Постанова 4803 № 199/9148/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2064/26 Справа № 199/9148/20 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О.В., суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про застосування наслідків нікчемного правочину (суддя першої інстанції Оладенко О.С., повний текст ухвали складено 28 жовтня 2025 року), В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з ОСОБА_2 . на користь ОСОБА_3 сплачених грошових коштів за нікчемним Договором про відступлення права вимоги від 27 грудня 2017 року у розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ становить 560 000,00 грн. Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року за клопотання позивача ОСОБА_3 залучено ОСОБА_1 у якості правонаступника позивача ОСОБА_3 . Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору. 21 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Малеги С.О. надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої, технічної та комп`ютерно-технічної експертизи. Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про застосування наслідків нікчемного правочину комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документу, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м.Дніпро, Січеславська Набережна,17, офіс 361). На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає дата, зазначена у договорі відступлення права вимоги від (29.12.2017 року), фактичному часу створення цього документа (визначити відносний час виготовлення паперу, нанесення тексту, підписів)?

2. Чи містить договір відступлення права вимоги від 29.12.2017 року ознаки внесення змін (дописування, підчистки, заміни аркушів тощо)?

3. Чи виготовлений договір в один час чи у різні часові періоди (текст, підписи, реквізити)?

4. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Цедент» у договорі відступлення права вимоги від 29.12.2017 року безпосередньо ним особисто?

5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Цесіонарій» у договорі відступлення права вимоги від 29.12.2017 року безпосередньо ним особисто? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Надано для проведення експертизи матеріали справи 199/9148/20, провадження в 2 томах та додаткові матеріали для проведення експертизи. Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . Витребувано від ОСОБА_2 : - не менше 15 документів у вигляді текстів, що містять вільні та умовно-вільні зразки почерку та підпису, тобто достовірно виконані ОСОБА_2 до відкриття провадження у цій справі, які за видом матеріалів письма (папір, кулькова ручка тощо), за часом виконання, за формою документа (розписка, листи тощо), за змістом та цільовим призначенням мають відповідати об`єкту дослідження. Витребувано від ОСОБА_3 : - оригінал договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року; не менше 15 документів у вигляді текстів, що містять вільні та умовно-вільні зразки почерку та підпису, тобто достовірно виконані ОСОБА_2 до відкриття провадження у цій справі, які за видом матеріалів письма (папір, кулькова ручка тощо), за часом виконання, за формою документа (розписка, листи тощо), за змістом та цільовим призначенням мають відповідати об`єкту дослідження. Витребувані документи надати суду не пізніше 20 днів з моменту проголошення цієї ухвали. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 та третю особу ОСОБА_3 особисто з`явитися до суду для відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, не пізніше десяти днів з моменту проголошення цієї ухвали. Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує скаргу тим, що ОСОБА_3 , як учасником справи, підтверджувалось справжність підпису, який міститься у спірному договорі. Ще до моменту винесення ухвали про призначення експертизи ОСОБА_3 письмово повідомив суд про відсутність заперечень щодо свого підпису, чим фактично підтвердив його виконання особисто. На підтвердження справжності договору сторона позивача надала суду відеозапис, на якому чітко зафіксовано процес підписання спірного договору безпосередньо обома сторонами - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відеоматеріал було долучено до матеріалів справи. Ухвала суду про призначення експертизи була винесена всупереч принципу процесуальної економії та обов`язку суду оцінювати достатність уже наявних доказів, закріпленому в статтях 76, 89 та 103 ЦПК України. Крім того, зазначає, що вільні зразки можуть бути виготовлені не самим ОСОБА_2 , а іншими особами з метою створення уявлення про достатність почеркового матеріалу. ОСОБА_1 просив ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року скасувати в частині призначення почеркознавчої експертизи документу (Питання

5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Цесіонарій» у договорі відступлення права вимоги від 29.12.2017 року безпосередньо ним особисто?) та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 особисто надати документи, зразки підпису в судовому засіданні, які за часом виконання, за формою документа (розписка, листи тощо), за змістом та цільовим призначенням мають відповідати об`єкту дослідження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Призначаючи експертизу у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що її призначення має суттєве значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів не може погодиться з позицією місцевого суду у повному обсязі. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Згідно з ч.2 ст.102ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA. № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України). Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Статтею 12ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Пунктами 2, 3 ч.1 ст.43ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання. Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із ч.ч.1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріалами справи встановлено, що відповідач, реалізуючи право, передбачене п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, звернувся до суду із клопотанням про призначення експертизи, яка має на меті з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи. В обґрунтування клопотання, представник відповідача посилалася на те, що предметом позову є вимога позивача про стягнення грошових коштів на підставі договору, який відповідач не підписував та не укладав. Необхідність експертизи обумовлена тими обставинами, що відповідач заперечує факт укладення договору відступлення права вимоги у 2017 році. Також існують сумніви у справжності підпису ОСОБА_3 та у даті складання зазначеного документа. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , вказував на те, що ОСОБА_3 , як учасником справи, підтверджувалось справжність підпису, який міститься у спірному договорі. Ще до моменту винесення ухвали про призначення експертизи ОСОБА_3 письмово повідомив суд про відсутність заперечень щодо свого підпису, чим фактично підтвердив його виконання особисто. На підтвердження справжності договору сторона позивача надала суду відеозапис, на якому чітко зафіксовано процес підписання спірного договору безпосередньо обома сторонами - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України). У частині першій статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав: наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом); якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною); якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20)). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)). Колегія суддів вважає, що у даному випадку, відповідач ОСОБА_2 не є стороною договору про відступлення права вимоги від 08 лютого 2022 року, а отже у даному випадку відсутні підстави вважати, що він не був підписний ОСОБА_3 , оскільки дана обставина, була останнім письмово визнана, а тому відсутні підстави вважать, що підпис було вказано не самим ОСОБА_3 . Місцевим судом дана обставина не була належним чином з`ясована що призвело до постановлення ухвали в оскаржуваній частині, яка не відповідає нормам процесуального права, оскільки, згідно ст. 82 ЦПК України, визнана стороною обставина, не підлягає доказуванню Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а ухвала Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року в частині призначення почеркознавчої експертизи документу (Питання

5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Цесіонарій» у договорі відступлення права вимоги від 29.12.2017 року безпосередньо ним особисто?) скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимога ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача надати документи та зразки підпису задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо надання зразків підпису відповідача вже вирішено в оскаржуваній ухвали, а вимоги скарги щодо незгоди із даною дією вона не містить. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»). Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду. У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті. Керуючись ст.ст. 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року в частині призначення почеркознавчої експертизи документу (Питання

5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Цесіонарій» у договорі відступлення права вимоги від 29.12.2017 року безпосередньо ним особисто?) скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв А.В. Гапонов Повний текст судового рішення складено 10 червня 2026 року. Головуючий-суддя О.В. Халаджи