Постанова КГС ВС № 914/2587/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2587/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року (суддя Ділай У.І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року (колегія суддів: Скрипчук О.С., Кравчук Н.М., Матущак О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення 899 284 368,23 грн та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов`язання до вчинення дій. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2587/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "Львівгаз", скаржник), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), про стягнення 899 284 368,23 грн та за зустрічним позовом АТ "Львівгаз" до Оператора ГТС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом, НКРЕКП, про зобов`язання до вчинення дій. 2. 15 липня 2025 року Господарським судом Львівської області видано наказ на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2025 року у цій справі про стягнення з Оператора ГТС на користь АТ "Львівгаз" 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом. 3. 11 вересня 2025 року головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Цапенко Світланою Миколаївною (далі - виконавець) розглянуто заяву про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 15 липня 2025 року. За результатами розгляду заяви виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1; боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за невиконання вимог виконавця та постановлено стягнути 37 008,75 грн виконавчого збору. 4. 12 вересня 2025 року до виконавчої служби надійшла заява Оператора ГТС про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі №914/2587/21. 5. 12 вересня 2025 року виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII). Зокрема, виконавець послався на те, що Господарським судом Львівської області прийнято ухвалу у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року, якою визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі №914/2587/21. 6. 22 вересня 2025 року АТ "Львівгаз" звернулося до господарського суду із скаргою на дії виконавця, в якій просило суд скасувати постанову від 12 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 15 липня 2025 року. Скаржник зазначав, що він подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року (про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі №914/2587/21). Ухвалою від 01 вересня 2025 року Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за поданою скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року. Відтак, з посиланням на частину першу статті 38 Закону № 1404-VIII скаржник вважає, що виконавче провадження НОМЕР_1 підлягало зупиненню, а не закінченню. На думку скаржника, після відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 виконавець мав згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII провести перевірку виконання боржником рішення, а не закривати його, тим більше, що на момент винесення постанови про закриття виконавчого провадження вже була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Львівгаз" на ухвалу Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року. 7. 12 вересня 2025 року заявником подано скаргу на дії виконавця в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на ім`я начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві, однак на 21 вересня 2025 року (дату подання скарги на дії виконавця до господарського суду Львівської області) у скаржника відсутні відомості про результати її розгляду.

8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.

9. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що на момент винесення постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження існувала чинна ухвала суду від 31 липня 2025 року, якою виконавчий документ було визнано таким, що не підлягає виконанню, і вона набрала законної сили негайно. За таких обставин виконавець правомірно на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII закрив виконавче провадження. Суд також зазначив, що підстави для зупинення провадження за статтею 38 Закону № 1404-VIII були відсутні, оскільки апеляційне оскарження стосувалося не рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, а ухвали про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги АТ "Львівгаз" на дії виконавця.

11. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду про те, що зважаючи на положення статті 38 Закону № 1404-VIII, на яку посилається скаржник та за якими умовою зупинення виконавчого провадження є поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ чи прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, підстави застосовувати положення цієї норми у виконавця у ВП НОМЕР_1 були відсутні. Натомість пункт 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII містить пряму вказівку про те, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Ухвала Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі №914/2587/21, якою визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду від 15 липня 2025 року про стягнення на користь скаржника 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом, набрала законної сили 31 липня 2025 року. Твердження апелянта про те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі №914/2587/21 не набрала законної сили, у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку, не відповідає імперативним приписам статті 235 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 12. 20 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Львівгаз", в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року у справі №914/2587/21, ухвалити нове рішення, яким постанову виконавця від 12 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 скасувати.

13. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 квітня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

14. Ухвалою від 30 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, постановив здійснити перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року у справі №914/2587/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15. Матеріали за скаргою АТ "Львівгаз" на дії виконавця у справі №914/2587/21 надійшли до Верховного Суду 14 травня 2026 року.

16. Справу розглянуто у розумні строки з огляду на час, встановлений для надання відзиву, надходження матеріалів справи, час перебування у відпустках суддів зі складу колегії.

17. У касаційній скарзі АТ "Львівгаз" вказує, що правові наслідки відкриття апеляційного провадження на ухвалу суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не врегульовані ні Законом № 1404-VIII, ні ГПК України. Верховний Суд у своїх постановах не формував висновків про застосування частини першої статті 38 Закону № 1404-VIII у випадку, коли виконавче провадження було закінчене на підставі ухвали суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, і ця ухвала в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції.

18. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин аналогію закону (норм статті 241 ГПК України та частини першої статті 38 Закону № 1404-VIII), однак цього не зробили. Суди відмовили у задоволенні скарги АТ "Львівгаз" на дії виконавця, внаслідок чого закінчене виконавче провадження не може бути відновлене і судове рішення не буде виконане. При цьому постановою від 11 березня 2026 року Західний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року, яка стала підставою для закінчення виконавчого провадження. Таким чином, у справі склалася правова ситуація, коли виконавець закінчив виконавче провадження на підставі скасованої апеляційним судом ухвали суду першої інстанції.

19. Оператор ГТС подав відзив на касаційну скаргу АТ "Львівгаз", в якому просить залишити її без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року у справі №914/2587/21 - без змін.

20. Оператор ГТС вказує на те, що спірні відносини чітко врегульовані нормами права, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII - щодо підстав про закінчення виконавчого провадження, статтею 235 ГПК України - щодо набрання законної сили ухвалою суду. Неврегульовані нормативно відносини відсутні, у зв`язку із чим правові підстави для застосування аналогії закону відсутні.

21. Крім того, постановою Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі №914/2587/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2025 року, на виконання якої Господарський суд Львівської області видав наказ від 15 липня 2025 року у справі № 914/2587/21 про стягнення з Оператора ГТС на користь АТ "Львівгаз" 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом. Отже наказ Господарського суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі №914/2587/21 у будь-якому випадку не підлягає виконанню у зв`язку зі скасуванням рішення, на підставі якого його було видано, що підтверджує відсутність спірних правовідносин між сторонами з приводу виконання вищевказаного наказу, у тому числі в контексті вчинених виконавцем дій, оскільки на сьогодні відсутнє порушене право скаржника, яке підлягає захисту. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

24. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги АТ "Львівгаз" на дії виконавця, та постанова Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року, якою вказану ухвалу залишено без змін.

25. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2025 року у справі №914/2587/21, у тому числі, стягнуто з Оператора ГТС на користь АТ "Львівгаз" 370 087, 51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом. 15 липня 2025 року Господарським судом Львівської області видано наказ на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2025 року у цій частині. Ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Львівської області від 15 липня 2025 року у справі №914/2587/21. Постановою виконавця від 11 вересня 2025 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 15 липня 2025 року. Постановою виконавця від 12 вересня 2025 року на підставі заяви боржника закінчено виконавче провадження з огляду на наявність ухвали Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

26. Стягувач (АТ "Львівгаз") звернувся до суду зі скаргою на дії виконавця, у якій просив скасувати постанову виконавця від 12 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що ухвала Господарського суду Львівської області у справі №914/2587/21 від 31 липня 2025 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскаржується в апеляційному порядку.

27. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні скарги.

28. Ухвала Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі №914/2587/21 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, скасована в апеляційному порядку 11 березня 2026 року.

29. Верховний Суд звертає увагу на положення статті 287 ГПК України, відповідно до яких учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої цієї статті), при цьому підставами касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 287 ГПК України).

30. Частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України (судових рішень, ухвалених за результатами вирішення спору по суті), та підстави оскарження судових рішень, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

31. В абзаці першому частини другої статті 287 ГПК України названі підстави оскарження у касаційному порядку судових рішень, вказаних у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, і ці підстави не перевіряються судом касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг на судові рішення, вказані у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, оскільки можлива підстава їх касаційного оскарження зазначена в абзаці другому частини другої статті 287 ГПК України.

32. Отже, під час перегляду у касаційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року, залишеної без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року, суд касаційної інстанції не досліджує наявності та обґрунтованості підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 - 4 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вказані підстави не передбачені частиною другою статті 287 ГПК України для касаційного оскарження ухвали господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії виконавця, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду.

33. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

34. За частиною першою статті 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

35. Статтею 326 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

36. Відповідно до частини п`ятої, статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

37. Статтею 38 Закону № 1404-VIII унормовано, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

38. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

39. Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили заснований на нормах закону висновок про незастосування до спірних правовідносин статті 38 Закону № 1404-VIII та застосування пункту 5 частини першої статті 39 цього Закону.

41. Отже, виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1404-VIII, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 вересня 2025 року.

42. Твердження скаржника про те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі 914/2587/21 не набрала законної сили у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку не відповідає положенням статті 235 ГПК України.

43. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду виснує про відповідність ухвали Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року вимогам статті 236 ГПК України, їх законність і обґрунтованість, відповідність висновків судів встановленим ними обставинам справи. Доводи касаційної скарги АТ "Львівгаз" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про їх помилковість.

45. Колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргумент скаржника, що у разі відмови начальника відділу і відмови суду у задоволенні скарги виконавче провадження не може бути відновлене і судове рішення не буде виконано, у зв`язку з його недоведеністю, оскільки скаржником не подано доказів звернення до начальника відділу про скасування постанови виконавця та відновлення виконавчого провадження після скасування апеляційним судом ухвали суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, або звернення з виконавчим документом до виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

46. Отже, доводи касаційної скарги АТ "Львівгаз" не знайшли свого підтвердження. Судом не встановлено порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

47. Аргументи Оператора ГТС, викладені у відзиві, беруться до уваги Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

48. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

49. Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

50. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2026 року у справі № 914/2587/21залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова