Постанова 4807 № 334/2373/23

Дата документу 15.01.2024 Справа № 334/2373/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/2373/23 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є. № 22-ц/807/152/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В. № 22-ц/807/152/24-2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача та зобов`язання відновити залишок коштів на банківському рахунку, ВСТАНОВИВ В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача та зобов`язання відновити залишок коштів на банківському рахунку. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є клієнткою АТ «АКЦЕНТ-БАНК». 16 жовтня 2022 року, з незалежних від позивачки обставин, невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами у розмірі 24972,75 грн. з її особистого рахунку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» НОМЕР_1 . Згідно з копією квитанції № 30404331050, з банківської картки позивачки проведено списання 16.10.2022 о 20:52:24 на суму 24750,00 грн (комісія у сумі 222, 75 грн.). Отримувач коштів WWW.IPAY.UAp2p. Того ж дня позивачка повідомила про зазначену обставину Банк шляхом телефонного повідомлення служби підтримки Банку з метою повідомлення про незаконне списання коштів та блокування картки. Оператор зафіксував вказаний факт. В подальшому, протягом 16-24.10.2022 позивачка спілкувалась з представниками АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з питань її подальших дій та вирішення питання про фіксування факту незаконного списання коштів та їх повернення на її рахунок. 19 жовтня 2022 року позивачка звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинений відносно неї злочин, яка була зареєстрована Запорізьким районним управлінням поліції ГУ НП у Запорізькій області (ЄО 23375 від 19.10.2022). В той же час відомості за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР були внесені та розпочато досудове розслідування лише після скарги позивача до органів прокуратури. 29 січня 2023 року представник позивача - адвокат Кацюба М.В. звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо повернення на рахунок позивачки коштів, списаних шахрайським шляхом невідомими особами 16.10.2022 в сумі 24 972, 75 грн. Проте, листом від 08.02.2023 № 20.1.0.0.0/7-20230202/176, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» повідомив позивача про відсутність правових підстав щодо компенсації коштів у розмірі 24 972, 75 грн., оскільки, на думку Банку, проведення несанкціонованих операцій стало можливим внаслідок можливих порушень позивачем умов і правил надання банківських послуг, а тому Банк не може нести відповідальність за операції по картці клієнта, проведені третіми особами і збиток, заподіяний внаслідок їх дій. Таким чином, позивачка вважає, що незважаючи на той факт, що електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем, а позивач невідкладно повідомила Банк про платіжні операції, які нею не виконувалися, відповідач безпідставно відмовив в поверненні на її рахунок коштів, списаних шахрайським шляхом невідомими особами. Представник позивачки зазначає, що позивачка нікому свою картку не надавала, не втрачала її, ПІН-код не розголошувала, а зняття коштів відбулося внаслідок шахрайських дій, таємного викрадення грошових коштів, оскільки списання коштів з рахунку позивачки відбулося поза її волею, не з її вини та за відсутності поінформованості про проведення банком операцій за її банківським рахунком. Посилаючись на вищезазначене просила суд, відновити залишок коштів на її особистому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованої операції від 16.10.2022 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Акцент-Банк» відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованої операції від 16.10.2022 року, в сумі 28 504, 30 гривень 00 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 в особі адвоката Кацюби М.В. про ухвалення додаткового рішення по справ задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 гривень. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Акціонерного товариства «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач повідомила Банк про здійснення операцій вже після їх проведення, що є порушенням п. 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням. Крім того, саме платіжний сервіс iPay.ua був зобов`язаний перевірити згоду платника на виконання банківської операції. Щодо стягнутих сум витрат на правничу допомогу апелянтом вказано на їх завеликий розмір. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечила проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів, які вже були досліджені судом першої інстанції, і яким надано належну та правильну оцінку. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є клієнтом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» і користується послугами банку відповідно до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно банківської виписки по картці/рахунку № НОМЕР_2 , який належить позивачці, за період з 11.10.2022 -01.11.2022, сума витрат складає 26 461, 28 грн., сума зарахувань 190 грн. Баланс на початку періоду складав 29 752, 83, баланс на кінець періоду складав 3 481, 55 грн. 16 жовтня 2022 о 20-52 год. з особистого рахунку позивачки відбулося списання грошових коштів у сумі 24 972, 75 грн., з них 222, 75 грн. - сума комісії. Як зазначає позивач, 16.10.2022 їй стало відомо, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами у розмірі 24972,75 гривень з її особистого рахунку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» НОМЕР_1 . При цьому, ані ПІН-код, ані постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам позивачка не повідомляла, телефон чи sim-карту не губила. Того ж дня позивач повідомила про зазначену обставину Банк шляхом телефонного повідомлення служби підтримки Банку з метою повідомлення про незаконне списання коштів та блокування. В подальшому, протягом 16-24.10.2022 позивач спілкувалась з представниками АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з питань її подальших дій та вирішення питання про фіксування факту незаконного списання коштів та їх повернення на її рахунок, що підтверджується скриншотом листування засобами електронного зв`язку з банком та додано до позову. 19 жовтня 2022 року позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинений відносно неї злочин, яка була зареєстрована Запорізьким районним управлінням поліції ГУ НП у Запорізькій області (ЄО 23375 від 19.10.2022 року), яким розпочато кримінальне провадження не було. Після скарги позивача до органів прокуратури, 01.12.2022 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя були внесені відомості за заявою позивачки до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082020000056 із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування. У кримінальному провадженні позивачку було визнано потерпілою, що підтверджено копіями матеріалів кримінального провадження, долученими до матеріалів справи представником позивачки. Відповідно до матеріалів цього кримінального провадження, під час проведення досудового розслідування Запорізьким РУП ГУНП в Запорізькій області встановлено, що 16.10.2022 невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами у розмірі 24 972, 75 з особистого рахунку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ОСОБА_1 .. В ході досудового розслідування позивачку визнано потерпілою та допитано щодо обставин вчинених відносно неї шахрайських дій невідомими особами. На час розгляду справи досудове розслідування триває. 29 січня 2023 року представник позивача - адвокат Кацюба М.В. звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо повернення на рахунок ОСОБА_1 коштів, списаних шахрайським шляхом невідомими особами 16.10.2022 в сумі 24 972, 75 грн. Листом від 08.02.2023 № 20.1.0.0.0/7-20230202/176, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» повідомив позивача про відсутність правових підстав щодо компенсації коштів у розмірі 24 972, 75 грн., оскільки, на думку Банку, проведення несанкціонованих операцій стало можливим внаслідок порушення позивачем умов і правил надання банківських послуг, а тому Банк не може нести відповідальність за операції по картці клієнта, проведені третіми особами і збиток, заподіяний внаслідок їх дій. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка дізналась про факт несанкціонованого списання її коштів після отримання повідомлення і невідкладно повідомила про це банк на гарячу лінію, а також звернулась до правоохоронних органів. При цьому, відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню банківської картки, ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції. З огляду на доведеність вимог позивачки, суд вважав за можливе стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на правову допомогу за складання позову у розмірі 2500 грн Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши обставини справи, фінансовий стан відповідача, дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру і вони співмірні з виконаною роботою. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК Українивизначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Законувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до п. 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705(далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до п. 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з п. 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (п. 6 розділу VI Положення №705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.01.2018 у справі №202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17), від 18.04.2018 у справі №190/926/16-ц (провадження №61-6470св18), від 20.06.2018 у справі №320/1169/16-ц (провадження №61-9855св18), від 22.11.2018 у справі №712/2283/16-ц (провадження №61-11291св18), від 05.12.2018 у справі №754/15020/15-ц (провадження №61-22283св18), від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц (провадження №61-25606св18), від 13.09.2019 у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 02.10.2019 у справі №182/3171/16 (провадження №61-24548св18), від 16.10.2019 у справі №676/2792/16-ц (провадження №61-34233св18), від 20.11.2019 у справі №210/245/18-ц (провадження №61-4352св19), від 05.12.2019 у справі №168/613/16-ц (провадження №61-11711св18), від 23.01.2020 у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19). Матеріалами справи підтверджено, що по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на ім`я ОСОБА_1 , 16.10.2022 виконано одну транзакцію шляхом списання грошових коштів. Про даний факт позивачка дізналась 16.10.2022 після отримання повідомлення і невідкладно повідомила про це банк на гарячу лінію, а також звернулась до правоохоронних органів. З наданих відповідачем повідомлення від 08.02.2023 №20.1.0.0.0/7-20230202/176 слідує, що після отримання заяви позивачки про спірну транзакцію, відповідальними співробітниками банку проведено внутрішню перевірку, у результаті якої виявлено, що транзакція проведена відповідно до всіх вимог платіжної системи, послуги надані в повному обсязі. Цим же повідомленням АТ «АКЦЕНТ-БАНК» залишив поза увагою вимоги позивачки щодо повернення незаконно списаних коштів. При цьому, відповідачем не спростовано та не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню банківської картки, ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції. Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, суд правильно виснував, що відповідачем АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не надано доказів на підтвердження вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини позивачки, а тому відмова банку у відновлення залишку кредитних коштів на її особистому рахунку є неправомірною. Посилання банку в апеляційній скарзі на порушення позивачем порядку повідомлення банку щодо вчинення шахрайських дій з її картки спростовується тим, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 9 розділу VI Положення № 705). А тому саме банк повинен доводити той факт, що саме позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Якщо ці обставини не доведені, споживач банківських послуг не повинен нести відповідальність з такі операції. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22. З урахуванням вказаного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що саме платіжний сервіс iPay.ua був зобов`язаний перевірити згоду платника на виконання банківської операції. Відтак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Ухвалюючи рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно виходив з наявності підстав для стягнення таких витрат. Представник позивача просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу за подачу позову у розмірі 2 500,00 грн та за надання правової допомоги в ході розгляду цивільної справи у розмірі 6 000,00 грн. В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав ордер на надання правової допомоги серії АР № 1109039 від 28 грудня 2022 р., договір про надання правової допомоги №б/н від 12.12.2022 року (далі Договір), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП 002163 від 16.05.2019 року, Додаткову угоду № 1 від 12.12.2022 року до Договору з Описом робіт (наданих послуг), Акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг від 26.03.2023 року до Договору, згідно з якими сума витрат на правову допомогу за підготовку позовної заяви з додатками становить 2500 гривень, Акт №2 про прийняття-передачі наданих послуг від 11.08.2023 року до Договору, відповідно до якого вартість за період, вказаний в п.1 Акту становить 6000,00 грн. Встановлено, що від відповідача жодних заперечень щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції не було надано. Судова колегія вважає правильним виснування суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача зазначених витрат у заявлених розмірах. Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог частин першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Враховуючи, що надані адвокатом Кацюбою М.В. докази адвокатських послуг підтверджуються матеріалами справи, їх розмір є співмірнім зі складністю справи, враховуючи принципи розумності та справедливості, судом першої інстанції зроблено правильні висновки про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 8 500,00 грн за рішеннями суду у цій справі. Доводи скарги про необхідність зменшення таких витрат є неспроможними, оскільки наведені відповідачем аргументи не дають підстав вважати, що надані адвокатом послуги позивачу не стосуються розгляду даної справи, або ж не відповідають дійсності. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 07.08.2023 року в частині стягнення витрат на правову допомогу та додаткове рішення суду першої інстанції постановлені із додержанням вимог закону і підстав для їх скасування не вбачається. При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 133, 141, 374, 375,376, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повне судове рішення складено 15 січня 2024 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков