Постанова Житомирський апеляційний суд № 291/1839/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/1839/22 Головуючий у 1-й інст. Яковлєв О. С. Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Доповідач Радченко С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Радченко С.В., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 16 грудня 2022 року о 20 год. 06 хв. по вулиці Шевченка в с. Малосілка Бердичівського району керував автомобілем AUDI-100, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Олянюк В.Л. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Посилається на те, що зупинка транспортного засобу його підзахисного була незаконною, правил дорожнього руху він не порушував, а тому вимога про проходження огляду на стан сп`яніння також є незаконною. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії від 16.12.2022 року; роздруківку тесту на алкоголь, у якій зафіксовано позитивний результат огляду на стан сп`яніння - 1,61 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозапис події адміністративного правопорушення, оцінюючи які, суд першої інстанції зробив висновок, що дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного. Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35). Як вбачається з матеріалів справи та відеозаписів з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обгрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час дії воєнного часу, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. Матеріали справи взагалі не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зупинений, і як наслідок, змушений пройти огляд на стан сп`яніння. За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що: «обов`язку працівників поліції докладати до протоколу докази законності всіх своїх дій чинне законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає. Натомість чинне законодавство передбачає процедури оскарження дій працівників поліції і такі процедури виходять далеко за межі передбаченого законом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення». В п.39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Тобто, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен дотримуватися процесуальної поведінки оцінювання доказів, визначеної кримінально-процесуальним законом. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Доктрина «плодів отруйного дерева», на яку посилається захисник у своїй апеляційній скарзі сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки законність зупинки його автомобіля не доведена доказами, а тому подальші дії працівників поліції знаходяться поза площиною поняття «здійсненні у відповідності до закону». Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.В. Радченко