Постанова Київський апеляційний суд № 753/15209/24

Справа № 753/15209/24 Головуючий в суді І інстанції - Скуба А.В. Провадження № 33/824/1104/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: захисника особи, яка притягається до відповідальності Розума О.В., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Розума Олега Вікторовича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року, якою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та закрито провадження по справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 30 липня 2024 року о 07 год. 00 хв., ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1 , в ході якої умисно висловлював образи в сторону останньої, кричав, погрожував фізичною розправою та нанесенням тілесних ушкоджень, чим міг завдати шкоди психологічному здоров?ю потерпілої, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 274 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_2 - адвокат Розум О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2024 та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження по справі без встановлення вини ОСОБА_2 . В обґрунтування апеляційної скарги захисник вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показання потерпілої ОСОБА_1 у повному обсязі кореспондуються із аудіозаписом, який відтворено у судовому засіданні, та підтверджують обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Так, при вирішенні питання про встановлення вини ОСОБА_2 , суд першої інстанції взяв до уваги, як основний доказ, аудіозапис наданий потерпілою під час п`ятого засідання, хоча на попередньому засіданні остання заявляла, що не має у своєму розпорядженні жодних аудіо чи відеоматеріалів, які б підтверджували факт вчинення насильства в сім`ї ОСОБА_2 під час конфлікту, що мав місце 30.07.2024. При цьому, в засіданні ОСОБА_2 заперечив, що на аудіозаписі звучить його голос. На даний час залишається незрозумілим, яким чином суд першої інстанції ідентифікував за фізичними даними голоси учасників справи з голосами учасників конфлікту без проведення фоноскопічної експертизи відповідними спеціалістами. Крім того, з даного аудіозапису не вбачається за можливе встановити місце, день та час коли відбувся конфлікт. Так, якщо навіть припустити, що на аудіозаписі звучить голос ОСОБА_2 то незрозуміло яким чином суд визначив, що цей конфлікт мав місце саме 30.07.2024 о 07:00 год., а не, наприклад, 05.09.2022 о 06:00 год., за який останнього вже було притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, наданий суду стороною потерпілої аудіозапис не є допустимим доказом у даній справі. Окрім цього, сторона захисту звертає увагу, що суд першої інстанції фактично встановив вину особи поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, безпідставно залишивши без задоволення клопотання захисника від 15.11.2024 про закриття провадження у справі без встановлення вини особи. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Розума О.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п .3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, і такі діяння є умисними. Вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується дослідженими судом першої інстанції та наведеними в оскаржуваній постанові доказами. Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність у діях ОСОБА_2 ознак психологічного насильства відносно ОСОБА_1 ..Таким чином, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні наведених вище обставин справи. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ґрунтуються на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню всіх обставин справи. Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника відносно того, що із аудіозапису не можливо встановити місце, день та час коли відбувся конфлікт, однак враховуючи сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема окремі пояснення потерпілої ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_2 , які у своїй сукупності підтверджують конфлікт, який виник 30.07.2024 о 07:00 між подружжям, апеляційний суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не узгоджуються із фактичними обставинами справи та спростовуються наявними в справі доказами. Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Враховуючи вищевикладене, постанова Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Розума Олега Вікторовича - залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко