Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/5090/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/5090/26 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М. Номер провадження №33/4805/1045/26 Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Костюкович С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Житомир апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, встановив: Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Згідно постанови місцевого суду 18.03.2026 о 13 год. 55 хв. в м. Житомир, на вул. Михайла Грушевського, 112/7, ОСОБА_1 , керуючи т/з Kia д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з т/з Audi д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з неповним дослідженням обставин справи, неправильним встановленням причин ДТП та односторонньою оцінкою доказів. Зазначає, що його автомобіль перебував у технічно несправному стані та був нерухомим, а вручну штовхався іншими особами з метою звільнення перехрестя та усунення перешкоди для дорожнього руху. Посилається на те, що водій автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_3 , незважаючи на очевидну аварійну ситуацію та нерухомий транспортний засіб з увімкненою аварійною сигналізацією, розпочав небезпечний маневр обгону, а не безпечного об`їзду перешкоди. Під час виконання цього маневру автомобіль Audi повністю виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. При цьому водій Audi мав реальну можливість безпечно продовжити рух по правій смузі без виїзду на зустрічну смугу та без створення аварійної ситуації. Доводить, що саме внаслідок таких дій водія Audi і сталося зіткнення в задню бокову частину автомобіля Audi під час завершення ним небезпечного маневру, однак суд першої інстанції фактично безпідставно поклав в основу рішення виключно пояснення іншого учасника дорожньо - транспортної пригоди, не надавши належної оцінки вищенаведеному. Вказує, що судом також не було належним чином перевірено причинний зв`язок між порушеннями Правил дорожнього руху з боку водія Audi та виникненням дорожньо - транспортної пригоди. Потерпіла ОСОБА_2 в судове засіданні не прибула, подала апеляційному суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, підтримуючи свою позицію, висловлену нею в суді першої інстанції. Заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши наявні докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП не в повній мірі з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам в їх сукупності та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Констатуючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП місцевий суд зазначив, що його вина підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №618245 від 18.03.2026; схемою місця ДТП від 18.03.2026; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; фото розташування транспортних засобів з місця події. Проте апеляційний суд не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного. Так, у своїх письмових поясненнях від 18.03.2026 року водій ОСОБА_1 зазначив, що 18.03.2026 року рухаючись по вулиці Мазепи в м. Житомирі на автомобілі Kia державний номерний знак НОМЕР_1 зникло щеплення, після чого він зупинився на перехресті з вул. Грушевського та увімкнув аварійний знак бо не міг продовжувати рух. В подальшому попросив людей, які були в машині позаду спихнути його автомобіль з місця на перехресті. Коли його автомобіль почавши пхати з ліва від нього з`явився автомобіль Ауді який прижався до нього та отримав пошкодження, після чого викликано поліцію (а.с.5). В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 фактично надав аналогічні пояснення, котрі раніше виклав письмово, а саме пояснив суду, що його транспортний засіб Kia, перебував в нерухомому стані на вул. М.Грушевського, перед з перехрестям з вул. І. Мазепи, у зв`язку з несправністю. Він звернувся за допомогою до інших водіїв. Коли почали штовхати його автомобіль, водій автомобіля Audi почала обгін, у зв`язку з чим сталося ДТП. Відповідно до змісту письмових пояснень водія ОСОБА_2 від 18.03.2026р., остання пояснила, що 18.03.2026 року о 13-55год керувала автомобілем Audi а5, номерний знак - НОМЕР_2 . На вулиці І. Мазепи їхала до перехрестя з вул. М. Грушевського по лівій смузі, щоб на перехресті повернути ліворуч. Перед собою побачила авто КІА, яке стояло на аварійці, поза стоп лінією на пішохідному переході. Переконавшись, що на пішохідному переході відсутні люди, а на зустріч немає машин, вирішила об`їхати перешкоду (автомобіль КІА), щоб повернути на перехресті ліворуч. Під час здійснення маневру побачила, що загорається червоний сигнал світлофору. Розуміючи, що не встигає завершити маневр, вирішила зупинитись на початку перехрестя у смузі, в якій першочергово їхала (крайня ліва смуга). ОСОБА_2 зазначила, що під час об`їзду автомобіля КІА, водій даного автомобіля різко почав штовхати авто в перед, коли вже була попереду нього. Відчула різкий удар в свою автівку, вийшовши з автомобіля побачила, що автомобіль КІА вдарив її авто в праві задні двері. Під час спілкування з водієм, останній повідомив, що не встиг загальмувати та зупинити своє авто, яке він штовхав (а.с.4). За змістом постанови місцевого суду, такі ж само по своїй суті пояснення надала ОСОБА_2 і судовому засіданні, пояснивши, що керувала автомобілем Audi, рухаючись в лівій смузі по вул. Івана Мазепи та наблизилась до перехрестя з вул.Михайла Грушевського. Побачила автомобіль Kiа, який стояв з увімкненою аварійною сигналізацією. Переконавшись, що на перехресті відсутні люди, та інші автомобіль на зустрічній смузі, почала здійснювати об`їзд, майже завершивши маневр, водій Kia почав різко штовхати свій автомобіль вперед, внаслідок чого сталося зіткнення. Суд першої інстанції зазначив у постанові, що твердження ОСОБА_1 , що під час штовхання його транспортного засобу, водій Audi, виконуючи маневр об`їзду, створив перешкоду для руху та спричинив зіткнення спростовується поясненнями другого водія ОСОБА_2 , фото розташування транспортних засобів після ДТП та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського з яких вбачається, що т/з Kia, здійснив зіткнення з задньою частиною т/з Audi KA7428 CI, тобто під час закінчення маневру об`їзду автомобіля, який перед цим перебував у нерухомому стані. Проте цей висновок суду не відповідає обставинам справи і наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, водій ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях прямо вказала, що розуміючи, що не встигає завершити маневр, вирішила зупинитись на початку перехрестя у смузі, в якій першочергово їхала. Із змісту її показань в суді також слідує, що маневр об`їзду не був нею завершений. Тобто маневр об`їзду, з пояснень самого водія, який і здійснював цей об`їзд, для неї не вдалося завершити, що вона зрозуміла під час його виконання, внаслідок чого і зупинилась. Це об`єктивно слідує також із наявної у матеріалах справи схеми місця ДТП, з якої вбачається, що автомобіль Audi розташований частково на смузі зустрічного руху, а частково у смузі, в якій розташований автомобіль Kia (а.с.6). Відповідно до змісту розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15; 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Із схеми місця ДТП (а.с.6) чітко слідує, що автомобільна дорога, де сталася ДТП, має чотири смуги руху, які розділені дорожньою розміткою 1.3. (так звана «подвійна суцільна лінія», на що і посилався водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях.). Отже, як із наявної у матеріалах схеми місця ДТП вбачається, та чому відовідають в цій частині пояснення водія ОСОБА_1 , що водій автомобіля Audi здійснюючи об`їзд автомобіля Kiа перетнула дорожній знак 1.3. (подвійну суцільну лінію), що заборонено Правилами дорожнього руху. Проти достовірності складеної схеми місця ДТП, яка наявна у матеріалах справи (а.с.6), не заперечував жоден учасник цієї ДТП. По суті, перетин зображеної на схемі суцільної лінії, яка розділяє смуги попутного і зустрічного руху, підтвердила у своїх поясненнях і ОСОБА_2 , яка пояснила «Переконавшись, що на перехресті відсутні люди, та інші т/з на зустрічній смузі, почала здійснювати об`їзд…». При цьому суд зазначає, що із зображеного на схемі місця ДТП взаємного розташування автомобілів і зазначених на схемі величин, та пояснень його учасників, об`єктивно вбачається, що об`їзд ОСОБА_2 перебуваючого в нерухомому стані автомобіля Kia, без перетину суцільної лінії і виїзду на смугу зустрічного руху неможливий. Згідно п.12.3. Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Водій ОСОБА_2 сама зазначала у поясненнях, що побачила т/з Kiа, який стояв з увімкненою аварійною сигналізацією. Згідно п.1.10. ПДР перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Відповідно до п.п.1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки. Отже, з урахуванням оцінки наявних у матеріалах справи, та зазначених у постанові суду першої інстанції пояснень двох водіїв, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності із оцінкою складеної працівниками поліції схеми місця ДТП, наявної у матеріалах справи (а.с.6) апеляційний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , який не змінював напрямок руху, перебував у своїй смузі руху, на підставі п.1.4. Правил дорожнього руху вправі був розраховувати на те, що інші водії, в тому числі і водій ОСОБА_3 , не будуть перетинати перед перехрестям заборонену для перетину суцільну лінію (дві суцільні лінії), а отже здійснювати маневр об`їзду в забороненному місці, який до того ж ще й не вдасться такому водію завершити, у зв`язку з чим такому водію виникне потреба зупинитись перед водієм ОСОБА_1 , який, як встановив апеляційний суд, до цього моменту Правил дорожнього руху не порушував. Суд зазначає, що за змістом п.12.3 Правил дорожнього руху об`їзд перешкоди допускається лише у разі, коли такий об`їзд є безпечним для інших учасників руху. Із проаналізованих вище матеріалів справи слідує, що такий об`їзд водієм ОСОБА_2 не був безпечним для інших учасників руху, оскільки був пов`язаний із перетином забороненої суцільної лінії з відповідною розміткою, та який не вдалось для неї завершити, про що вона сама пояснила, та у зв`язку з чим зупинилась. До того ж, згідно п.10.1. Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Із вищезазначених норм Правил дорожнього руху слідує, що водію ОСОБА_2 , перед початком виконання маневру об`їзду автомобіля ОСОБА_1 потрібно було переконатись, що її маневр, який вона планує розпочати, по-перше, допустимий згідно ПДР, по-друге, буде безпечним для інших учасників руху і не створить для них перешкод, по-третє, взагалі об`єктивно можливий для завершення. Притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП було б можливим за встановлених обставин лише в тому випадку, якщо б саме вчинене ним порушення спричинило пошкодження транспортних засобів. Апеляційним розглядом цієї справи не встановлено належного і достатнього підтвердження серед матеріалів справи факту порушення ОСОБА_1 п.2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху за вказаної дорожньої обстановки, як не необґрунтовано зазначено у складеному відносно нього протоколі. Всього вищезазначеного суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не врахував і помилково притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке б спричинило пошкодження транспортних засобів, то за таких обставин постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.І. Костюкович