Постанова 4805 № 279/2041/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/2041/25 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу №279/2041/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П. у м. Коростені, в с т а н о в и в : У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду із даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 101940935 від 20.11.2023 в розмірі 31065,30 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 22065,30 грн - заборгованість за відсотками. Позов мотивовано тим, що 20.11.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено договір про споживчий кредит №101940935 в електронній формі на веб-сайті miloan.ua в особистому кабінеті відповідача. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі - 10000,00 грн. Відповідач зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання та обслуговування кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі. 28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», відповідно до чинного законодавства України, було укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т. Відповідно до умов даного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101940935 . Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого сума заборгованості становить 31065,30 грн., з яких 9000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22065,30 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2025 року позов товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101940935 від 20.11.2023 року в сумі 31065,30 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції взагалі не дослідив факт підписання договору від 20.11.2023, спосіб та засоби, якими він укладався, якщо таке мало місце між сторонами. Так, в позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» стверджує, що договір про споживчий кредит № 101940935 підписано електронним підписом Позичальника-відповідача, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора. Однак, як висновок суду, як і доводи ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про дійсний факт укладання зазначеного кредитного договору між сторонами. Звертає увагу на те, що електронний оригінал зазначеного вище договору відсутній у відповідача, як про це зазначає позивач у своїй позовній заяві. Суд першої інстанції вважаючи встановленим факт підписання кредитного договору посилається лише на норми ЦК України, зокрема ст. 207, 626, 628,

638. Однак, суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи не звернув уваги, що копія договору про споживчий кредит № 101940935 від 20.11.2023 у розділі «Реквізити сторін» даних не має, передбачених пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» як то одноразовий ідентифікатор, який може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. У розділі договору «Підписи сторін» не зазначено ідентифікатор підпису, тобто СМС повідомлення з кодом. Там, взагалі відсутні належні персональні дані відповідачки, як то адреса її реєстрації місця проживання/перебування. На першій сторінці копії договору пропечатано додатково не зрозуміло ким та коли, бо шрифт та розмір надрукованої інформації відрізняються від тексту основного договору, що договір «підписано 20.11.2023 08:31 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 599299», що не відповідає встановленому законом порядку підписання договорів електронним підписом, про які в рішенні не вказував суд, як на підставу задоволення позовних вимог. договір про споживчий кредит не містять відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , а тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження цією особою верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. ОСОБА_1 , не підписувала цей договір із будь-якими фінансовими компаніями і не отримувала кредитних коштів, а з боку позивача суду не надано достатніх і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 погодила всі істотні умови договору про споживчий кредит від 20.11.2023. У свою чергу довідка ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024, видана після відступлення права вимоги за договором позивачу, не може допустимим доказом підписання позичальником договору із застосуванням електронного підпису з відомостями в таблиці, оскільки такі дані не можуть бути відокремлені від договору, а довідка є внутрішнім документом кредитора, отриманого з порушенням порядку встановленого законом для підписання таких договорів. У матеріалах справи мається одне платіжне доручення № 76910518 від 20.11.2023 на 10000 грн. де зазначена одержувачем ОСОБА_1 , але цей документ не може вважатися банківським документом та вважатися «платіжною інструкцією» оскільки Постановою НБУ №163 від 29.07.2022 року було затверджено «Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» (надалі іменується Інструкція). На платіжному дорученні № 76910518 від 20.11.2023 відсутня будь-яка відмітка банку про здійснення безготівкової операції, що в свою чергу свідчить про відсутність проведення такої банківської операції взагалі. Платіжне доручення № 76910518 від 20.11.2023 на 10000 грн. одержувач ОСОБА_1 не може бути доказом переказу коштів на рахунок відповідачки, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції не звернув уваги, що платіжне доручення № 76910518 від 20.11.2023 містить Код Банку платника де 8 цифр, а Банк отримувача містить лише 6 цифр, що додатково свідчить, що такий платіжний документ створений ТОВ "Мілоан" для протиправної діяльності. Стороною позивача суду не надано належні докази про перерахунок коштів на рахунок саме відповідачки, а тому в позові належить відмовити повністю. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку боргу відповідачки. Так, при зверненні до суду з позовом позивачем не надано доказів (виписок з рахунку або інших платіжних документів, тощо), які підтверджують факт перерахування, отримання коштів відповідачем на виконання умов договору. Наявна в матеріалах справи відомість про щоденні нарахування та погашення за договором містить інформацію тільки про розмір заборгованості ОСОБА_1 за користування кредитом, однак вказаний розрахунок не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитних договорів, які б дозволили перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань). Також, в цій відомості безпідставно вказано, що ОСОБА_1 проводила 03.12.2023 сплату комісії за пролонгацію в розмірі 1000,00 грн, процентів по кредиту в розмірі 13,00 грн. та тіла кредиту в розмірі 1000,00 грн., бо відповідачка ніяких платежів на рахунок ТОВ «Мілоан» не проводила. Ці банківські операції, якщо вони дійсні, з боку позивача не підтверджені належними та достовірними доказами. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним договором позивачем суду не надано. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу про наявність перерахованих коштів ОСОБА_1 , не є належним, допустимим і достатнім доказом перерахунку грошових коштів згідно вказаних вище вимог Закону. Також, не можна погодитись з визначеним розміром відсотків за користування кредитом у зв`язку з наступним. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 3,5% в день в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Розмір процентів за весь час користування кредитом мав становити для відповідача 9450,00 грн. (9000, 00 х 105 дні - кількість днів прострочки за даними позивача х 1%), замість 22065,30 грн. Судом першої інстанції вказані норми закону не враховані і безпідставно стягнута сума заборгованості за відсотками в розмірі 22065,30 грн. Відповідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 105 -МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101940935 у розмірі 31065,30 грн., яка складається з 9000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 22065,30 грн. заборгованості по відсоткам. Однак, даний витяг не містить підпису посадової особи і відтиску печатки ТОВ «Мілоан», а підписаний лише «ФК «Кредит-Капітал», а тому не є належним доказом у справі, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. 03 липня 2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшов відзив у якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2025 року залишити без змін. У відзиві зазначає, що у статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Зауважує, що без отримання листа на електронну адресу чи SMS повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт Мілоана за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Тобто, даний кредитний договір відповідає внутрішній волі відповідача. Отже виходячи із вищезазначеного, всі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника з якими вона була ознайомлена на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Отже, відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (копія міститься в матеріалах справи). Звертає увагу суду, що позивачем в додатках до позовної заяви про стягнення заборгованості було долучено довідку, щодо ідентифікації відповідача. У довідці вказано, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 101940935 від 20.11.2023 використовуючи код: «599299», який надійшов на номер телефону « НОМЕР_1 ». Тобто посилання представника, що ОСОБА_1 не укладала кредитний договір - хибним, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. На підтвердження надання відповідачу кредиту позивач надав копію платіжного доручення № 76910518 від 20.11.2023 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на кредит рах. № 479072*90 кредитні кошти в сумі 10000 грн. 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору. Крім того, відповідач з моменту укладення Договору з приводу невиконання ТОВ «Мілоан» взятих на себе зобов`язань, зокрема не отриманням протягом 3 робочих днів з моменту укладення Договору відправленої товариством суми кредиту на її картковий рахунок, як це передбачено п. 7.1 Договору, до ТОВ «Мілоан» не звертався. Отже, як вбачається з наявних у справі письмових доказів Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом у строк встановлений згідно умов кредитного договору № 101940935 від 20.11.2023 року. Згідно ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України. Правова позиція щодо застосування ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, закріплена в рамках даного позову, закріплена в постанові ВГСУ від 28.09.2011 р. у справі №10/52д, постанові ВГСУ від 27.10.2011 р. у справі №5015/1965/11, ухвалі ВССУ від 15.06.2011 р. у справі №6-4882св11. Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 10000,00 грн. надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надав. Отож, позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за Кредитним договором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося, дані відсотки нараховувались виключно Первісним кредитором згідно умов кредитного договору. Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 101940935 від 20.11.2023 року - Позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Тому, 28 лютого 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т (надалі - Договір відступлення права вимоги) (копія наявна у матеріалах справи). Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «КредитКапітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 101940935. Відповідно до ч. 2. ст. 95 ЦПК України «Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього». Витяг із реєстру - це письмовий документ, що видається реєстратором і підтверджує запис у реєстрі. Зазначає, що оскільки це є Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 року, тому він виготовлений представником позивача. Оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 року містяться персональні данні інших осіб. В апеляційній скарзі представник скаржника посилається на те, що позивачем в позовній заяві нібито не було надано доказів оплати первісному кредитору за передачу права грошової вимоги. Дане твердження не повинно братись апеляційним судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №75540 від 28.02.2024, де зазначено, що «оплата згідно договору відступлення права вимоги №105- МЛ/Т від 28 лютого 2024 р. Без ПДВ.» Таким чином, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 101940935 від 20.11.2023 року відповідно до норм чинного законодавства. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Встановлено судом, що 20 листопада 2023 року між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №101940935 в електронній формі. Пункт 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 гривень. Пункт 1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 20.11.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.12.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 04.03.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 05.12.2023р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.03.2024 р. (останнього дня строку кредитування). Відсоткова ставка протягом пільгового періоду 0,01 % вдень, відсоткова ставка протягом поточного періоду - 3,5 % вдень. Згідно п.6.1. Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства. Згідно п.6.2. Кредитного договору, відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору ТзОВ «Мілоан» в порядку визначеному в Правилах надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан», Позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладання цього Договору. Договір в електронній формі розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Додаткове підтвердження згоди Позичальника на укладання Кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон Позичальника, а Позичальник використовує його для підписання Договору в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Використання Позичальником коштів (переказ, зняття готівки, тощо) отриманих ним від ТзОВ «Мілоан», в будь-якому випадку незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього Кредитного договору, свідчить про безумовне прийняття Позичальником пропозиції укласти Кредитний договір та укладення цього Кредитного договору. У відповідності до п.6.3. Кредитного договору, виказуючи свою згоду на укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: (1) він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит строком на 105 днів. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.03.2024 року. Договір про споживчий кредит підписаний ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 599299. Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що вона не підписувала кредитний договір, з тих підстав, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про споживчий кредит. На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 10000,00 грн позивач надав платіжне доручення №76910518 від 20.11.2023, згідно якого, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 10000,00 грн, згідно договору №101940935, банк платника АТ КБ «ПриватБанк». Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заяви на отримання кредиту. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у заяві або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та зворотного ОСОБА_1 не доведено. 28 лютого 2024 року між ТОВ Мілоан та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №105 -МЛ/Т , відповідно до умов якого ТОВ Мілоан відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вище вказаним кредитним договором . До договору відступлення прав вимоги №105 -МЛ/Т від 28.02.2024 долучено витяг з реєстру боржників. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Колегія суддів визнає, що копія договору відступлення прав вимоги №105 -МЛ/Т та реєстр боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Так із розрахунку заборгованість вбачається, що з 21.11.2023 по 20.12.2023 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 0,01% вдень, з 21.12.2023 по 23.12.2023 відсоткова ставка нараховувалася 3,5% вдень, що відповідає ЗУ «Про споживче кредитування». Разом з тим, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Договір про споживчий кредит №101940935 від 20.11.2023 було укладено строком до 04.03.2024, тобто строк дії даного договору продовжено після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування». Відтак, пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» застосовується до спірних правовідносин починаючи з 24.12.2023 року. Вбачається, що з 24.12.2023 по 28.02.2024 ТОВ «Мілоан» нараховувало відсоткову ставку у розмірі 3,5% вдень, що є помилковим, оскільки нарахування відсоткової ставки у розмірі 3,5% необхідно було здійснювати до 23.12.2023, а з 24.12.2023, відповідно до внесених змін до вищевказаного Закону, необхідно було нараховувати заборгованість за відсотковою ставкою 2,5 % вдень (120 днів) до 28.02.2024 року. Відповідно п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», заборгованість за відсотками, згідно договору споживчого кредиту становить 16035,30 грн із розрахунку: з 21.11.2023 по 20.12.2023 заборгованість за відсотками становила 15,30 грн (з урахуванням сплати 13,00 грн відповідачем на погашення відсотків) та нараховувалася за відсотковою ставкою 0,01 % вдень за 17 днів на тіло кредиту 9000,00 грн; з 21.12.2023 по 23.12.2023 заборгованість становила 945,00 грн та нараховувалася за відсотковою ставкою 3,5% вдень ( згідно умов договору); із 24.12.2023 по 28.02.2024 заборгованість за відсотками становить 15075,00 грн та повинна була нараховуватися за відсотковою ставкою 2,5% вдень на суму кредиту 9000,00 грн за 67 днів, а всього: 15,30 грн + 945,00 грн + 15075,00 грн = 16035,30 грн. Відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №101940935 від 20.11.2023 року в розмірі 31065,30 грн підлягає зміні із зменшенням суми стягнутої заборгованості із 31065,30 грн до 25035,30 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 16035,30 грн - заборгованість за відсотками. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно статті 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задоволено на 80,6%, відтак із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1952,45 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 19,4%, тому із ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення із апеляційною скаргою у розмірі 705,00 грн. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про споживчий кредит №101940935 від 20.11.2023 з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» із 31065,30 грн до 25035,30 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 16035,30 грн - заборгованість за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» 1952,45 грн судового збору за звернення до суду із позовом. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 705,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді