Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/991/26

Справа № 149/991/26 Провадження № 33/801/500/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В. Доповідач: Береговий О. Ю. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Антонюк О.М. (в режимі відеоконференції), розглянув апеляційну скаргу останньої на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613418 від 12 березня 2026 року, цього ж дня о 21:05 год на автомобільній дорозі Р31 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Arteon», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі «Хмільницька центральна лікарня» водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Антонюк О.М. оскаржує її в апеляційному порядку вважаючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що обставини справи з`ясовані неповно і упереджено, у зв`язку із чим просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи скарги, захисник наводить низку допущених працівниками поліції порушень вимог КУпАП та нормативно-правових актів під час здійснення зупинки, проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Скаржник посилається на те, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, оскільки не вказана причина зупинки. Крім того, скаржник посилається на відсутність порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху під час зупинки. Апелянт стверджує, що ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені в протоколі, є суб`єктивними та не підтверджуються відеозаписом, зокрема наголошує на тому, що поліцейські неправильно роз`яснили права та можливість проведення медичного огляду, запевнивши його у можливості самостійно пройти огляд у будь-якому медичному закладі без їх участі та посилається на те, що жодної чіткої відмови від проходження огляду ОСОБА_1 не висловлював. Також адвокат акцентує увагу на тому, що згодом ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у КНП «Бердичівська міська лікарня» за самозверненням, за результатами якого встановлено повну тверезість. Крім того захисник стверджує, що направлення на медичний огляд не було вручено вчасно та належним чином, наголошує на тому, що поліцейські не забезпечили передачу автомобіля тверезому водію, що показує про формальний характер їхніх дій та показує реальні підстави визнання його таким, що перебуває у стані сп`яніння. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи. Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ряд суперечностей на які вказує останній, які також підтримані ним та його адвокатом, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Так, місцевий суд, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взяв до уваги, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613418 від 12 березня 2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 12 березня 2026 року; відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції. Проте, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного. Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35). Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. При цьому із дослідженого відеозапису слідує, що відеозапис розпочинається із того, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції почали процедуру перевірки водія вказавши, що є інформація про те, що останній може бути причетний до вчинення адміністративного правопорушення, а саме, що в 2023 році на нього було складено протокол за ст.130 КУпАП і він був позбавлений права керування транспортними засобами. Це дає підстави вважати, що причина зупинки могла бути створена штучно, а твердження про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, так як останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності в 2023 році надумане. Відсутність чіткого та обґрунтованого спостереження за порушенням ПДР до моменту зупинки автомобіля ставить під сумнів добросовісність мотивів поліцейських. Таким чином поведінка працівників поліції може свідчити про намір здійснити зупинку транспортного засобу за будь-яких умов, незалежно від наявності фактичного порушення правил дорожнього руху. Це, у свою чергу, порушує принципи законності та обґрунтованості дій поліцейських, передбачених законодавством України. Отже в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно з ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я. Водій ОСОБА_1 у категоричній формі заперечував вживання наркотичних засобів, після чого поліцейський провів огляд водія та повідомив останньому, що зіниці очей не реагують на світло та запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікарні. Разом з тим, як зазначалось вище, ознаками наркотичного сп`яніння є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу І Інструкції). Описані в Інструкції ознаки наркотичного сп`яніння водія повинні бути очевидними. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 мав звичайний вигляд, чітко вимовляв фрази, його поведінка була цілком природною, відсутнє тремтіння пальців рук. Пояснив, що тривалий час перебуває за кермом автомобіля, тому можливе почервоніння очей. Крім того описана поліцейськими ознака наркотичного сп`яніння, така як розширені зіниці очей, які не реагують на світло, у водія ОСОБА_1 не спостерігається, а поведінка поліцейських свідчить на користь аргументів захисника про упереджене штучне створення такої ознаки. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, відмова від проходження медичного огляду правових наслідків не породжує. Поміж іншого, аналіз відеозапису, на якому видно обличчя водія ОСОБА_1 та його поведінку, не вказує на наявність в останнього ознак наркотичного сп`яніння, а тому, поза розумним сумнівом, не доводить винуватості останнього у невиконанні ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху. Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції запропонували йому пройти огляд в медичному закладі в м. Хмільник, який знаходиться близько 50 км від місця зупинки, проте ОСОБА_1 вказав, що не бажає залишати свій автомобіль в темну пору часу та ще у й невідомій місцевості. Працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що він може пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за місцем проживання у м. Бердичів протягом двох годин, на що останній погодився та зауважили, що в такому разі на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду (ч.1 ст.130 КУпАП). Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а навпаки намагались пришвидшити складання адміністративних матеріалів, що може свідчити про упереджене ставлення до вказаного водія. Отже ОСОБА_1 не висловлював категоричної відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише вказав, що має намір пройти такий огляд у м. Бердичів. Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу. В зв`язку з викладеним, є розумний сумнів стосовно прийняття до уваги судом першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613418 від 12 березня 2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 12 березня 2026 року; відеозаписів з нагрудних бодікамер працівників поліції, як належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню. Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу адвоката Антонюк Ольги Михайлівни задовольнити. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О. Ю. Береговий