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходи в з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю свідомо сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування з її карткового (кредитного) рахунку грошових коштів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та становлено судом, 28 листопада 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. 29 березня 2023 року сторонами була підписана в електронній формі заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг. У розділі 1 «Істотні умови Договору «Кредитні картки» були передбачені основні умови кредитування, зокрема, встановлювалися тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; розмір кредитного ліміту не перевищує для карт «Універсальна» 50000 грн. та для карт «Універсальна Gold» 75000 грн.; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка відсотків пічних - 42% для карт «Універсальна» та 40,8% для карт «Універсальна Gold». Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28 листопада 2013 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , заборгованість відповідачки станом на 08 січня 2024 року становить 111718,22 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 89587,74 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 22130,48 грн. З наданої позивачем виписки по рахунку за договором № б/н за період з 09 січня 2008 року по 12 січня 2024 року вбачається, за карткою НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , у період з 25 травня 2023 року до 01 січня 2024 року здійснювалося списання відсотків за користування кредитом, поповнення картки шляхом переказу з інших карток відповідачки та грошові перекази в розмірі 89587,74 грн. 25 травня 2023 року о 20 год. 22 хв. з картки № НОМЕР_2 відбулось списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , в розмірі 1 054,10 грн; о 20 год. 23 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн: о 20 год. 38 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн; о 20 год. 41 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 25 740 грн; о 21 год. 06 хв., відбулось списання грошових коштів в розмірі 15 761 грн. 26 травня 2023 року слідчим відділенням Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023141390000495 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 26 травня 2023 року до Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області звернулася ОСОБА_1 , яка повідомила, що 25 травня 2023 року, приблизно о 19:33 годин, невідома особа, зателефонувавши з номерів мобільного телефону НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , та представившись працівником оператора мобільного зв`язку «Київстар», шахрайським способом, шляхом переказу грошових коштів з банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , заволоділа її грошовими коштами в сумі 115000 грн. 21 липня 2023 року вказане кримінальне провадження № 12023141390000495 було скеровано за підслідністю до Відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яке на даний час здійснює досудове розслідування у зазначеному проваджені. Постановою слідчого СВ ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенка Б.Ю. від 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12023141390000495. У ході проведення службової перевірки, яка була проведена 28 лютого 2024 року головним спеціалістом безпеки УБ по Західному макрорегіону Сенькусем О.М., встановлено, що на момент її проведення по клієнту ОСОБА_1 , заборгованість становить: 111 718,22 грн. по реф. SAMDN51000125114841, Універсальна картка НОМЕР_2, по якій 25.05.2023 року було піднято кредитний ліміт з 75 000 грн. до 90 000 грн. 25.05.2023 року, з вказаної картки 25.05.2023 року знято 96 035,24 грн (90 000 грн - кредитні кошти та 6 035,24 грн, - власні коштів, які були переказані 25 травня 2023 року на картку. Кошти виводилися через сторонні ресурси); 42 083 грн. по реф. SAMDNWFC00086935635, «Оплата частинами», договір 23052534319986, рахунок НОМЕР_6 від 25.05.2023 року на суму 38 700 грн., терміном на 36 місяців, який підписаний простим електронним підписом з фінансового номеру телефону: НОМЕР_5 - 25.05.2023 року о 21:12:32. Кошти в сумі 38 700 грн., о 21:12:52 з договору 23052534319986, рахунок НОМЕР_6 були переказані на картку НОМЕР_7 клієнта ОСОБА_1 , після чого кошти були виведені на сторонній ресурс. Усього з картки було виведено 41 551,75 грн, з яких 38 700 грн. кредитні кошти; 34 017,06 грн по реф. SAMDNWFC00086941669, «Оплата частинами», договір 23052534320099, рахунок НОМЕР_6 від 25.05.2023 року на суму 35 999 грн, терміном на 17 місяців, який підписаний простим електронним підписом «ОТР Вірний» з фінансового номеру НОМЕР_5 - 25 травня 2023 року о 22:09:06. Кошти були перераховані ТзОВ «Комфі трейд», ЄДРПОУ: 36962484; 2422,4 грн., реф. SAMDNWFD0073715952400 штрафи, суди, рахунок НОМЕР_13. Тобто, з карт ОСОБА_1 25.05.2023 року в загальному були списані кошти на суму 173 585,99 грн, з яких 164 699 грн кредитні кошти. В ході вивчення логінів входів в Приват24 встановлено, що 25-26.05.2023 року зафіксовано вхід з нетипового мобільного телефону iPhone9 ,1, операційна система IOS, версія 15.7.6. Типовий мобільний пристрій мобільного телефону iPhone9 ,3, операційна система IOS, версія 15.7.3.Нетиповий мобільний пристрій з Imei НОМЕР_14, згідно даних програмних комплексів жодному з клієнтів Банку на постійній основі не належить. Зміна ПІН-кодів по картках ОСОБА_1 мала місце 26.05.2023 року, тобто після списання коштів з картки ОСОБА_1 . Пароль в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 за 25.05.2023 року було змінено о 20:00:07 вже з нетипового мобільного номеру телефону. У нетиповому мобільному телефоні була включена геолокація, що дозволило визначити точки входів в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 . Входи в Приват24 здійснювались з АДРЕСА_1 . Згідно даних ПК Voice Record System за 24-30.05.2023 року, з мобільного номеру телефону НОМЕР_5 , який рахується за клієнтом ОСОБА_1 , як фінансовий, починаючи з 04.04.2006 року зафіксовано п`ять діалогів за ініціативи клієнта: id - НОМЕР_9 , 25.05.2023 року о 20:20:27 тривалістю 1 хв. 54 сек. В ході розмови особа від імені клієнта ОСОБА_1 , повідомила про необхідність переказу коштів в сумі 1 015 грн на іншу картку. В ході проведення платежу оператор зі сторони Банку здійснює ідентифікацію клієнта шляхом запитування дати народження, місця народження, місця реєстрації, місця праці та ПІБ чоловіка. Особа від імені клієнта ОСОБА_1 надає нечіткі відповіді про номер будинку та квартири по місцю реєстрації, про місце праці та прізвище чоловіка (фактично надає невірні відповіді, які не помічає оператор Банку). id - НОМЕР_15, 25.05.2023 р. о 21:09:39 тривалістю 1 хв. 04 сек. В ході розмови особа від імені клієнта ОСОБА_1 намагається підтвердити оформлення кредиту, але через поганий зв?язок діалог по суті не відбувся. id - НОМЕР_16, 25.05.2023 року о 21:11:03 тривалістю 1 хв. 21 сек. В ході розмови особа від імені клієнта ОСОБА_1 намагається підтвердити кредит на суму 59 598 грн. В даному діалозі особа від імені ОСОБА_1 вже чітко надає вірні відповіді на поставлені питання (кредит не було оформлено із-за невірного введення CVV-коду). id - НОМЕР_10 , 25.05.2023 року о 21:17:53 тривалістю 4 хв. 31 сек. В ході розмови особа від імені клієнта ОСОБА_1 проводить розблокування карток які закінчуються на *65 та *96. Блокування відбулось внаслідок спроби оформлення кредиту на 59 598 грн. Особа від імені ОСОБА_1 успішно пройшла ідентифікацію шляхом надання відповідей на питання оператора Банку. id - НОМЕР_17, 26.05.2023 року о 13:57:12 тривалістю 26 хв. 04 сек. В ході розмови особа від імені реального клієнта ОСОБА_1 було заявлено, що приблизно о 20:00 невідомі особи зателефонували на фінансовий номер. Представились працівниками служби безпеки мобільного оператора «Київстар». Під впливом шахраїв клієнт ОСОБА_1 ввела комбінацію вказаних цифр. Після чого, клієнт ОСОБА_1 втратила зв`язок із своєю СІМ-картою від номера НОМЕР_5 . Про втрату зв`язку із своєю СІМ-картою НОМЕР_5 зрозуміла приблизно о 24:00, після чого карти були заблоковано. 26.05.2023 року клієнт ОСОБА_1 доступ до СІМ-карти НОМЕР_5 було відновлено. Оператор радить звернутись з приводу шахрайства звернутись у правоохоронні органи. Крім того, практично в ході всіх вказаних ідентифікацій особа від імені клієнта ОСОБА_1 не чітко вказує місце праці. Згідно даних службової перевірки, основна кількість платежів була здійснена за допомогою платіжного ресурсу IPAY.UA р2р, що не дозволяє на момент проведення службової перевірки встановити осіб, які отримали кошти. Відновлення акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 мало місце 26.05.2023 року о 14:34 з картки НОМЕР_11 . Усі СМС-повідомлення за 25.05.2023 року про здійснення шахрайських операцій надходили на СІМ-карту НОМЕР_5 фінансового номеру телефону (перебувала в руках шахраїв), на електронну адресу (відсутня електронна адреса в програмних комплексах Банку) та на месенджері Viber. Таким чином, під час проведення службової перевірки встановлено, що 25.05.2023 року приблизно о 20:00 на фінансовий мобільний номер НОМЕР_5 клієнта ОСОБА_3 зателефонували невстановлені особи, та представились працівниками «Київстар». ОСОБА_1 перебуваючи під впливом шахраїв ввела в свій мобільний телефон ряд (комбінацію) цифр, що призвело до втрати зв`язку з СІМ-картою НОМЕР_5 . В подальшому шахраї змінили пароль входу, увійшли в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 і перебуваючи в акаунті Приват24 клієнта ОСОБА_1 збільшили кредитний ліміт до 90000 грн. по картці НОМЕР_2 та оформили два кредити «Оплата частинами» на 38700 та 35999 грн. Кошти були виведені за межі АТ КБ ПриватБанк на невідомі ресурси. Відповідно до висновку службової перевірки клієнтка ОСОБА_1 , перебуваючи під впливом невстановлених шахраїв, 25 травня 2023 року, несвідомо допомогла створити дублікат СІМ-карти свого фінансового номеру, якою оперували треті особи, і як наслідок, з карт та рахунків клієнта ОСОБА_1 було викрадено кредитних коштів на загальну суму 164999 грн. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Положеннями частин першої, другої статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення) (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин),, користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення). Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Згідно з п. п. 2, 5, 6, 8, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним, контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем, після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді». Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц(провадження № 61-17629св18). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15». Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18). Оскільки банком не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на збільшення кредитного ліміту та отримання коштів за укладеним договором, відтак і користування такими коштами, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову. З огляду на те, що відповідачка не отримувала кредитні кошти, не користувалася ними, то відсутні підстави для стягнення з неї процентів за користування кредитними коштами. Також АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що банк своєчасно повідомляв відповідача про здійснення операцій за її картковими рахунками, відповідно надсилав СМС повідомлення, як і не надано доказів того, що операція, заявлена відповідачем як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи. Оскільки спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, і в ході судового розгляду іншого не встановлено, суд першої інстанції вірно вважав, що відбулося несанкціоноване списання коштів відповідача, які вона фактично від банку не отримувала. Доводи позивача про те, що банком проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи під впливом невстановлених шахраїв 25 травня 2023 року несвідомо допомогла створити дублікат СІМ-карти свого фінансового номеру, якою оперували треті особи, у зв`язку з чим в подальшому з картки були списані кошти, спростовуються тим, що факт шахрайства відносно ОСОБА_1 підтвердився, а обставини внесення відповідачкою даних, не може достовірно підтверджувати те, що своїми діями чи бездіяльністю відповідачка сприяла розголошенню даних, які надали змогу ініціювати платіжні операції. Погоджуючись з відмовою суду у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів враховує те, що банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача. В той же час, банком не доведено вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати операції, що мали місце 25.05.2023 року і призвели до несанкціонованого списання коштів з її банківської картки, оскільки саме на банк, як професійного учасника ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11.02.2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк