Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/6547/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6547/22 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бережна С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2022 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и л а: Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн. Згідно постанови суду, 11.07.2022 о 13 год. 29 хв. в м. Житомирі, вул. Транспорта,2 водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богунського районного суду міста Житомира від 23.07.2022, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Вважає, що оскаржувана постанова постановлена з суттєвими порушеннями норм матеріального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи та підлягає скасуванню. Вказує, що викладені судом першої інстанції його пояснення є такими, які не узгоджуються з його письмовими поясненнями, не відповідають фактичним поясненням, які надав у судовому засіданні. Зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки порушенню працівниками поліції положення п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора, яким зокрема є нагрудна відеокамера поліцейського, відеозаписи з якої містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Крім того з відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається та не озвучується, які ж саме ознаки алкогольного сп`яніння були наявними у нього, і наявність яких надавала працівнику поліції підстави підозрювати його в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Посилається на те, що судом першої інстанції також проігноровано доводи щодо порушення положень ст.272 КУпАП у частині того, що відеозапис може бути доказом по справі, однак жодним чином не може за своєю сутністю бути свідком. Вказує, що судом не надано жодної правової оцінки його доводам щодо не тільки не відсторонення його від керуванням транспортним засобом всупереч положенням ст.266 КУпАП, а й фактичному дозволу працівником поліції продовжити керування ним автомобілем. Також судом його твердження щодо неодноразової згоди пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак лише в закладі охорони здоров`я, що підтверджується виписаним працівником поліції направленням на його огляд в КНП «ОМСЦ» ЖОР б/н від 11.07.2022. Вказує, що у відповідності до імперативних приписів ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, просили її задовольнити, а також підтримав свої письмові пояснення, наявні в матеріалах справи. Додатково зазначив, що не довіряє засобам огляду, які наявні у патрульної поліції, тому відмовлявся від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля, але просив провести такий огляд в медичній установі. Однак для вирішення цьому йому було необхідно узгодити такий огляд з керівництвом, оскільки його було зупинено під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Під час, коли він зв`язувався з керівником, працівники поліції відключили відеозапис, про що його не повідомили, та почали вмовляти його відмовитися від огляду, пояснивши, що це затягне час ,а в суді він зможе вказати на вживання спиртозмістовних ліків як на причину такої відмови. Будучи необізнаним юридично, він на це погодився, і під відеозапис, в якому як з`ясувалося пізніше була значна перерва, відмовився від огляду на стан сп`яніння. Дії працівників поліції вважає незаконними, що не було враховано судом першої інстанції. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, мотиви суду та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм та положень ст.ст.7, 245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Так з постанови суду слідує, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 085238 від 11.07.2022, постановою про накладення стягнення за порушення ПДР; направленням на огляд водія; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Однак на думку апеляційного суду, зазначені докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, не підтверджують у повному обсязі наявність всіх елементів складу даного правопорушення, а саме об`єктивної його сторони, обставин його вчинення. Так згідно п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 згідно вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду інкримінується керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Разом з тим, з долучених до протоколу відеозаписів з бодікамери працівника поліції, які є фрагментраними, та відеореєстратора автомобіля патрульної поліції вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення ним правил дорожнього руху, а саме за керування транспортним засобом без паска безпеки. Перевірені документи на автомобіль та здійснено розгляд справи за порушення вищезазначеного правопорушення. Під час розгляду вказаної справи працівник патрульної поліції запитує в ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, на що останній повідомив що ні. В подальшому працівники поліції пропонують водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, при цьому не зазначаючи будь яких ознак алкогольного сп`яніння в останнього, які б давали їм право законної вимоги пропонувати водієві проходити такий огляд. Крім того на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 погоджується пройти огляд в медичному закладі, звернувши з проханням зв`язатися з керівництвом для узгодження своїх дій в робочий час. При цьому пісял перерви у відеозаписі, кяку працівник поліції жодним чином не аргументує, ОСОБА_1 вже відмовляється від проходження будь якого огляду. На вказаному відеозаписі також зафіксовано, як працівник поліції оголошує зміст складеного протоколу щодо ОСОБА_1 та вказує лише на те, що водій керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, однак не зазначає з якими саме ознаками, не дивлячись на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення такі ознаки зазначені ( запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці). Крім того з вказаних відеофайлів вбачається, що працівники поліції не відстороняли ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом, а лише вилучили посвідчення водія та надали тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами та роз`яснили ОСОБА_1 щодо його дійсності та терміну дії. ОСОБА_1 зазначив, що при собі немає документів, що посвідчують особу на що працівник поліції повідомив, що сьогодні можливо і так, що в свою чергу свідчить про не відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом. При цьому з переглянутого відео наявності явних ознак алкогольного сп`яніння, які начебто було встановлено поліцейськими, апеляційний суд не вбачає. Іншими доказами, наприклад поясненнями сторонніх свідків, наявність таких ознак працівниками поліції не підтверджується. У своїй сукупності ці обставини свідчать про недоведеність наявності у ОСОБА_1 на час його зупинки працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, а відтак і законності та обґрунтованості вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до наведених вище нормативних актів передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан будь-якого сп`яніння повинно бути встановлення ознак такого сп`яніння та доведення їх наявності доказами у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП, а не лише припущеннями працівників поліції щодо такого стану. І у разі наявності сумнівів відносно будь-яких обставин вчинення правопорушення, не підтверджених доказами, такі сумніви повинні відноситися на користь особи, яка притягається до відповідальності. З огляду на наведені обставини апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП повинна доводити винуватість особи, не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 285, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, провадження закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова суду набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: