Постанова 4811 № 444/1898/24

Справа № 444/1898/24 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й. Провадження № 22-ц/811/2428/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Марко О.Р., з участю: представника ОСОБА_1 Квака В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінансова компанія (далі ФК) «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 : - заборгованість за договором позики №0987049153 в розмірі 80380 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 72380 грн. заборгованість за процентами; - заборгованість за кредитним договором №1808125 в розмірі 14760 грн., з яких: 4500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 10260 грн. заборгованість за процентами; - заборгованість за кредитним договором №11222-08/2021 в розмірі 15500 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 10500 грн. заборгованість за процентами. Вимоги обґрунтовано тим, що 30.08.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0987049153, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 24.11.2022 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №24/11-22/2, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.11.2022 року до договору факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 80380 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 72380 грн. заборгованість за процентами. Окрім того, 16.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1808125, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 27.06.2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №27062022, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2022 року до договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14760 грн., з яких: 4500 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 10260 грн. заборгованість за процентами. Окрім того, 17.08.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11222-08/2021, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 18.02.2022 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №18022022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 18.02.2022 року до договору факторингу №18022022 від 18.02.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 15500 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 10500 грн. заборгованість за процентами. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №0987049153 в розмірі 80380 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 72380 грн. заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 у користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1808125 в розмірі 14760 грн., з яких: 4500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 10260 грн. заборгованість за процентами, та за кредитним договором №11222-08/2021 в розмірі 15500 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 10500 грн. заборгованість за процентами, відмовлено. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №0987049153 від 30.08.2021 року в розмірі 80380 грн. оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, в решті рішення суду залишити без змін. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно виходив із того, що в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем коштів від ТОВ «Інфінанс» (правонаступником якого, згідно договору факторингу, є позивач), оскільки згідно квитанції №105592709 від 30.08.2021 року, на яку покликається суд, одержувачем грошових коштів зазначено ТОВ «Інфінанс», а платник не ідентифікований взагалі. За його позицією, вказана квитанція не стосується матеріалів даної справи, оскільки не містить жодних даних, які б стосувалися відповідача. Зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано ту обставину, що відповідач ніколи не ознайомлювався з договором позики №0987049153, на який покликається позивач, та не підписував жодних договорів чи анкет-заяв із ТОВ «Інфінанс». Зауважує, що позивач стверджує, що договір позики підписано шляхом підписання акцепту оферти від 30.08.2021 року та заяви-анкети одноразовим ідентифікатором, однак, згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Наголошує, що позивач стверджує, що відповідач, ніби-то, отримав зазначений одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (згідно долученої довідки про ідентифікацію), однак, вказаний номер не належить і ніколи не належав ОСОБА_1 , а доказів того, що зазначений номер телефону належить відповідачу, позивачем не надано. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий на номер телефону саме ОСОБА_1 . В судове засідання апеляційного суду позивач повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що 30.08.2021 року ТОВ «Інфінанс» запропоновано ОСОБА_1 укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987049153/4 від 30.08.2021 року (оферта) та надання кредиту згідно заявки-анкети №3795789 від 30.08.2021 року шляхом прийняття умов Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», на наступних умовах: розмір кредиту 8000 грн.; строк користування кредитом 30 днів; строк дії договору 3 роки; процентна ставка 1,75% за один день користування кредитом застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; річна процентна ставка 638,75% застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 12200 грн., за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; реальна річна процентна ставка становить 16873,96%, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; номінальна процентна ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках, передбачених Правилами; номінальна річна процентна ставка 638,75%, застосовується у випадках, передбаченими Правилами; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 12200 грн. при використанні номінальної процентної ставки; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 16873,96%, при використанні номінальної процентної ставки; максимальна процентна ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності, максимальна річна процентна ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов договору, або скасування програми лояльності. У разі прийняття цієї пропозиції укласти договір та з моменту підписання ним акцепту про прийняття цієї оферти, всі подальші правочини з ТОВ «Інфінанс» вважатимуться такими, що укладені з наміром створити правові наслідки, що обумовлені договором. Вказана оферта підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором директора ТОВ «Інфінанс» Балабко О.О. «2L3Z8W». Акцепт оферти від 30.08.2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0987049153/4 від 30.08.2021 року та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3795789 від 30.08.2021 року підтверджує факт погодження ОСОБА_1 з умовами оферти ТОВ «Інфінанс» від 30.08.2021 року. Вказаний акцепт підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 «8j2v0n». Акцептуючи оферту, відповідач підтвердив, що перед укладенням договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору і який відповідає умовам договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та погоджується з ними. 30.08.2021 року ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої просив ТОВ «Інфінанс» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 8000 грн., термін кредиту 30 днів, спосіб отримання кредиту платіжна картка, реквізити банківської платіжної картки: НОМЕР_2 . Підписанням цієї анкети-заявки він підтверджує, що ознайомлений з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», та дає згоду на використання при укладенні правочину щодо надання кредиту одноразового ідентифікатора, в якості аналога його власноручного підпису. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором «8j2v0n». Також, 30.08.2021 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав і паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Копією квитанції №105592709 від 30.08.2021 року підтверджується факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 8000 грн. на картку платника НОМЕР_3 . 24.11.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22/2, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача. Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022 року підтверджується передача позивачу реєстру боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором надання позики №0987049153 на суму 80380 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, та 72380 грн. заборгованість за процентами. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики №0987049153 від 30.08.2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача доведено укладення договору з надання позики між сторонами. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне. За приписами ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики №0987049153 від 30.08.2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний), за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору позики №0987049153 від 30.08.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс». Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ніколи не ознайомлювався з договором позики №0987049153 від 30.08.2021 року та не підписував жодних договорів чи анкет-заяв із ТОВ «Інфінанс», є безпідставними, оскільки матеріали справи безспірно свідчать про те, що відповідач вчинив ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що, в свою чергу, підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Відповідач не надав доказів факту здійснення позивачем дій, які сприяли б укладенню договору не ним, а іншою особою. Покликання апелянта на те, що номер телефону НОМЕР_1 , на який нібито ОСОБА_1 отримав одноразовий ідентифікатор, йому не належав і не належить, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обов`язку відповідача довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, що є його процесуальним обов`язком в силу ст.ст.12, 81 ЦПК України. Більше того, відповідачем не доведено тієї обставини, що він ніколи не користувався номером НОМЕР_1 . Факт перерахування коштів на зазначений в договорі позики картковий рахунок через платіжні системи також підтверджено. Доказів того, що банківська картка, яка була визначена договором позики та на яку перераховувались кредитні кошти, не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів не надано. Щодо доводів апелянта про те, що квитанція з переказу коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_4 від 30.08.2021 року не стосується предмету спору, оскільки не містить жодних даних, які б стосувалися відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки така містить номер картки платника ОСОБА_1 з призначенням платежу: зарахування коштів на карту НОМЕР_3 з одночасним зазначенням реквізитів одержувача ТОВ «Інфінанс». Згідно з ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до статті 251 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України, має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У даній справі встановлено, що 30.08.2021 року ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої, просив ТОВ «Інфінанс» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 8000 грн., термін кредиту 30 днів, спосіб отримання кредиту платіжна картка, реквізити банківської платіжної картки: НОМЕР_2 . Також, 30.08.2021 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав і паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит на наступних умовах: розмір кредиту 8000 грн., строк кредитування 30 календарних днів, процентна ставка 638,75 річних (1,75% в день на період дії акційної пропозиції), тип процентної ставки фіксована, загальні витрати за кредитом 4200 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 12200 грн., реальна річна процентна ставка 16873,96%. Відтак, сторони погодили істотні умови договору позики, а саме: розмір кредиту 8000 грн., строк кредитування 30 календарних днів та процентну ставку у розмірі 1,75% на кожен день користування кредитом. Копією квитанції №105592709 від 30.08.2021 року підтверджено факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 8000 грн. на картку платника НОМЕР_3 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою процентів за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 8000 грн. Разом з тим, суд першої інстанції, стягуючи проценти в розмірі 72380 грн, обчислив їх на день набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за договором позики (24.11.2022 року), що є помилковим. Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Таким чином, розмір процентів, відповідно до умов договору, становить 4200 грн. за період з 30.08.2021 року по 29.09.2021 року, виходячи з розрахунку: 8000 грн. (тіло кредиту) * 1,75% (базова процентна ставка) * 30 днів (строк позики). Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості по процентам в розмірі 72380 грн. Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі договору позики №0987049153 від 30.08.2021 року, тому, окрім тіла кредиту 8000 грн., на користь позивача підлягає стягненню й заборгованість за процентами, але лише у розмірі 4200 грн., відтак, позовні вимоги позивача в цій частині вирішення спору необхідно задовольнити частково. Наведене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог позивача та, відповідно, про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача. Ураховуючи вимоги статті 141 ЦПК України й наслідки розгляду справи апеляційним судом часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 459 грн. 59 коп. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, на його користь з позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2944 грн. 21 коп. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2484 грн. 62 коп. (2944 грн. 21 коп. 459 грн. 59 коп. = 2484 грн. 62 коп.). Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №0987049153 від 30 серпня 2021 року задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №0987049153 від 30 серпня 2021 року в розмірі 12200 гривень, з яких: 8000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4200 гривень заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №0987049153 від 30 серпня 2021 року відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 2484 гривень 62 копійок судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 грудня 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич