Постанова 4824 № 757/20994/23-п

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 757/20994/23 Номер апеляційного провадження 33/824/3862/2023 Головуючий у суді першої інстанції С.І. Гречана Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 11 серпня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у с т а н о в и в : Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Судом встановлено, що 16 травня 2023 року о 16 год. 38 хв. по вул. Лесі Українки, 36/10, ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI 4В», д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 472662. Не погоджуючись з постановою судді захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, справу розглянуто не об`єктивно, з обвинувальним нахилом, упереджено, з грубим порушенням норм як матереріального так і процесуального права, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи, пояснення та клопотання сторони захисту, справу розглянуто без особи, яка притягується до відповідальності, внаслідок чого було ухвалено незаконне рішення. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України, оскільки автомобілем не керував, автомобіль був припаркований, коли на місце події приїхали працівники Управління патрульної поліції у м. Києві. Отже, оскільки доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та що його автомобіль взагалі рухався в справі відсутні, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зауважує, що ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортний засіб. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, поліцейський зобов`язаниий проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупиники, визначеної у цій статті. В даному випадку, апелянт стверджує, що автомобіль ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся, працівники поліції приїхали до ОСОБА_1 в той час як він перебував поблизу автомобіля, тобто не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом. Отже, на думку сторони захисту, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, у звя`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимиим доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 ніяким чином працівниками поліції перевірено не було. Окрім того, беручи до уваги, працівниками поліції після його незгоди від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу не було направлено його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення складеному відносно ОСОБА_1 , а саме у фабулі протоколу не вказано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив з метою ухилення від огляду, тобто об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП розкрита не в повній мірі. Згідно матеріалів відеозапису боді камери 472662, година - 17:58:30-18:00:40 ОСОБА_1 не вручався протокол про адміністративне правопорушення, зауважує, що від підпису в протоколі апелянт не відмовлявся, надати пояснення в протоколі працівниками поліції запропоновано не було. Отже, дані обставини наділяють наявні у справі відеозаписи, що долучені працівниками поліції, ознаками недопустимого доказу. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Сіренко М.А. підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сіренка М.А., апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому згідно п. 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 439859 від 16.05.2023, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «AUDI 4В», д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до КНЛ КМНКЛ «Соціотерапія», відомості про проходження огляду в направленні відсутні; відеозаписом бодікамери БК 472662, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу. Вказані докази підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керуваня ОСОБА_1 16.05.2023 транспортним засобом «AUDI 4В», д.н.з. НОМЕР_2 , та його зупинки працівниками поліції, за вказаних у протоколі обставин події, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріах справи доказами. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи відеозапис з місця пригоди на предмет достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати його як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці відеофайли містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці відеофайли підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, ці відеоматеріали містять дані і про роз`яснення водієві наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та відсторонення від керування автомобілем. Так, із відеозапису з бодікамери 472662 працівників патрульної поліції вбачається, що поліцію було викликано у зв`язку із тим, що відбулась ДТП, учасником якої був автомобіль «AUDI 4В», водієм даного автомобіля виявився ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. На відеозапису зафіксовано як водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Драгер», та стверджує, що не керував транспортним засобом. З відеозапису вбачається, що на місці події була значна кількість людей, які вказували, що саме ОСОБА_1 преребував за кермом автомобіля «AUDI 4В» та при цьому був винуватцем іншого правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, працівником поліції було складено схему ДТП, однак за домовленості із потерілою особою протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП складено не було, оскільки останній добровільно вирішив з потерпілою особою питання щодо відшкодування шкоди. Зазначені обставини ОСОБА_1 підтвердив та не заперечував у суді апеляційної інстанції. Отже, з викладеного слідує, що ОСОБА_1 16.05.2023 керував автомобілем «AUDI 4В», з ознаками алкогольного сп`яніння, а вказаний відеозапис з бодікамери № НОМЕР_4 є належним та допустимим доказом на підтвердження цього факту. З урахуванням зазначеного доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «AUDI 4В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 16 травня 2023 року о 16 год. 38 хв. в м. Київ по вул. Лесі Українки, 36/10, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє. При цьому під час апеляційного розгляду не було встановлено будь-яких даних, що ставлять під сумнів зміст протоколу, а факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння об`єктивно підтверджується наведеними вище доказами, які не викликають у апеляційного суду сумнівів щодо їх належності, достовірності, допустимості та достатності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Безпідставними також є і твердження апелянта, що заначені у протоколі про адіміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, які були у нього виявлені працівниками поліції не було ніяким чином перевірено, оскільки підтвердити або спростувати зазначене можливо було б лише пройшовши огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чого ОСОБА_1 зроблено не було. Твердження апелянта, про те, що йому не вручався протокол про адміністративне правопорушення, від підпису він не відмовлявся не заслуговують на увагу, оскільки з відеозапису з бодікамери поліцейського № 472662 вбачається, що поліцейські намагалися вручити особі порушника протокол про адиіністратине правопорушення, однак останній ніяк не відреагував на звернення поліцейських, пішов від них, окрім того присутня на місці події цивільна дружина (зі слів ОСОБА_1 ) ОСОБА_1 , повідомила, що він протокол про адміністративне правопорушення отримувати не буде як і не поставить свій підпис на ньому. Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 який стверджує, що працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність в діях водія складу даного адміністративного правопорушення. В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, твердження апелянта що до його особи не було застосовано процедуру огляду на стан сп`яніння є безпідставними. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Таким чином, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортним засобом, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки та їх мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги апеляційним судом, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права. Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «AUDI 4В», реєстраційний номер НОМЕР_5 , з ознаками алкогольного сп`яніння 16.05.2023 підтверджено належними та допустими доказами у справі, які не спростовані апелянтом. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича залишити без задоволення. Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач