Постанова 4875 № 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В. за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О. за участю представників сторін, апелянта не з`явився; кредиторів- не з`явились; арбітражного керуючого - не з`явився; боржника не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 810Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 26.01.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026 за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, місто Краматорськ про банкрутство ВСТАНОВИВ: 26.01.2026 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 постановив ухвалу у справі, якою визнав грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 103150,33 грн., а у визнанні решти вимог відмовив. Ухвалою від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області визнав кредиторами у справі № 905/169/25 стосовно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519) низку осіб, які мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника. Цією ж ухвалою суд, серед іншого, зобов`язав розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів, а також визначив час і місце проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів. ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 26.01.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, у частині відмови у визнані грошових вимог посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання його грошових вимог щодо заборгованості з заробітної плати у повному обсязі. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне. Апелянт зазначає, що ТОВ Краснолиманське не надало відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості перед заявником та не виконало ухвалу у справі № 203/6391/24 від 28.11.2024, якою відповідні докази були витребувані судом. На думку апелянта, неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин є достатньою підставою для визнання встановленими обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися. Апелянт також стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича діяти від імені ТОВ Краснолиманське. На обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає, що до пояснень товариства додано лише довіреність, видану на ім`я Чеботенка В.О., тоді як відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи інших доказів наявності у Чеботенка В.О. статусу адвоката, апелянт вважає, що ця особа не була належним чином уповноважена представляти інтереси ТОВ Краснолиманське під час розгляду справи. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду суддею-доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано з метою прискорення документообігу подавати документи через підсистему Електронний суд (за умови відповідної реєстрації) або надсилати їх на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua, засвідчивши кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи. 20.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25. Учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту. Справу призначено № 905/169/25 до розгляду на 08.06.2026 о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №117. 11.05.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін. Обґрунтовуючи свою правову позицію, боржник зазначає, що подало до суду пояснення, в яких частково визнало заборгованість перед кредитором із заробітної плати. Водночас, відповідно до загальних засад доказування, саме заявник повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами обґрунтованість решти заявлених вимог. На думку боржника, таких доказів заявником до матеріалів справи не надано. Крім того, одним із доводів апеляційної скарги є твердження про те, що суд першої інстанції мав визнати встановленим розмір заборгованості у зв`язку з ненаданням ТОВ Краснолиманське витребуваних доказів. Заперечуючи проти цього доводу, боржник зазначає, що апелянт помилково ототожнює факт ненадання доказів із безумовним обов`язком суду визнати доведеними обставини, на які він посилається. На думку боржника, застосування процесуальних наслідків неподання витребуваних доказів є правом суду, а не його обов`язком. ТОВ Краснолиманське також вказує, що ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку товариство здійснює участь у справі в порядку самопредставництва, а тому доводи апелянта щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з перебуванням судді Гребенюк Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. Представники учасників справи про банкрутство у судове засідання 08.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до їхніх електронних кабінетів. Явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася. Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд надсилає судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, а також вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та положеннями, що регулюють функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували електронний кабінет, документи у справах надсилаються в електронній формі шляхом їх доставки до такого кабінету або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством. При цьому такі особи не позбавлені права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. 27.04.2026 Східним апеляційним господарським судом складено акт, відповідно до якого ухвала суду від 23.04.2026 не була надіслана в установленому порядку на адреси учасників справи, зокрема, вул. Квітнева, 15,ам. Селидове, Покровський р-н, Донецька обл.,85400, вул. Некрасова, б.15, м. Селидове Жарко Анатолію Вікторовичу за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 85400, 85302 в умовах воєнного стану. Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення відповідного повідомлення-оголошення на офіційному вебсайті Східного апеляційного господарського суду. Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про рух справи та дату її розгляду. Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, з урахуванням засад рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, а також того, що кожен учасник справи самостійно реалізує надані йому процесуальні права, зокрема право на участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу IV цього Кодексу. Суд першої інстанції встановив такі обставини справи. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання. На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (№75623 від 26.03.2025). В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі Електронний суд подано заяви про грошові вимоги до боржника, а саме: 24.04.2025 на суму 181538,87 грн. (вх.№ 2769/25 від 24.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за період з 02.03.2023 по 29.08.2024; 24.04.2025 на суму 42502,19 грн. (вх.№ 2846/25 від 25.04.2025), що є допомогою по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат. В обґрунтування грошових вимог у своїх заявах (вх.№ 2769/25 від 24.04.2025 та вх.№ 2846/25 від 25.04.2025) ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ з заробітної плати за період з 02.03.2023 по 29.08.2024 у розмірі 181538,87 грн, у тому числі: з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 76641,44 грн., компенсації невикористаної відпустки 104897,43 грн., що не були йому виплачені після звільнення. Крім того заявник стверджує, що боржник має перед ним заборгованість з вихідної допомоги у розмірі 210881,49 грн.; з допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат з 28.03.2024 по 08.04.2024, з 13.06.2024 по 24.06.2024, з 25.06.2024 по 26.06.2024, з 27.06.2024 по 28.06.2024, з 29.06.2024 по 01.07.2024, у розмірі 42502,19 грн. На підтвердження вимог надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, паспортні дані та картку платника податків ОСОБА_1 , довідки сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), дані про трудовий стаж, витяг з трудової книжки, витяг з електронного реєстру листків непрацездатності, банківські виписки по картці/рахунку, адвокатський запит з доказами надсилання, розрахункові листки за липень 2024 та серпень 2024 року, ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 203/6916/24, № 203/6391/24. Розпорядником майна боржника подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вх. №01-41/11528/25 від 15.12.25), за змістом яких вказує, що вимоги ОСОБА_1 визнані розпорядником майна частково, у сумі 103 150,33 грн. заборгованості з заробітної плати. ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ подано до Господарського суду Донецької області додаткові письмові пояснення (вх.№ 6988/25 від 10.11.25) у яких зазначає, що частково визнає грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 103150,33 грн. заборгованості з заробітної плати, вказує, що заявлена сума у розмірі 181538,87 грн. значно перевищує фактичну заборгованість. У додаткових поясненнях від 31.12.2025 (вх.№ 7867/25) ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ зазначає, що заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності (з урахуванням даних бухгалтерського та фінансового обліку боржника) у сумі 23782,17 грн. сплачена ОСОБА_1 30.12.2025, на підтвердження чого надано відомість розподілу виплат від 30.12.2025 № 251230РВ000052856147, № 251230РВ000052867959. Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 26.01.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище. Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне. Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. В розумінні цієї статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ). Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 02.03.2023 по 29.08.2024 працював в ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті за сумісництвом (запис 31 трудової книжки). В день звільнення 29.08.2024 заявник отримав трудову книжку, доказів протилежного до матеріалів справи не надано. Як зазначає заявник, після звільнення ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ не виплатив йому заборгованість з заробітної плати, що за його розрахунком становить 181538,87 грн., що складається із заробітної плати в сумі 76641,44 грн. та 104897,43 грн. компенсації невикористаної відпустки. Правовідносини між сторонами є трудовими та пов`язані з обов`язком виплати заробітної плати і проведення остаточного розрахунку, який відповідно до статей 47, 116, 117 КЗпП України покладається на роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 Кодексу законів про працю України). Згідно з частиною 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. У відповідності до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За змістом статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Згідно зі статтею 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав. Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) (висновок Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 242/5780/16-ц). У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. З матеріалів справи убачається, що міст заяви ОСОБА_1 не містить відомостей про період виникнення заборгованості помісячно та її дійсний розмір, не наведено обґрунтованого розрахунку вимог з зазначенням у ньому вихідних даних помісячно. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана заявником довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи не є належним та достатнім доказом для самостійного встановлення розміру заборгованості із заробітної плати, понад суму, визнану боржником. Зазначені відомості насамперед використовуються для підтвердження страхового стажу та обліку відомостей про застраховану особу, однак не замінюють первинних бухгалтерських документів роботодавця щодо нарахування та виплати заробітної плати конкретному працівникові. За відсутності інших належних доказів така довідка сама по собі не дає можливості достовірно встановити розмір невиконаного грошового зобов`язання роботодавця перед працівником. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19). Крім того, виплата працівнику заробітної плати здійснюється після утримання з неї роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов`язкових платежів, встановлених чинним законодавством. Працівнику на руки виплачується чиста сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів. Основні утримання - це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%). Згідно доданих розрахункових листків за липень 2024 заявнику нараховано заробітну плату в сумі 63494,88 грн., до видачі на банкомат (після утримання податків, зборів та інше) - 35224,16 грн.; за серпень 2024 нараховано 111220,45 грн., до видачі на банкомат (після утримання податків, зборів та інше) 89532,46 грн. Надана заявником виписка банку по картці від 23.10.2024 № CIOJKCBAKIG9D4QF не містить актуальних даних на дату звернення до суду з заявою про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство. У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов`язки. Відтак, сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє. Також, за змістом заяви про грошові вимоги кредитора до боржника (вх.№ 2769/25 від 24.04.25) заявник вказує на наявність заборгованості по сплаті вихідної допомоги у розмірі 210881,49 грн. Водночас заявник у описовій та прохальній частинах заяви з грошовими вимогами до боржника зазначив різні суми грошових вимог, не вказав їх обґрунтування. На дату постановлення оскаржуваної ухвали від 26.01.2026 у прохальній частині такої заяви з грошовими вимогами до боржника, заявник не уточнював розмір вимог кредитора до боржника. Виходячи з приписів частини 2 статті 237 ГПК України, якою передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, господарський суд першої інстанції правильно не розглядав вимоги щодо заборгованості по сплаті вихідної допомоги у розмірі 210881,49 грн., як такі що не увійшли до прохальної частини заяви. ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ до матеріалів справи не надано доказів виконання ним як роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Роботодавцем також не надано будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ. Водночас згідно повідомлення розпорядника майна боржника (вх.№01-41/11528/25 від 15.12.25), та письмових пояснень ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (вх.№ 6988/25 від 10.11.25), за боржником рахується заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 103150,33 грн. заборгованості по заробітній платі. Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані розпорядником майна боржника та ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відомості недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Щодо вимог заявника на суму 42502,19 грн., що є допомогою по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я. Статтею 22 цього Закону передбачено, що страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як свідчать відомості трудової книжки заявника, ОСОБА_1 10.12.2020 був звільнений з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКА за власним бажанням (запис 27), 14.12.2020 прийнятий на роботу у Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, де працював по 29.08.2024 (записи 28,32), у період з 02.03.2023 по 29.08.2024 працював в ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ електрослюсарем підземним за сумісництвом (запис 31 трудової книжки). З наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 0555415515672522 від 28.11.2024 слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному згідно листків непрацездатності: 10258271-2019302723-1 від 29.12.2023, 10258271-2019364922-1 від 02.01.2024, 11698130-2021895398-1 від 29.03.2024, 12644095-2023634249-1 від 13.06.2024, 12644095-2023823806-1 від 24.06.2024, 12644095-2023876724-1 від 26.06.2024, 12644095-2023921718-1 від 28.06.2024, які мають статус готово до сплати, страхувальником значиться Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, код ЄДРПОУ 31599557. За змістом пунктів 1, 2 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 № 440, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Як убачається з роз`яснень Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України у листі від 24.01.2023 р. № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 сумісництво є окремим видом трудових відносин, які врегульовуються за однаковим принципом незалежно від знаходження основного місця роботи, у зв`язку з чим, реалізація права застрахованої особи на страхову виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом здійснюється відповідно до норм частини першої статті 22 Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Реалізація права на страхову виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на допомогу по тимчасовій непрацездатності шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати. Так, основним місцем роботи (діяльності) за відомостями трудової книжки ОСОБА_1 є Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, код ЄДРПОУ 31599557, який і значиться у наданому витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 0555415515672522 від 28.11.2024 страхувальником. Зміст наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті заявнику. Подана ОСОБА_1 заява (вх. № 2846/25 від 25.04.2025) не містить належного обґрунтування та детального розрахунку заявлених до визнання грошових вимог щодо заборгованості ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ з оплати тимчасової непрацездатності, зокрема не містить вихідних даних, необхідних для перевірки правильності такого розрахунку. Листки непрацездатності та/або акти розслідування причин непрацездатності, звернення до роботодавця як і відмова виплати допомоги з тимчасової непрацездатності боржником до матеріалів справи також не надавались. Рішення компетентного органу, до повноважень якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи також не надано. 30.12.2025 ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ виплачено ОСОБА_1 лікарняні у сумі 23782,17 грн., на підтвердження чого надано відомість розподілу виплат від 30.12.2025 № 251230РВ000052856147, № 251230РВ000052867959. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується заборгованість перед заявником з допомоги по тимчасовій непрацездатності у пред`явлений до визнання сумі, відповідно відсутні підстави для визнання вимог в цій частині. Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20). Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України). А отже, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 103150,33 грн заборгованості з заробітної плати. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку була зумовлена ненаданням ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі 203/6391/24 від 28.11.2024, про витребування доказів щодо заборгованості з заробітної плати. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Самий лише факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов`язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство. Посилання апелянта на те, що неподання боржником витребуваних доказів мало наслідком визнання доведеними обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися, колегія суддів відхиляє. Сам по собі факт неподання доказів не звільняє заявника від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому застосування процесуальних наслідків неподання витребуваних доказів є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та сукупності наявних доказів. Окрім того, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення. Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення питання про визнання кредиторських вимог, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником. Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність у Чеботенка В.О. права представляти інтереси ТОВ Краснолиманське у цій справі з підстав ненадання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Як убачається з наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович зазначений як представник ТОВ Краснолиманське та наділений повноваженнями вчиняти дії від імені товариства, зокрема підписувати документи та подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи. За таких обставин самий лише факт відсутності у матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про відсутність у Чеботенка В.О. належних повноважень на участь у справі від імені товариства. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження відповідних повноважень. Якщо особа, яка підписала процесуальний документ, зазначена в Реєстрі як така, що має право діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження, відсутні підстави ставити під сумнів її процесуальну дієздатність або вимагати додаткових доказів на підтвердження повноважень. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23, у якій наголошено, що витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, є належним та достатнім доказом її повноважень на підписання процесуальних документів. Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові. Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08.06.2026. Головуючий суддя С.Ч. Жельне Суддя П.В. Тихий Суддя О.В. Плахов