Постанова Київський апеляційний суд № 361/8859/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 361/8859/25 Головуючий у суді І інстанції: Гізатуліна Н.М. провадження №22-ц/824/6795/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» подало зазначений позов. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 23 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» у електронній формі був укладений кредитний договір № 101389779, згідно з умовами якого відповідач, шляхом переказу кредитних коштів на картковий рахунок, отримав 5000 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в порядку та строки, визначені Договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому договором. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору, кредит, проценти за користування ним в порядку та строки, визначені договором не повернув. 19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема і за кредитним договором від 23 травня 2021 року № 101389779, який укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становить 21650 грн, з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15 700 грн, прострочена заборгованість за комісією становить - 950 грн. Крім того, позивач зазначив, що було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору між сторонами. Відповідачу надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості від 13 червня 2025 року Вих. № 21032258/1582. Оскільки відповідач не повернув кошти за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з метою захисту своїх прав. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також, позивач просив вирішити питання судових витрат. На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2021 року № 101389779 у розмірі 21 650 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Безносюк Ростислав Сергійович, який представляє інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подав апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 23.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101389779 на суму 5 000 грн., зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Відповідача. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону Відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 101389779 від 23.05.2021 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 101389779 від 23.05.2021 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Отже, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначав, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення № 27914370 від 23.05.2021 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на Кредит рах. № 414943*79, кредитні кошти в сумі 5 000 грн 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору. Представник позивача наголошував на тому, що товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в тому числі. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Оскільки перерахунок кредитних коштів ТОВ «Мілоан» здійснювалося через платіжні сервіси AT КБ «ПриватБанк» без відкриття рахунків та емітування у цьому банку платіжної картки відповідача, факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення 27914370. Варто звернути увагу що перші шість цифр на пластиковій картці, є достатньо для визначення приналежності карти тій чи іншій країні і банку, тип карти і категорію карти. Позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». До позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучило довідку ТОВ «Мілоан» від 12 червня 2025 року № б/н, яка підтверджує, що ОСОБА_1 з яким укладено договір про споживчий кредит від 23 травня 2021 року № 101389779 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R49752, 23 травня 2021 року 09:29, номер телефону НОМЕР_1 . Але вказана довідка була сформована самим кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. Крім того, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредиту за договором про споживчий кредит від 23 травня 2021 року № 101389779. Суд першої інстанції вважав, що копія платіжного доручення від 23 травня 2021 року № 27914370 не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки вона не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. У матеріалах справи, також, відсутні докази того, що рахунок, на який згідно з вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме - ОСОБА_1 . Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит від 23 травня 2021 року № 101389779, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Відповідно до ч. 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23). Встановлено, що 23 травня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнив Анкету-заявку на кредит № 101389779 та надав свої персональні дані, відомості про адресу реєстрації, проживання, місце роботи, дохід, вказав бажану суму кредиту, строк кредиту та повернення. ТОВ «Мілоан», відповідно до наданих відповідачем даних погодило умови кредитування по заявці № 101389779. Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» від 12 червня 2025 року № б/н ОСОБА_1 з яким укладено договір про споживчий кредит від 23 травня 2021 року № 101389779 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R49752, 23 травня 2021 року 09:29, номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до умов Договору про споживчий кредит укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» від 23 травня 2021 року № 101389779 кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн, загальним строком на 7 днів, з 23 травня 2021 року, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом за пільговий та поточний період. З огляду на п. 1.5. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту за ввесь строк кредитування складає 6 650 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п. 2.1 кредитного договору). Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил; вся інформація надана кредитодавцю, в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту є повною, актуальною та достовірною. Відповідно до п. 6.4. кредитного договору укладення кредитодавцем цього договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб, без згоди позичальника (п. 3.2.6. кредитного договору). Невід`ємною частиною Договору про споживчий кредит від 23 травня 2021 року № 101389779 є Графік платежів за цим договором (Додаток № 1) та Паспорт споживчого кредиту (Додаток № 2). Як вбачається із довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 отримав одноразовий ідентифікатор R49752 для підписання кредитного договору в електронному вигляді. На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з яким укладений договір про споживчий кредит №101389779 від 23.05.2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор R49752; час відправки ідентифікатора позичальнику: 23.05.2021 року 09:29; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с. 20). Відповідно до платіжного доручення №27914370 від 23.05.2021 року відповідачу було перераховано 5000,00 гривень з відміткою призначення платежу: кошти згідно договору №101389779 (а.с. 23). Крім того, ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2021 року № 101389779 за період з 23 травня 2021 року до 29 липня 2021 року (а.с. 24-25). Згідно з випискою з особового рахунка ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №101389779 від 23.05.2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.06.2025 року становить 21650 гривень, з яких 5000 гривень -прострочена заборгованість за сумою кредиту; 950 гривень - прострочена заборгованість за комісіями, 15700 гривень - прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 26). 19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема і за кредитним договором від 23 травня 2021 року № 101389779, який укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем (а.с. 27-36). Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 19 серпня 2021 року № 75-МЛ/Т сума заборгованості відповідача становить 21 650 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15 700 грн; прострочена заборгованість за комісією становить - 950 грн (а.с. 45). Згідно з платіжною інструкцією від 19 серпня 2021 року № 38034 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти за Договором відступлення прав вимоги від 19 серпня 2021 року № 75-МЛ/Т на рахунок ТОВ «Мілоан» у розмірі 2497330,78 грн (а.с. 44). ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направляло відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 13 червня 2025 року Вих. № 21032258/1582 (а.с. 46). Таким чином, укладання між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів встановлено належними та допустимими доказами. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надані первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 та користування ним, апеляційний суд вважає помилковими, з огляду на таке. Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. При цьому, згідно з п. 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки - це рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц. Водночас ТОВ «ФК «Кредит Капітал» як фінансова установа не є банком та не може мати доступу до карткового рахунку відповідачки і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідачка, як клієнт банку. При цьому відповідачка не надала таку виписку по картковому рахунку, що б дало можливість спростувати існування тих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів, а тому його позов не доведений, є помилковим, оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало всі необхідні документи, оформлені належним чином, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та їх неповернення, а тому заявлені позовні вимоги є обгрунтованими. Висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття платіжного доручення, оскільки на ньому відсутня печатка банку, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки платіж відбувався в електронному форматі, отже фізична печатка банку не може бути присутня. Крім того, заперечень відповідач щодо цього факту не висловлював. Проте, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову у позові з підстав недоведеності позивачем перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника. Однак, колегія суддів не погоджується із визначеним позивачем до стягнення розміром відсотків за користування кредитних коштів, з огляду на наступне. Так, звертаючись із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 21650 грн, з яких: 5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 15700 грн - заборгованість за сумою відсотків - 15700 грн, прострочена заборгованість за комісією - 950 грн. Тобто, заборгованість за відсотками у більше ніж три рази перевищують заборгованість за основним боргом. Колегія суддів зазначає, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами. Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 5000 грн. Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності. Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією у розмірі 950 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч.ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Пунктом 1.5.1 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово. Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування», а тому апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту у розмірі 950 грн. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, що ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також не вірною оцінкою доказів, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Отже остаточно до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 5000 грн, прострочена заборгованість за комісією у розмірі 950 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). При подачі позову позивачем було сплачено 2422,40 грн судового збору (а.с. 60), при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с. 105), позов задоволено на 50,58%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальній сумі 3063,12 грн. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101389779 від 23 травня 2021 року у розмірі 5000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5000 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, прострочена заборгованість за комісією - 950 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 3063 грн 12 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус

28. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Повний текст постанови складено «12» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді В.М. Ратнікова С.Г. Музичко