Постанова Харківський апеляційний суд № 630/277/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 21 серпня 2025 року м. Харків справа № 630/277/25 провадження № 22-ц/818/3822/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Тичкової О.Ю., суддів: Пилипчук Н.П., Шабельніков С.К. за участю секретаря: Волобуєва О.О. учасники справи: позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Гончаренко Юлії Андріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 02 травня 2025 року у складі судді Сухорукова І.М. ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6618759 від 12.01.2024 року на суму 27520,20 грн, яка складається з 8600 грн тіла кредиту, 18687,80 грн залишку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 232,40 грн заборгованості за комісією. В обґрунтування позову зазначало, що ТОВ «Мілоан»» уклало із відповідачем 12.01.2024 року кредитний договір №6618759, за яким відповідач отримав кредит 10000,00 грн. Відповідач прострочив свої зобов`язання. За договором про відступлення права вимоги від 26.04.2024 ТОВ «Мілоан» передало право вимоги за вказаним кредитним договором позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Заборгованість відповідача становить 27520,20 грн та складається з 8600 грн тіла кредиту, 18687,80 грн залишку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 232,40 грн заборгованості за комісією. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 02 травня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишені без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що подані позивачем докази щодо заборгованості (серед іншого й платіжне доручення), не є підтвердженням виконаних банківських операцій. З поданих до суду доказів неможливо встановити факт укладення кредитного договору беззаперечно із відповідачем та перерахування останньому грошових коштів. Не погодившись з рішенням суду Гончаренко Ю. В., яка діє в інтересах ТОВ «Кредит-капітал» подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги та доєднати до матеріалів справи квитанцію про переказ коштів. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір на споживчий кредит № 6618759 від 12.01.2024 є укладеним в електронній формі, що й встановлено судом першої інстанції. Пункт 2.1 Договору на споживчий кредит № 6618759 від 12.01.2024 визначає, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . На вищезазначений рахунок платіжної картки були перераховані кошти, відповідно до умов Договору на споживчий кредит № 6618759 від 12.01.2024, що підтверджується платіжним дорученням № 120104357 (копія міститься в матеріалах справи). Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не має доступу до персональних даних власника карткового рахунку, а позичальник не обмежений у виборі картки, на яку ТОВ «Мілоан» в подальшому було здійснено перерахування коштів, то можна дійти висновку, що банківська картка на яку були перераховані кошти на умовах Договору на споживчий кредит №6618759 від 12.01.2024 може належати іншій особі або ж дану картку було заблоковано відповідачем після отримання коштів. Оскільки, АТ КБ «Приватбанк» не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора, Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до АТ КБ «Приватбанк» для отримання інформації про нарахування кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції неповністю дослідив докази, що призвело до неправосудного рішення. ТОВ «Мілоан», як первинний кредитор, виконало свої зобов`язання, перерахувавши кошти на рахунок, вказаний Відповідачем, однак Відповідач не повернув кредитні кошти. Просить Харківський апеляційний суд прийняти та долучити до матеріалів справи Квитанцію про переказ коштів. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 12.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6618759, який підписано сторонами у електронному вигляді. В договорі вказано, що позичальник ОСОБА_1 має електронну пошту та номер мобільного телефону НОМЕР_2 . За умовами договору, кредит надавався на 105 днів з 12.01.2024 по 27.01.2024 на суму 10000 грн, зі сплатою комісії за надання кредиту 1000 грн та відсотками 1,70% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом, за 15 днів користування та 2,3% на день за залишок періоду. Згідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надаються безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 *63. (а.с. 23-29) Вказаний договір був підписаний особисто відповідачем одноразовим ідентифікатором 498356 (а.с.23). Додатком №2 до даного договору є заява на отримання кредиту, де вказаний заявник ОСОБА_1 та зазначена картка позичальника, на яку має бути перехована сума кредиту: - «Mastercard Mastercad Debit World» 516874*63, та банк, що випустив карту: pb (а.с. 22) Згідно даних платіжного доручення 120104357 від 12.01.2024 року на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн (а.с.14). Згідно доданої до апеляційної скарги квитанції Liqpay №2414199870 від 12.01.2024 року на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн (а.с.101). ТОВ «Мілоан» надав до суду відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №6618759 (а.с. 18-19). З довідки від 14.10.2024 року наданою ТОВ «Мілоан» вбачається, що одноразовий ідентифікатор - 498356 був надісланий 12.01.2024 о 12:39:38 на номер НОМЕР_2 (а.с. 20). 26.04.2024 року між першим кредитором та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, за яким позивач набув право вимоги, а новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання договору сплачує кредиторові плату в розмірі 2 221 461,83 грн без пдв відповідно до норм п.7.1 вказаного договору (а.с.11-17). Вказані кошти були сплачені позивачем первинному кредитору на підставі платіжної інструкції №1401 від 26.04.2024 року (а.с. 9), а безпосередня вимога до відповідача перейшла на підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.04.2024 року разом із витягом із нього щодо відповідача, де чітко були зазначені уповноважені представники позивача та первинного кредитора та визначено, що вимоги до позивача перейшли у розмірі 27520,2 грн. що складається з 8600 грн суми заборгованості за тілом кредиту та 18687,80 грн заборгованості за відсотками і 232,40 грн комісії, які позивач і бажає стягнути з відповідача за результатами розгляду справи (а.с. зворот 9). Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №6618759 від 12.01.2024 року заборгованість станом на 11.02.2025 складає 27520,2 (а.с. зворот 19). 04.02.2025 року позивач направив відповідачу претензію щодо сплати вказаного боргу з зазначенням підстави набуття права вимоги, суму вимоги та порядку погашення вказаної вимоги (а.с.8). Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 01.04.2025 №20.1.0.0.0/7-250324/103975 на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується (а.с. 60) Так, відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у порушення умов укладеного між сторонами договору про споживчий кредит № 6618759 від 12.01.2022, відповідач свої зобов`язання не виконує та має перед ТОВ "ФК «Кредит -Капітал» заборгованість у загальному розмірі 27520,2 грн. Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява на кредит №6618759 від 12.01.2022 року підписана в електронній формі. в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Проте, вказана заява не містить номер платіжної картки вказаної позивачем у позовній заяві. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази підпису договору про споживчий кредит №6618759 від 12.01.2024 року та заяви на отримання кредиту №6618759 від 12.01.2024 року ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». При цьому, оскільки позивач, долучаючи до апеляційної скарги правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» та квитанцію ID 2414199870 від 12.01.2024 року, тобто нові докази, які не були досліджені судом першої інстанції, жодним чином не обґрунтував неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає дану справу за наявними в ній доказами, що відповідає положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Доводи апелянта про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення. З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведеність позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому апеляційну скаргу Гончаренко Ю.А., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Гончаренко Юлії Андріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 02 травня 2025 року - залишити без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 21 серпня 2025 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Н.П. Пилипчук С.К. Шабельніков