Постанова Київський апеляційний суд № 759/13906/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2025 року м. Київ Справа № 759/13906/24 Провадження: № 22-ц/824/11610/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Дончака Дмитра Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Єросової І. Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У липні 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 3915312 в електронній формі, відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору відповідачка отримала 20 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 18.11.2021 року. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, а відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору. 19.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2022 року, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 3915312 від 19.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою. Сума заборгованості за кредитним договором № 3915312 від 19.10.2021 року передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» та складає 69 400 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 20 000 грн, заборгованість за сумою відсотків - 47 400 грн, заборгованість за комісією - 2 000 грн. Позивачем надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 21699347/74 від 18.04.2024 року. За наведених обставин, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з відповідачки на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором № 3915312 від 19.10.2021 року. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3915312 від 19.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , у розмірі 52 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 814,20 грн. У задоволенні вимог в іншому розмірі відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Дончак Д. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що кредитний договір № 3915312 від 19.10.2021 року не підписаний сторонами, тому договір не може вважатися укладеним. Також в матеріалах справи немає доказів перерахування кредитних коштів, а наявне платіжне доручення не відповідає вимогам законодавства, встановленим для таких документів. Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заперечувало проти апеляційної скарги та просило залишити рішення суду першої інстанції в силі. У відповіді на відзив адвокат Дончак Д. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що позивач помилково посилається на постанову НБУ № 113 від 03.11.2021 року «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договору небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» та стверджує, що платіжне доручення № 59093187 від 19.10.2021 року оформлено згідно даної постанови, а тому є законним доказом переказу коштів. У вказаній постанові мова йде про кредитний договір, а не про платіжне доручення (платіжну інструкцію). В той же час вимоги для платіжних документів зазначені в постанові правління НБУ № 162 від 28.12.2018 року. У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначило, що з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб. Тому, твердження, що в платіжному дорученні не може використовуватись номер платіжної картки, який зазначено частково, не відповідає дійсності. За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Позивач посилається на те, що 19.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3915312, згідно з умовами якого відповідачка отримала 20 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 19.10.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 18.11.2021 року. Комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору). Проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору). Відповідно до п.п. 1.6., 1.7. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього договору. У п. 6.5. договору визначено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с. 12-16). До кредитного договору товариство додало паспорт споживчого кредиту № 3915312, анкету-заяву на кредит № 3915312 від 19.10.2021 року, відомості про щоденні нарахування та погашення, виписку з особового рахунка за кредитним договором № 3915312 від 19.10.2021 року (а.с. 17-18, 20-21). Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачка підписала акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R46302, 19.10.2021 року (а.с. 18). ТОВ «Мілоан» переказало кошти у розмірі 20 000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 59093187 від 19.10.2021 року (а.с. 19). Згідно додатку № 1 до договору - графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3915312 від 19.10.2021 року, загальна вартість кредиту складає 2 950 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 7 500 грн - проценти за користування кредитом, 2 000 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 16). Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23.02.2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 21-25). Відступлення прав вимоги також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2022 року, платіжним дорученням № 66788 від 23.02.2022 року, витягом з реєстру боржників (а.с. 26-27). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, свідчить про те, що визначена позивачем заборгованість за процентами, включає в тому числі і період, який виходить за межі строку кредитування, а тому, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 52 000 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 000 грн - заборгованість за комісією, 30 000 грн - заборгованість за відсотками. Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва;) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду копії договору про споживчий кредит № 3915312 від 19.10.2021 року, графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3915312 від 19.10.2021 року, паспорта споживчого кредиту № 3915312, а також анкету-заяву на кредит № 3915312 від 19.10.2021 року. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладання електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідачки при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наддало довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, яка підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору № 3915312 від 19.10.2021 року. Акцепт договору підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R46302, час відправки ідентифікатора: 19.10.2021 року об 11:05:34, номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 18). Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредиту за договором про споживчий кредит № 3915312 від 19.10.2021 року. Позивач надав копію платіжного доручення 59093187 від 19.10.2021 року на суму 20 000 грн, яке підписано посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства (а.с. 19). Проте вона не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції. Надана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. Представник відповідача вірно зазначив, що посилання на постанову Національного банку України від 03.11.2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договору небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» є помилковим та необґрунтованим, оскільки дана постанова регулює виключно вимоги до кредитних договорів, укладених небанківськими фінансовими установами, та не стосується оформлення або правомірності платіжних документів. Таким чином, твердження позивача про те, що платіжне доручення 59093187 від 19.10.2021 року оформлене згідно з постановою Національного банку України від 03.11.2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договору небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» та є доказом переказу коштів відповідачу, не відповідає предмету правового регулювання вказаної постанови. В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит № 3915312 від 19.10.2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачці. Суд першої інстанції помилково вважав доведеним проведення ТОВ «Мілоан» ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору та надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договором. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав, рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові. Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Як убачається з матеріалів справи, відповідачкою за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2 906,88 грн, а тому вказана сума у зв`язку з відмовою в позові підлягає відшкодуванню відповідачці за рахунок позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 376, 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Дончака Дмитра Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, 3 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 906 (дві тисячі дев`ятсот шість) грн 88 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура