Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/9148/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2732/26 Справа № 199/9148/20 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину (суддя першої інстанції Оладенко О.С.), В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачених грошових коштів за нікчемним Договором про відступлення права вимоги від 27 грудня 2017 року у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ становить 560 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 20000 доларів США. Оскільки договір відступлення права вимоги не посвідчено нотаріально, він є нікчемним, а тому з відповідача слід стягнути отримані грошові кошти за нікчемним правочином. Ухвалою суду від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про залучення у якості правонаступника позивача ОСОБА_4 . Постановою Дніпровського апеляційного суду 04.06.2025 скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 05.08.2025 від ОСОБА_4 надійшла заява у які він просить залучити його у якості правонаступника позивача ОСОБА_3 06.08.2025 до суду надійшла повторна заява від позивача ОСОБА_3 , у якій з посиланням на вимоги ч.1 ст.55 ЦПК України просить замінити позивача на його правонаступника ОСОБА_4 . В обґрунтування заяви посилається на те, що між первісним позивачем та ОСОБА_4 08.02.2022 укладено договір відступлення права вимоги, за яким останній набув права вимоги за нікчемним правочином від 29.12.2017, укладеним з ОСОБА_1 . Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року Клопотання позивача ОСОБА_3 про заміну позивача на його правонаступника задоволено. Залучено ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у якості правонаступника позивача ОСОБА_3 у цивільній справі №199/9148/20 за позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину. Роз`яснити позивачу ОСОБА_4 , що відповідно до ч.2 ст.55 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд не з`ясував суть спірних правовідносин, матеріальні права та обов`язки сторін таких спірних правовідносин, не з`ясував чи набув взагалі ОСОБА_3 права вимоги та на підставі якого основного правочину. Єдиною підставою для задоволення заяви ОСОБА_3 для судді слугувало лише те, що на підтвердження факту заміни кредитора у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали копію договору відступлення права вимоги від 08.02.2022, оригінал якої оглянуто у підготовчому засіданні, яке відбулося 03.09.2025 року, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав вважати, що до ОСОБА_4 перейшли матеріальні права та обов`язки основний договір ні ОСОБА_3 ні його правонаступником ОСОБА_4 суду не надано, його реквізити, форма та правова природа відсутні у матеріалах справи. ОСОБА_2 просив ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про заміну позивача на його правонаступника в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Зі змісту ч.1 ст. 512 ЦК України вбачається, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997 року). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. На підтвердження факту заміни кредитора у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали копію договору відступлення права вимоги від 08.02.2022, оригінал якої оглянуто у підготовчому засіданні, яке відбулося 03.09.2025. Відповідно до договору відступлення права вимоги, ОСОБА_3 , як цедент з однієї сторони та ОСОБА_4 , як цесіонарій, у порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передав цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги, належне цементові, а саме: право вимагати (отримувати, стягувати чи ін..) все за наслідками нікчемного правочину, що виникли внаслідок укладення договору відступлення права вимоги від 29.12.2017, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про наявність правових підстав до задоволення заяви й заміни сторони позивача. На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заміну позивача на його правонаступника. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року залишенню без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Герасимчук Сергій Сергійович залишити без задоволення. Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв А.В. Гапонов Повний текст судового рішення складено 10 червня 2026 року. Головуючий-суддя О.В. Халаджи