Постанова 4875 № 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В. за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О. за участю представників сторін, апелянта не з`явився; кредиторів- не з`явився; арбітражного керуючого - не з`явився; боржника не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 796) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.02.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 11.02.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026 за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, місто Краматорськ про банкрутство ВСТАНОВИВ: 10.02.2026 у справі № 905/169/25 Господарський суд Донецької області постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 180735,70 грн.; в решті вимог відмовив. Ухвалою від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області визнав кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника, - Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519), низку осіб, які мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника. Суд, серед іншого, зобов`язав розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів, встановив час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.02.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, в частині відмовлених вимог, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, у відповідній частині яким грошові вимоги кредитора, про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити у повному обсязі. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне. За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. ТОВ Краснолиманське зазначає, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги. ТОВ Краснолиманське, проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника та ухвалу у справі № 199/8801/24 від 04.11.2024, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі. Апелянт наголошує, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суду, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ. У справі відсутнє підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича, діяти від імені ТОВ Краснолиманське. До пояснень ТОВ Краснолиманське надано довіреність видану на Чеботенка В.О., водночас, частинами першою, другою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, Чеботенко В.О., позбавлений можливості діяти від імені ТОВ Краснолиманське. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25. Ухвалою від 16.04.2026 Східний апеляційний господарський суд відклав вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. 20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство. Ухвалою від 23.04.2026 Східний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.02.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на "01" червня 2026 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №117. 13.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.02.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що ТОВ «Краснолиманське» подало суду пояснення, в яких зазначалось про часткове визнання заборгованості перед кредитором по заробітній платі. Відповідно до загальних засад доказування, саме заявник зобов`язаний довести належними, допустимими та достовірними доказами правомірність нарахування решти суми вимог. Проте заявником не надано достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми у повному обсязі. Окрім того, одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції повинен був визнати встановленим розмір заборгованості, у зв`язку з ненаданням ТОВ «Краснолиманське» витребуваних доказів. ТОВ «Краснолиманське» вважає, що апелянт помилково стверджує, що факт ненадання відповідачем витребуваних судом доказів автоматично тягне за собою обов`язок суду визнати обставини, на які він посилається, доведеними. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, застосування наслідків ненадання доказів є правом суду, а не його обов`язком. ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку ТОВ «Краснолиманське» здійснює участь у справі на засадах самопредставництва, а доводи скаржника щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними та необґрунтованими. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 01.06.2026 не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету. Явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 23.04. 2026 ,не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 85043, 85302 в умовах воєнного стану. Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ Укрпошта. Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду. Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи. Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Суд першої інстанції встановив такі обставини справи. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання. На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (№75623 від 26.03.2025). В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі Електронний суд 23.04.2025 подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 241949,33 грн. (вх.№ 2757/25 від 24.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати, що не виплачена роботодавцем після звільнення. В обґрунтування грошових вимог у заяві ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ у розмірі 241949,33 грн, що виник у зв`язку із порушенням роботодавцем обов`язків з повної та своєчасної виплати заробітної плати, у тому числі після звільнення. За розрахунком заявника у період з 03.03.2023 по 07.10.2024 нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 101145,88 грн. Крім того заявник зазначає про наявну заборгованість з компенсації за невикористану відпустку (67 днів) у розмірі 140803,45 грн. На підтвердження заяви надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка ТОВ Краснолиманське, видана ОСОБА_1 для внесення запису про роботу за сумісництвом, паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , наказ (розпорядження) про припинення трудового договору ОСОБА_1 , розрахунковий листок за серпень 2024 року, адвокатський запит від 15 жовтня 2024 року з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ ПриватБанк про рух коштів по рахунку від 17.10.2024, довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 30.10.2024, ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2024 про витребування доказів по справі №199/8801/24 (провадження №2/199/3835/24), ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2024 про відкриття провадження у справі №199/8801/24 (провадження №2/199/3835/24). ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ подало до Господарського суду Донецької області додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких вказує, що частково визнає вимоги лише у сумі 180735,70 грн. (заборгованість по заробітній платі), а заявлена кредитором сума у розмірі 241949,33 грн. значно перевищує фактичну заборгованість Розпорядником майна подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зазначено, що частково визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 180735,70 грн. (заборгованість по заробітній платі). Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 10.02.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище. Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне. Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. В розумінні даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ). Згідно з частиною 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працював електрослюсарем підземним 5 розряду ТОВ Краснолиманське за сумісництвом з 03 березня 2023 (наказ про прийняття від 03.03.2023 №72/к) по 07 жовтня 2024 року (наказ про звільнення від 07.10.2024 року №335/к). Звільнений за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 101145,88грн, а також заборгованість з компенсації за невикористані дні відпустки становить 140803,45 грн. Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. За змістом статей 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів. До матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Роботодавцем також не надано будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ. Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника. До заяви додано лише розрахунковий листок за серпень 2024 року відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 52247,86 грн, після утримання належних податків та зборів до видачі на банкомат належить 42059,53 грн. Зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред`явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку та періоду помісячно. Розрахунок здійснений відповідно до довідки №3161171875792157, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 30.10.2024, про індивідуальні відомості про застраховану особу Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), яку місцевий господарський суд правильно не прийняв як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній, оскільки офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19). Працівнику на руки виплачується чиста сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%). Відтак сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, у матеріалах справи також відсутнє. Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. За змістом статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 67 днів. Право заявника, як звільненого працівника, на компенсацію йому невикористаних днів щорічної основної відпустки є безумовним (стаття 83 КЗпП України, стаття 24 Закону України "Про відпустки") та не може ставитись в залежність від факту надання працівником суду на підтвердження його вимог до роботодавця кадрової документації, яка зберігається у роботодавця. Згідно наказу (розпорядження) роботодавця про припинення трудового договору (том 100, арк.8) останнім днем роботи ОСОБА_1 є 07.10.2024, підлягає компенсації невикористана відпустка 20 к.д. (2023)+47 к.д.(24-25)= 67 к.д.. Однак, заявник ані у заяві з грошовими вимогами, ані окремим документом не навів обґрунтованого належного розрахунку невиплачених коштів щодо компенсації невикористаної відпустки у сумі 140803,45 грн., із зазначенням у ньому вихідних даних. Водночас згідно додаткових пояснень ТОВ Краснолиманське у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна, боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 180735,70 грн. фактичної заборгованості по заробітній платі. Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. У цій справі немає обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відомості недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству. Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України). Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 180735,70 грн. фактичної заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати була зумовлена ненаданням ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі № 199/8801/24 від 04.11.2024 про витребування доказів щодо заборгованості із заробітної плати. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Самий лише факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов`язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство. Посилання апелянта на те, що у разі неподання учасником справи витребуваних доказів суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ доведеною не звільняє заявника від обов`язку обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Норми процесуального законодавства покладають обов`язок доказування саме на учасника справи, який заявляє відповідні вимоги, тоді як витребування доказів судом є правом суду. Окрім того, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення. Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення спору, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником. Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції. Посилання апелянта на те, що Чеботенко В.О. позбавлений можливості діяти від імені ТОВ Краснолиманське, оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, не приймаються судовою колегією, оскільки згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович є представником ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи). Верховний Суд неодноразово зазначав, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження відповідних повноважень. Якщо особа, яка підписала процесуальний документ, зазначена в Реєстрі як така, що має право діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження, відсутні підстави ставити під сумнів її процесуальну дієздатність або вимагати додаткових доказів на підтвердження повноважень. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23, у якій наголошено, що витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, є належним та достатнім доказом її повноважень на підписання процесуальних документів. Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові. Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.02.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.06.2026. Головуючий суддя С.Ч. Жельне Суддя П.В. Тихий Суддя О.В. Плахов