Постанова 4824 № 761/34325/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/34325/24 Головуючий у суді І інстанції: Анохін А.М. провадження №22-ц/824/8681/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Рури Наталії Вікторівни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», та за апеляційною скаргою адвоката Бондаренка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.05.2022 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. 18.05.2022 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна Gold»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 40.8% (п.1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії - 06/26 тип - Універсальна GOLD, згодом було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 строк дії - 12/26 тип - Універсальна GOLD та кредитну картку номер - НОМЕР_3 строк дії - 04/27 тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року. Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 27.08.2024 року має заборгованість у розмірі 55799,52 грн, з яких: 43922,41 грн - заборгованість за кредитом; 11877,11 грн - заборгованість за простроченими відсотками. З урахуванням наведеного просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача вказану заборгованість. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 43 922 грн 41 коп.. В іншій частині позовної заяви відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, 27 лютого 2026 року адвокат Рура Н.В., яка представляє інтереси Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подала до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просила рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 11877,11 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 18.05.2022 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. В заяві про приєднання, яка підписана відповідачем викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент її підписання. З моменту підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, між банком та відповідачем був укладений договір № б/н від 18.05.2022 року в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Розрахунок заборгованості містить відомості у відповідних колонках щодо дати операції за рахунками обліку заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, витрати клієнтом кредитних коштів, тіло кредиту поточне та прострочене, процентну ставку, період нарахування тощо. З виписки по договору прослідковується, якою карткою користувався відповідач, її номер та період з якого відповідач почав користуватись кредитними коштами, період нарахування процентів та ставку, за якою нараховані проценти. Як видно з розрахунку заборгованості - графа процентна ставка та виписки по рахунку нарахування процентів у спірний період здійснено за ставкою 3,4% на місяць, що складає 40,8% річних, тобто відповідно до погоджених умов договору. З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач отримав кредитну картку та активно нею користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи платежі за кредитні кошти. Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку є первинним документом та містить реквізити, передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Як видно з виписки по договору та розрахунку заборгованості, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами в сумі 11877,11 грн (з урахуванням погашення) за період з 01.12.2023 року по 01.06.2024 року, які розраховані за погодженою сторонами процентною ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних). Проценти по кредиту за своєю природою є ціною кредитного договору, яка обумовлена сторона в заяві про приєднання від 18.05.2022 року. На момент укладення кредитного договору б/н від 18.05.2022 року до відома відповідача були належним чином доведені всі умови договору, відповідач на момент укладення кредитного договору не заявляв додаткових вимог або заперечень щодо умов договору, будь-яких претензій та незгоди з окремими пунктами договору або щодо нерозуміння ним окремих його частин не надходило. Представник позивача зазначав, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки розрахунку заборгованості, виписці по договору за період 01.05.2022 року - 27.08.2024 року, заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18.05.2022 року в їх сукупності та взаємозв`язку, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів. Суд першої інстанції при ухваленні послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, який не може бути застосовані у справі № 761/34325/24, оскільки справи не є подібними за змістом наданих доказів у справах. В справі № 342/180/17 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано у якості доказів лише Заяву, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. На підставі даних доказів Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.». Проте, в справі № 761/34325/24 наявна підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання, яка підтверджує саме конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, визначає процентну ставку, строк кредитування, можливість надання пільгового періоду та інші умови договору. Відповідач в свою чергу з даним документом ознайомився та погодився, про що свідчить його підпис у відповідній графі. Також 13 березня 2026 року адвокат Бондаренко А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відповідач не отримувала та не витрачала грошові кошти, як це зазначає позивач. 13.07.2023 року у ОСОБА_1 були викрадені грошові кошти в розмірі 65 554,35 грн з її банківської карти «Універсальна АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 . Вже 16.07.2023 року ОСОБА_1 була подана заява про вчинення кримінального правопорушення до відділення поліції районного Управління поліції в Чернігівській області і відділенням поліції №1 Чернігівського РУП ГУ Національної поліції в Чернігівській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження відкритого по її заяві. Досудове розслідування кримінального провадження №12023270350000336 від 16.07.2023 року триває і досі. Представник відповідача вказував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вважає, що посилання АТ КБ «Приватбанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 07 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Рури Н.В., в якому просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, представник позивача зокрема зазначала про те, що відкрите кримінальне провадження за заявою відповідача не є підставою звільнення останньої від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договір правовідносин, не спростовує їх існування та не припиняє їх. У даній справі відповідач самостійно підтвердила третім особам вхід у Приват24, надавши безперешкодний доступ до своїх рахунків та згоду на проведення платіжних операцій з іншого пристрою. Крім того, відповідачем не надано належні та допустимі докази порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків відповідача. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката Бондаренка А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачувала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 43922,41 грн. Суд першої інстанції прийшов до висновку вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за кристування кредитними коштами у розмірі 11 877,11 грн, суд першої інстанції посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 18.05.2022 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. 18.05.2022 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2. договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна Gold»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 40.8% (п.1.3 договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії - 06/26 тип - Універсальна GOLD, згодом було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 строк дії - 12/26 тип - Універсальна GOLD та кредитну картку номер - НОМЕР_3 строк дії - 04/27 тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку. Позивачем надано до позовної заяви копію виписки за кредитним договором № б/н від 18.05.2022 року за період 01.05.2022 року - 27.08.2024 року, який відображає рух коштів за вказаним договором, з якої вбачається, що відповідачка користувалась такими коштами у повному обсязі починаючи з травня 2022 року та частково погашала заборгованість (а.с. 54-63 том 1). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 18.05.2022 року, заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 27.08.2024 року становить 55 799,52 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43 922,41 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 11 877,11 грн (а.с. 64-72 том 1). В суді першої інстанції звертаючись з відзивом на позовну заяву відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог, помилаючись на те, що 13.07.2023 року у ОСОБА_1 були викрадені грошові кошти в розмірі 65 554,35 грн з її банківської карти «Універсальна АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 . Вже 16.07.2023 року ОСОБА_1 була подана заява про вчинення кримінального правопорушення до відділення поліції районного Управління поліції в Чернігівській області і Відділенням поліції №1 Чернігівського РУП ГУ Національної поліції в Чернігівській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження відкритого по її заяві. Досудове розслідування кримінального провадження №12023270350000336 від 16.07.2023 року триває і досі. Відповідач неодноразово зверталася до позивача з проханням призупинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які вона не отримувала. Банк відмовляв в цьому, не звертаючи увагу на те, що був поставлений до відома про те, що ці кошти ОСОБА_1 не отримувала та не користувалась ними. З приводу зазначених відповідачкою обставин позивач зазначав, що дійсно 15.07.2023 року зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям. В ході перевірки було встановлено, що клієнт (відповідачка) не підтверджує списання від: 13.07.2023 19:56:39 14/07/2023 Р32 F DB -26,012.65 UАН -25,255.00 -757.65 -31,738.09 788092 6538 31001614 UKR Р 32 Переказ зі своєї карти. 13/07/2023 19:59:20 14/07/2023 Р32 F DB -19,770.85 UAH -19,195.00 -575.85 -51,508.94 013108 6538 Е2212282 UKR Р 32 Переказ зі своєї карти. 13/07/2023 19:59:43 14/07/2023 Р32 F DB -19,770.85 UАН -19,195.00 -575.85 -71,279.79 651111 6538 Е2212282 UKR Р 32 Переказ зі своєї карти. Операції були проведені із введенням повних реквізитів картки: номер карти, термін дії, CVV-код. Додаткове підтвердження за технологіє 3ds надсилалось в додаток Приват24. 3-Dsecure(3DS) - протокол розрахунків платіжними картками, який передбачає двофакторну аутентифікацію держателя картки, що дозволяє банку переконатися, що платіж ініціював саме держатель картки, аби захиститися від шахрайських операцій. Надалі, проводячи службову перевірку, було проведено аналіз вибірки яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM, встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 - не змінювався. Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 клієнта за номером НОМЕР_4 зафіксовано вхід як з довіерного пристрою - МІ 9 LITE/XIAOMI, так і з нетипового пристрою - PIXEL 6 PRO/GOOGLE. Перший вхід з нетипового PIXEL 6 PRO/GOOGLE було здійснено 2023-07-06 в 22:06:21. При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 у період з 2023-07-06 до 2023-07-13 року - не виявлено. Авторизацію в Приват24 з PIXEL 6 PRO/GOOGLE підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер). Інформування про вхід надсилалось до Приват24 клієнта. Зібрані у ході перевірки дані свідчать про те, що первинний несанкціонований вхід в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 став можливим через компроментацію клієнтом конфіденційних даних (фінансовий номер не змінювався, вхід в акаунт Приват24 здійснено шляом коректного вводу логіну, паролю). Компрометація конфіденційних даних могла виникнути внаслідок переходу клієнта за фішинговими посиланнями в мережі інтернет, з подальшим внесенням вкзааних даних (логіну та паролю Приват24) у відповідну форму. Використовуючи вказані дані, треті особи отримали доступ до акаунту клієнта та здійснили операції по картковому рахунку. Отже позивач вказував, що вина банку в проведених операціях по картці - відсутня. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже за умови коли електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача - лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Позивач довів, що користувач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню інформації по картці, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Позивач надав суду належні та допустимі докази, якими довів, що відповідачка своїми діями сприяла в доступі до власного карткового рахунку. Списання грошових коштів відбулося за розпорядженням позивачки, і вона повинна нести відповідальність за такі операції перед банком. У свою чергу відповідачка, має право стягнути суму відшкодування з винних осіб, встановлених у кримінальному провадженні, в якому відповідачка є потерпілою, якщо такі особи будуть виявлені. Щодо доводів апеляційної скарги відповідачки про те, що 13.07.2023 року у неї були викрадені грошові кошти в розмірі 65 554,35 грн з її банківської картки «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на відповідачку покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Враховуючи, що вхід до «Приват24» відбувся коректно, під авторизацією клієнта, та спірні операції з переказу коштів відповідачки в мобільному додатку «Приват24» також були підтверджені кодами доступу, і клієнтці надходили повідомлення про підтвердження переказів, очевидним є той факт, що відповідачка своїми діями сприяла шахраям ініціювати платіжні операції зі своєї картки. З урахуванням обставин справи, відповідно до яких ОСОБА_1 самостійно повідомила стороннім особам відомості, які надали можливість електронної ідентифікації електронного платіжного засобу і його користувача, наслідком чого стало списання (переведення) коштів з карткового рахунку, а також відсутності доказів вини банку, АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за проведені операції по рахунку. Доводи апеляційної скарги з приводу наявності кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 про вичинення кримінального правовопрушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позичальника до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків позивача та неправомірних дій банку, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по не сплаченим відсоткам в розмірі 11877,11 грн, зі сплатою яких не погоджується і відповідачка ОСОБА_1 .. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до ч. 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку, наданого АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання борг за кредитним договором станом на 27.08.2024 року становить 55 799,52 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43 922,41 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 11 877,11 грн. Відповідно до виписки за кредитним договором № б/н від 18.05.2022 року за період 01.05.2022 року - 27.08.2024 року, який відображає рух коштів за вказаним договором, з якої вбачається, що відповідачка користувалась такими коштами у повному обсязі починаючи з травня 2022 року та частково погашала заборгованість. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково застосував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03.07.2019 року, оскільки обставини цієї справи не є ідентичними до справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 .. У справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду розглядала ситуацію, де позивач (банк) не надав достатніх доказів того, що умови кредитного договору, зокрема процентна ставка, були належним чином узгоджені з позичальником. Відсутність таких доказів призвела до висновку, що нарахування відсотків було неправомірним. Натомість у справі ОСОБА_1 встановлено, що Заява про приєднання від 18.05.2022 року, підписана відповідачкою. Ця заява, а також активне користування відповідачем кредитними коштами (зняття коштів та часткове погашення), свідчать про схвалення умов договору. Таким чином, на відміну від справи №342/180/17, у цій справі були надані докази узгодження умов. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачка власноручно підписала Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18.05.2022 року. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилась та погодилась, про що розписалась у вказаній заяві. Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачка не виконала своїх зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам у розмірі 11 877,11 грн. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам у розмірі 11877,11 грн, оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами станом на 27.08.2024 року у розмірі 11877,11 грн, обов`язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства. При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 536, 1048, 1056-1 ЦК України. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6416 грн, що складає 2422,40 грн - сплачений судовий збір при подачі позову (а.с. 5 том 1) та 3993,60 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги (а.с. 225 том 1). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» заслуговують на увагу, а доводи апеляційної скарги адвоката Бондаренка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом та стягнення судових витрат не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Рури Наталії Вікторівни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційною скаргою адвоката Бондаренка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 18 травня 2022 року станом на 27 серпня 2024 року у розмірі 11 877 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 11 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 6416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 . Повний текст постанови складено «17» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді С.Г. Музичко В.М. Ратнікова