Постанова Київський апеляційний суд № 753/8110/25

Справа № 753/8110/25 Головуючий в суді І інстанції - Рудюк О.Ю. Провадження № 33/824/3394/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 серпня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Барановського О.В., іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Олександра Віталійовича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП України,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 05 квітня 2025 року о 19 год. 05 хв. керував автомобілем Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Світла, 6 Б, на території гаражного кооперативу, заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.9 ПДР України. Також, ОСОБА_1 , 05 квітня 2025 року о 19 год. 05 хв., після ДТП вживав алкогольні напої, знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.10 є ПДР України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Барановський О.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Провадження - закрити в частині притягнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Апелянт вказує, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та порушив принцип змагальності сторін не викликавши та не допитавши власника пошкодженого автомобіля. Також, судом неправильно застосовано норми матеріального права, не взявши до уваги те, що ОСОБА_1 вживав алкоголь уже після врегулювання ситуації з власником автомобіля MAZDA, після передачі грошових коштів, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, місцевий суд не врахував відеодокази, які спростовують висновки суду. Так, суд не встановив, які саме фрагменти відео були переглянуті, та чи охоплював перегляд повну хронологію подій. До того ж, місцевим судом не забезпечено виклик до суду іншого учасника ДТП ОСОБА_2 . Таким чином, його не було допитано і відповідно суд не мав можливості з`ясувати обставини врегулювання конфлікту та зняття претензій. Такі дії, на думку сторони захисту, свідчать про процесуальні порушення, що вплинули на об`єктивність і справедливість розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Барановського О.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення іншого учасник ДТП ОСОБА_2 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Обставини дорожньо-транспортної пригоди у апеляційній скарзі не оскаржуються, відтак суд апеляційної інстанції у відповідності до п. 7 ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 4 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Пунктом 2.10 «є» Правил дорожнього руху України встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Проте, вимоги вказаного пункту ПДР України ОСОБА_1 не було дотримано. Так, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння визначений статтею 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735 від 09.11.2015. Згідно з цими нормами, медичним оглядом водія є процедура, результатом якої є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння, що фіксується у відповідному акті або висновку лікаря. Системний аналіз зазначеного законодавства дає підстави для висновку, що відмова водія від проходження огляду не є тотожною його проведенню та не може вважатися юридичним фактом, що завершує процедуру встановлення стану сп`яніння. Сама по собі відмова є лише підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за умови, що після такої відмови водій не вчиняє дій, передбачених частиною 4 цієї статті. Вживання водієм алкоголю після ДТП та після відмови від огляду, але до моменту, поки уповноважена особа (поліцейський або лікар) офіційно не припинить процедуру або не прийме рішення про звільнення від огляду, прямо охоплюється складом правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Спеціальна заборона, встановлена п. 2.10 «є» ПДР, має на меті збереження біологічного стану водія для можливості об`єктивної перевірки його тверезості в момент аварії. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні: - протоколами про адміністративні правопорушення серія ЕПР1 № 291874 від 05 квітня 2025 року, ЕПР1 № 291903 від 05 квітня 2025 року, з яких убачається, що водій ОСОБА_1 05 квітня 2025 року о 19 год. 05 хв. керував автомобілем Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Світла, 6 Б, на території гаражного кооперативу, заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.9 ПДР України. Також, ОСОБА_1 05 квітня 2025 року о 19 год. 05 хв. після ДТП вживав алкогольні напої, знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.10 є ПДР України; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 5 квітня 2025 року. - відеозаписом з боді-камери працівника поліції. Докази у справі, оцінені судом відповідно до ст. 252 КУпАП, є узгодженими та достатніми. Вказані докази одержані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Крім того, під час апеляційного розгляду судом було допитано свідка ОСОБА_3 та іншого учасника ДТП ОСОБА_2 . Пояснення свідка та іншого учасника ДТП в цілому зводяться до того, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у тверезому стані. Алкоголь ОСОБА_1 вживав вже після того, як він та інший водій досягнули домовленості та ОСОБА_1 відшкодував завдану шкоду на місці. Однак, апеляційний суд наголошує, що досягнення домовленості між учасниками дорожньо-транспортної пригоди, розрахунок за завдану шкоду на місці, не нівелює відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та за ст. 130 КУпАП України. Крім того, на противагу доводам апеляційної скарги також слід зазначити, що як слідує з відеозапису з бодікамери працівника поліції, домовленість між водіями про відшкодування шкоди до приїзду працівників поліції досягнута не була. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 не встановлено. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі за ч. 4 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Барановського О.В., слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Олександра Віталійовича- залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко