Постанова Велика Палата ВС № 990/222/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 990/222/25 провадження № 11-64заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Погрібного С. О., судді-доповідача Губської О. А., суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Тітова М. Ю., Ткача І. В., за участю: секретаря судового засідання Дехтяренко О. В., представника позивача адвоката Вароди П. Б., представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Капші А. С., розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2026 року (судді Смокович М. І., Кашпур О. В., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.), УСТАНОВИЛА І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 16 травня 2025 року подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 в частині пункту 13 додатка до цього рішення: «код кандидата (друге судове рішення) 0000441; бал кандидата 35»; - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 в частині: пункту 163 додатка 1 до цього рішення: «код кандидата (друге судове рішення) 0000441; бал кандидата 35; бал кандидата за виконання практичного завдання 99,5; результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено»; пункту 299 додатка 2 до цього рішення: «код кандидата (друге судове рішення) 0000441; бал кандидата 35; бал кандидата за виконання практичного завдання 99,5; результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено, бал кандидата за кваліфікаційний іспит 303,3; результат кваліфікаційного іспиту - не складено»; пункту 172 додатка 4 до цього рішення: « ОСОБА_1 »; - зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» (далі - конкурс), він успішно пройшов перший етап кваліфікаційного іспиту (тестування знання законодавства - 150 зі 150 можливих балів) та другий етап (тестування когнітивних здібностей - 53,8 із 60 балів) та займав 22 позицію у рейтингу.

3. Втім за результатами третього етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації) позивач отримав бали, які істотно різняться між собою, зокрема: перше модельне судове рішення, яке, на думку ОСОБА_1 , повністю відповідало реальній судовій справі № 761/28958/20, оцінено у 64,5 бала; друге модельне судове рішення, яке розроблене на основі фабули реальної справи № 225/1957/21, - у 35 балів.

4. Позивач зауважив, що обидва рішення він виклав в однаковому стилі, дотримуючись єдиної правової методології, належного структурування, юридичної аргументації, логіки викладу, лексичної точності та формальної завершеності. Натомість значна розбіжність (у 39,3 %) в оцінці першого та другого практичних завдань є необґрунтованою.

5. Наведене, за твердженням ОСОБА_1 , показує порушення ВККС підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24), згідно з яким у разі встановлення розбіжності між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання, у 20 відсотків і більше від максимально можливого бала, така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією - без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Проте Комісія не відреагувала на його звернення від 24 квітня 2025 року про повторну перевірку результатів оцінювання практичного завдання.

6. На думку позивача, процес оцінювання та нарахування балів за виконане практичне завдання, а також мотиви ухвалення остаточного рішення, мають бути зрозумілими як учаснику конкурсу, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але мають показувати, наприклад, чим керувалася Комісія, коли оцінювала його практичне завдання.

7. ОСОБА_1 наполягав, що оскаржувані рішення Комісії не відповідають частині другій статті 2, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також є такими, що суперечать Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), Положенню № 185/зп-24 та Методичним вказівкам з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затвердженим рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24 ). Обставини справи, установлені судом першої інстанції

8. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних загальних судах, із заявою про участь у якому звернувся ОСОБА_1 .

9. Надалі рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання на посаду судді апеляційного загального суду та встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

10. Рішеннями від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит у межах конкурсу та визначила черговість етапів його проведення: перший - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

11. Рішенням від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація). Згідно з додатком 1 до згаданого рішення за результатом тестування ОСОБА_1 набрав 150 балів - успішно складено.

12. Рішенням від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація). Відповідно до додатка 2 до наведеного рішення за результатом тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 набрав 53,8 - успішно складено.

13. Цим рішенням Комісія визначила також особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація), зокрема, встановила, що: виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки; максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, є 150, а прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

14. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація).

15. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25, 12-14 та 17-21 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), участь в якому 13 лютого 2025 року взяв також позивач.

16. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 до 11 лютого та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

17. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС: - затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, зокрема й ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0028336) отримав 64,5 бала, а за результатами другого судового рішення (код кандидата 0000441) - 35 балів, що в сумі становить 99,5 бала (додаток 1 до рішення); - затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу (додаток 2); допустила 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу (додаток 3); - відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1 (додаток 4). Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

18. Рішенням від 27 січня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

19. На обґрунтування власного рішення суд зазначив, що в позовних вимогах ОСОБА_1 зазначено такі два аспекти: недотримання з боку ВККС приписів підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 та невмотивованість оскаржуваних рішень (в частині, яка його стосується) відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24.

20. Суд першої інстанції стосовно доводів позивача про порушення Комісією підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24, за наявності істотних розбіжностей (у 39,3 відсотка) в оцінках виставлених за результатами перевірки першого та другого практичних завдань, зазначив про таке.

21. Текстуальний виклад цього підпункту, з огляду на призначення повторної перевірки практичного завдання учасника іспиту іншим складом екзаменаційної комісії, потрібно розуміти так, що розбіжність у 20 і більше відсотків між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, стосується ситуації, коли ця розбіжність виникла в оцінці одного практичного завдання (модельного судового рішення). Розбіжність у 20 і більше відсотків у кількості балів, які учасник іспиту отримав за перше і окремо за друге практичне завдання, не створює підстав для повторної перевірки практичного завдання (чи обох практичних завдань), які виконав учасник іспиту, іншим складом екзаменаційної комісії.

22. З покликання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, суд першої інстанції навів такі аргументи стосовно доводів позивачапро недостатній обсяг мотивування рішень комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 щодо виставлених йому балів відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24.

23. Методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання визначено пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення. Цей порядок регулює такі питання: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, механізм виведення остаточної оцінки учасника.

24. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання. Тож порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

25. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

26. За таких обставин незазначення в оскарженому рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

27. Також саме собою ненаведення в оскарженому рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

28. З огляду на їх назву та зміст, Методичні вказівки № 228/зп-24 відповідно до їхньої правової природи є інструктивним і керівним документом, адресованим, передовсім, членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

29. Методичні вказівки № 228/зп-24 складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язок та спосіб фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

30. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

31. Це є недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

32. Згідно з висновками суду першої інстанції оцінювання практичних вмінь кандидата, зважаючи на спосіб, який Комісія для цього встановила, передбачає, що це оцінювання відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їхніх дискреційних повноважень (керуючись не математичними, а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи) й об`єктивується суто в балах за практичне завдання (загалом), кількість яких визначає остаточний результат кваліфікаційного іспиту учасника конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

33. ОСОБА_1 отримав за два модельні судові рішення 64,5 та 35 балів (загалом 99,5 бала), що є нижчим від прохідного бала 112,5 (75 % від 150), через що йому правомірно відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

34. Суд наголосив, що умови конкурсу, у якому брав участь позивач, були заздалегідь публічно оголошені та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Ці умови стосувалися однаково всіх учасників конкурсу, до того ж позивач не довів, а суд не виявив, що відповідач допустив стосовно ОСОБА_1 порушення принципів рівності та недискримінації чи ознак свавільності або протиправності у процесі оцінювання практичного завдання, які б заперечили достовірність отриманого результату.

35. Суд першої інстанції виснував, що ВККС, коли ухвалила оскаржувані рішення в частині, яка стосується ОСОБА_1 , діяла у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

36. Позивач 18 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» направив до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргуна рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2026 року, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

37. ОСОБА_1 зауважив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про брак підстав для задоволення позову, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

38. Згідно з твердженням позивача, суд першої інстанції фактично звів перевірку правомірності рішень ВККС до формального встановлення наявності повноважень у Комісії, залишивши поза належною оцінкою питання дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності, юридичної визначеності та заборони свавілля як складових елементів верховенства права.

39. Суд першої інстанції не врахував, що спір у цій справі стосується не зміни судом дискреційного рішення по суті, а перевірки того, чи реалізовано дискрецію у спосіб, що відповідає вимогам закону та принципам публічної адміністрації.

40. На думку позивача, суд першої інстанції помилково витлумачив підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24 звужувально та без урахування його мети. Значна різниця у 39,3 відсотка між результатами двох практичних завдань одного кандидата не є самостійною підставою для застосування пункту 6.3.1, проте вона є об`єктивним індикатором можливих суттєвих розбіжностей в оцінюванні, що зумовлює необхідність перевірки, чи були в межах кожної конкретної роботи істотні відмінності між оцінками окремих членів екзаменаційної комісії. Без встановлення цих відомостей неможливо дійти обґрунтованого висновку про брак підстав для повторної перевірки.

41. Суд першої інстанції обмежився висновком про дискреційний характер повноважень Комісії та не з`ясував, чи було дотримано процедурні гарантії, передбачені Положенням № 185/зп-24.

42. Позивач стверджує, що посилання суду першої інстанції на те, що немає обов`язку поелементного відображення балів, не спростовує ключового аргументу щодо предмета цього спору, який полягає не у вимозі деталізувати кожний бал, а у тому, що немає будь-якого зрозумілого зв`язку між критеріями оцінювання, визначеними Методичними вказівками № 228/зп-24, та фінальним результатом у 35 балів, що є менш ніж половиною максимально можливого бала за відповідне завдання.

43. У контексті доводів про порушення норм процесуального права позивач зазначив про безпідставну відмову суду в задоволенні його клопотання про витребування доказів у Національної школи суддів України (далі - НШСУ), яка мала наслідком неповне з`ясування обставин справи та фактично позбавила позивача можливості довести обґрунтованість заявлених вимог.

44. Суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на те, що запитувані докази не стосуються предмета доказування, не навів мотивів, з яких дійшов такого висновку, не здійснив належної оцінки їх потенційного значення для встановлення обставин справи, чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений у статті 9 КАС України.

45. Відповідно позивач просить Велику Палату Верховного Суду витребувати у НШСУ копії практичних завдань, розроблених для кваліфікаційного іспиту в межах цього конкурсу, які були видані йому 13 лютого 2025 року, ключ щодо правильного вирішення цих завдань, таблицю відповідності «код роботи - ПІБ кандидата», акти кодування, пакування та пломбування екзаменаційних зошитів, журнали реєстрації робіт за датою складання ним іспиту та акти приймання-передачі його екзаменаційних робіт до ВККС.

46. ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2025 року визначено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні лише в частині дослідження доказів з грифом «Для службового користування». Отже, після завершення дослідження зазначених доказів, на думку позивача, суд мав перейти до відкритої частини судового засідання, оскільки принцип гласності є загальним правилом адміністративного судочинства відповідно до статті 10 КАС України.

47. Натомість, суд першої інстанції 27 січня 2026 року розглянув справу за відсутності представника позивача, хоча той був активним у підсистемі відеоконференцзв`язку у визначений для розгляду справи час. Така процесуальна поведінка суду, згідно з твердженням заявника, означає, що надане ухвалою від 25 червня 2025 року право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишилося нереалізованим не з ініціативи сторони, а внаслідок відсутності належного забезпечення з боку суду. Узагальнений виклад позиції Комісії

48. У відзиві, що надійшов до Великої Палати Верховного Суду 27 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд», відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

49. На обґрунтування своїх заперечень Комісія зазначила, що приписи частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII у системному зв`язку з нормами розділу 6 Положення № 185/зп-24 та рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 визначають умови, за яких кандидат на посаду судді визнається таким, що успішно склав етап кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання), а саме набрання учасником іспиту 75 відсотків максимально можливого бала (від максимально можливого 150), тобто 112,5 бала.

50. Відповідно до оскаржуваних рішень Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та 89/зп-25 ОСОБА_1 за результатами оцінювання першого завдання отримав 64,5 бала, а за результатами другого - 35 балів, що у сумі становить 99,5 бала і є менше ніж 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду. Зазначене є підставою для відмови позивачу в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинення участі у конкурсі.

51. З приводу доводів про порушення підпункту 6.3.1 пункту 6.3. Положення № 185/зп-24 відповідач зазначив, що єдиною підставою для повторної перевірки практичного завдання учасника іспиту іншим складом екзаменаційної комісії є наявність істотних (20 і більше відсотків) розбіжностей в оцінках членів екзаменаційної комісії роботи такого учасника. Відсутність розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, свідчить про дотримання членами екзаменаційної комісії єдиних (уніфікованих) підходів перевірки практичних робіт за визначеною методикою оцінювання.

52. Комісія стверджує, що розбіжність між балами повинна бути в межах одного практичного завдання, тож доводи позивача в цій частині зумовлені хибним розуміння приписів підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24.

53. Комісія звернула увагу на те, що визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання, як не містить їх і Закон № 1402?VIII.

54. Тому Комісія вважала, що незазначення в екзаменаційних відомостях інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не може свідчити про порушення нею порядку оцінювання учасників іспиту, визначеного в Положенні № 185/зп-24.

55. Затвердження таких підсумкових індивідуальних балів здійснено відповідно до правил Положення № 185/зп-24 та в межах повноважень Комісії, визначених Законом № 1402-VIII.

56. На думку відповідача, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки Комісія під час судового розгляду детально пояснила процедуру дотримання принципу анонімності, а інші витребувані документи не стосуються процедури перевірки та оцінювання виконаних практичних робіт.

57. Комісія зауважила, що оскаржувані рішення містять усі обов`язкові елементи, зокрема й підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брав участь позивач, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень. ІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

58. Ухвалою від 04 березня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 01 квітня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 28 травня 2026 року. У частині дослідження документів, які містять інформацію з грифом «Для службового користування», та заслуховування пояснень, які передбачають розголошення інформації з обмеженим доступом, Велика Палата Верховного Суду ухвалила проводити розгляд в закритому судовому засіданні. ІII. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

59. Велика Палата перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Право, застосоване судом

60. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

61. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

62. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. 63. 09 грудня 2023 року прийнято Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року. 64. 20 листопада 2024 року прийнято Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

65. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

66. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

67. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

68. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

69. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

70. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

71. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

72. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII). Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

73. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної). Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС. Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

74. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

75. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

76. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

77. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

78. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

79. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

80. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

81. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

82. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

83. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

84. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання з кримінальної спеціалізації, а також максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме: 1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: мотиви, з яких апеляційну скаргу визнано обґрунтованою чи необґрунтованою, - 0-20; умотивованість застосування закону України про кримінальну відповідальність, - 0-25; 2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції щодо суті вимог апеляційної скарги, запобіжного заходу та розподілу процесуальних витрат, - 0-15; строк і порядок набрання ухвалою (вироком) законної сили та його оскарження, - 0-7; 3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів; 4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

85. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

86. У цій справі позивач оскаржив рішення, яким ВККС визнала його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила його участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах. Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25

87. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є: - затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження загальних результатів іспиту.

88. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила: - затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 1); - затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 2); - допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 3); - відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

89. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 стосується затвердження результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

90. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

91. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

92. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

93. Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

94. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

95. З урахуванням норм частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

96. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

97. Рішенням ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 припинено участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

98. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

99. Позивач у позовній заяві не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

100. Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

101. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

102. Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання. Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

103. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

104. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

105. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

106. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

107. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

108. Так, Верховний Суд акцентував увагу на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

109. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників у наведених вище справах і тоді здебільшого стосувалися необхідності фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

110. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників / критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

111. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

112. Як пояснила ВККС, Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів.

113. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

114. Позивач же наполягає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

115. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно неї та узгоджуватиметься з принципом належного урядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

116. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок № 228/зп-24.

117. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата зробила з огляду на таке.

118. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте зауважує, що з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

119. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

120. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

121. Як уже зазначено, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

122. Цей порядок встановлює таке: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

123. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

124. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

125. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

126. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

127. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

128. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

129. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24, відповідно до їхньої правової природи, є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

130. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

131. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і є для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їхньому виконанні та оцінюванні.

132. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

133. Це є абсолютно недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

134. Нерозуміння позивачем, як він стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є виявом його суб`єктивного негативного ставлення до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

135. Фактично ж позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання.

136. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що є релевантними до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

137. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення. Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

138. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

139. Члени екзаменаційної комісії, не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

140. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

141. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, - кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання. Щодо процедури повторної перевірки практичних завдань

142. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для повторної перевірки практичних завдань ОСОБА_1 , оскільки ні Закон № 1402-VIII, ані Положення № 185/зп-24 не зобов`язують Комісію ревізувати фаховий розсуд членів екзаменаційної комісії, якщо процедуру оцінювання дотримано.

143. Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24 під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія розглядає документи, складені уповноваженими представниками. Член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії на предмет істотних розбіжностей в оцінках однієї роботи. У разі встановлення розбіжності між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія в оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

144. Як випливає зі змісту підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Положення № 185/зп-24, є спеціальний механізм перевірки оцінок, який визначає об`єктивний критерій контролю: виявлення істотних розбіжностей у балах членів колегії, що є правовим запобіжником проти суб`єктивізму в перевірці робіт.

145. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 отримав за перше практичне завдання 64,5 бала (середня арифметична від оцінок трьох екзаменаторів - членів Комісії - 68, 67, 58), а за друге 35 балів (відповідно 32, 33, 40). Тобто розбіжностей, що перевищували б установлений 20-відсотковий поріг, не виявлено, бали членів колегії вважаються узгодженими.

146. Як правильно зауважив суд першої інстанції, розбіжність у 20 і більше відсотків у кількості балів, які учасник іспиту отримав за перше і окремо за друге практичне завдання, не створює підстав для повторної перевірки практичного завдання (чи обох практичних завдань). Кожне з двох практичних завдань оцінювалося членами Комісії окремо.

147. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що конкурсна процедура реалізується через рівність умов для всіх учасників та застосування до них єдиних критеріїв оцінювання. Позивач складав іспит на загальних засадах, оцінювання проводилося колегіальним органом на підставі затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24, а саме лише незадоволення результатом оцінювання не доводить його несправедливість у юридичному розумінні та не створює додаткових підстав для повторної перевірки робіт позивача. Щодо процесуальних гарантій участі сторони у судовому засіданні

148. Доводи апеляційної скарги про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушив процесуальні гарантії участі сторони у судовому засіданні 27 січня 2026 року, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

149. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 25 червня 2025 року задовольнив заяву представника позивача (адвоката Вароди П. Б.) про участь у судових засіданнях, призначених для розгляду справи № 990/222/25, у режимі відеоконференції.

150. Представник позивача (адвокат Варода П. Б.) брав участь у судових засіданнях 01, 25 липня та 08 жовтня 2025 року, підтримав позицію, висловлену в позовній заяві та відповіді на відзив.

151. У судовому засіданні 08 жовтня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування екзаменаційної відомості оцінювання його практичного завдання.

152. ВККС пояснила, що інформацію, яку містить екзаменаційна відомість, включено до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Комісії, затвердженого наказом Голови ВККС від 05 квітня 2017 року №

24. Оскільки дослідження цього доказу передбачало дотримання режимних обмежень, суд відклав розгляд справи на 09 грудня 2025 року.

153. Від представника позивача 04 грудня 2025 року надійшло клопотання про розгляд справи, судове засідання у якій призначено на 09 грудня 2025 року на 10:30, без його участі.

154. Суд зважив на обмежений режим доступу до інформації, яка відображена в екзаменаційній відомості оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 , та постановив ухвалу від 09 грудня 2025 року про розгляд справи в закритому режимі в частині, яка стосується дослідження документів, які мають гриф обмеження допуску «Для службового користування».

155. За приписами частини одинадцятої статті 10 КАС України використання систем відеоконференцзв`язку у закритому судовому засіданні не допускається.

156. У судовому засіданні 09 грудня 2025 року оголошено перерву до 10 години 30 хвилин 27 січня 2026 року. Суд встановив, що повістку про місце, дату і час судового засідання у цій справі представнику позивача (адвокату Вароді П. Б.) доставлено в електронний кабінет системи «Електронний суд» 09 грудня 2025 року, про що у справі є відповідна довідка.

157. Представник позивача (адвокат Варода П. Б.) на судове засідання, призначене на 27 січня 2026 року на 10:30, не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань щодо розгляду справи не подавав.

158. З огляду на викладене, Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи 27 січня 2026 року без участі представника позивача відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України. Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

159. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує: - результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів); - нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24; - Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

160. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивача, який, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24, через невідображення поелементного оцінювання його робіт.

161. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач фактично твердить про необхідність зміни правил і методики оцінювання практичного завдання на стадії кваліфікаційного іспиту та затвердження його результатів. Переконує, що оскільки оскаржуване рішення ВККС є завершальним для нього у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то воно має містити ґрунтовні пояснення щодо отриманих ним балів за виконання практичних завдань.

162. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи можуть розглядатися як пропозиції для ВККС, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII уповноважена (і ці її повноваження є винятковими) унормовувати процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо його стадії, однією з яких є кваліфікаційний іспит, щодо вдосконалення чинного врегулювання здійснюваних ВККС процедур.

163. Втім наведені доводи позивача не можуть бути підставами для зміни уже проведених процедур у судовому порядку для окремих кандидатів, оскільки у такому разі будуть знехтувані такі особливості кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, неупередженість та рівність умов для усіх його учасників.

164. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

165. Більш того, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на те, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

166. Відповідно, за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованість яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

167. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального.

168. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, що оскаржує позивач та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведене позивач мав розуміти, як і те, що процедура кваліфікаційного оцінювання не передбачає такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

169. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації [відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту] на права позивача як учасника цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

170. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

171. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільними, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

172. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

173. Тож на сьогодні є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено. Щодо вибраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним

174. Велика Палата Верховного Суду в оцінці предмета й підстав позову ОСОБА_1 зауважує, що зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом, є протиправним способом успішного подолання цього етапу конкурсу шляхом ухвалення судового рішення.

175. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

176. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Європейського суду з прав людини зазначив, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

177. Тож вимога ОСОБА_1 зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ним практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом, як зазначалося вище, є протиправним способом успішного подолання ним першого етапу конкурсу. Це своєю чергою призведе до порушення прав інших учасників конкурсу та матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на невстановлення порушення відповідачем процедури проведення конкурсу та ухвалення оскаржуваного рішення з дотриманням пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

178. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справі № 990/165/25, від 08 квітня 2026 року у справі № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

179. До того ж Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, та не встановила розумних і справедливих підстав для визнання їх протиправним і скасування. З огляду на викладене позовна вимога зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом, також не підлягає задоволенню як така, що залежить від результату вирішення основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення ВККС.

180. Суд першої інстанції врахував це, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Щодо інших вимог позивача

181. ОСОБА_1 крім оскарження рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп?25 № 89/зп?25 у частині, що стосується нього, також просив зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ним практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом.

182. Рішенням від 27 січня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову.

183. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, заявляючи вимогу зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом, позивач не врахував нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання та принципів кваліфікаційного іспиту, затвердженого порядку визначення результатів виконаного практичного завдання та установленої Комісією форми їх оприлюднення.

184. Позивач не зважив на те, що повторна перевірка практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

185. Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) за кодом кандидата (друге судове рішення) 0000441, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі за цим позовом, не лише не встановлений законом, а й навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки порушує такі основні принципи кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

186. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в ситуації, коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що було реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

187. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

188. Такого реального порушення прав позивача Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції. Щодо клопотання про витребування доказів у НШСУ

189. За доводами позивача, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права під час ухвалення рішення про відмову в позові, що виявилося в недотриманні, зокрема, вимог статей 2, 9 КАС України. Скаржник вважає, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні поданого ним клопотання про витребування у НШСУ копій практичних завдань, розроблених для кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), які були видані йому 13 лютого 2025 року, ключ щодо правильного вирішення цих завдань, таблицю відповідності «код роботи - ПІБ кандидата», акти кодування, пакування та пломбування екзаменаційних зошитів, журнали реєстрації робіт за датою складання ним іспиту та акти приймання-передачі його екзаменаційних робіт до ВККС.

190. Як твердить позивач, оскільки спір стосується правомірності процедури кваліфікаційного оцінювання та дотримання встановленого порядку перевірки практичного завдання, зазначені документи мають безпосередній зв`язок із перевіркою дотримання вимог анонімності, неупередженості та процедурної цілісності. Без дослідження цих доказів суд позбавив себе можливості перевірити, чи не було допущено порушень, які могли вплинути на результат оцінювання.

191. Надаючи оцінку цим доводам позивача, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

192. Витребування доказів судом може мати місце лише тоді, коли ці докази можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для вирішення справи, і коли учасник справи не може самостійно їх отримати. Водночас допустимість витребування конкретних доказів визначається їх належністю, тобто здатністю підтвердити обставини, які мають юридичне значення для вирішення спору.

193. Предметом доказування у цій справі є правомірність рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 . Ці рішення можуть бути оскаржені та скасовані винятково з підстав, вичерпно визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII.

194. Наявність чи відсутність певних закономірностей в оцінюванні Комісією практичних робіт, встановлення відповідності змісту виконаних позивачем практичних робіт ключам щодо їх правильного вирішення не є обставинами, що підлягають дослідженню у цій справі.

195. До того ж оцінювання рівня професійної підготовки кандидата за результатами виконання практичного завдання є виключною компетенцією Комісії. Суд, здійснюючи оцінку законності актів індивідуальної дії, не може перебирати на себе роль спеціалізованого органу та проводити ревізію змістової складової практичного завдання / здійснювати його повторну перевірку. Втручання у дискрецію органу поза межами процедурних порушень суперечить природі адміністративного судочинства.

196. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про невстановлення підстав для задоволення клопотання позивача про витребування зазначених доказів з огляду на те, що останні не стосуються предмета доказування у цій справі.

197. З наведених вище мотивів Велика Палата Верховного Суду також відмовила в задоволенні клопотання позивача, заявленого за змістом апеляційної скарги, про витребування зазначених доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

198. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані рішення ВККС відповідають вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, ухвалені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

199. Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та процесуального права, що є підставою для залишення оскаржуваного рішення суду без змін.

200. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

201. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

202. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

203. Оскільки наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не спростовують викладених у рішенні суду першої інстанції висновків, то апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення. Керуючись статтями 10, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. О. Погрібний Суддя-доповідач О. А. Губська Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк М. М. Гімон К. М. Пільков Л. Ю. Кишакевич Н. С. Стефанів В. В. Король М. Ю. Тітов О. В. Кривенда І. В. Ткач Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 321 КАС України.