Постанова КГС ВС № 5015/118/11 (914/1689/21)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Київ cправа № 5015/118/11 (914/1689/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М., за участі секретаря судового засідання Сулім А.В., учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукова компанія "Львівський автонавантажувач" представниця позивача - Карпенко А.А., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.), відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" представник відповідача - Пелих С.З., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.), відповідач - Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології" представник відповідача - Москаль Д.М., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування", представник третьої особи - Ганайлюк Б.А., не приєднався до відеоконференції, представник третьої особи - Демідонт Б.О., не приєднався до відеоконференції, третя особа - Приватне підприємство "Львівметалпласт" представник третьої особи - Гаврилюк О.Р., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.), розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 у складі судді: Морозюка А.Я., та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Скрипчук О.С., Кравчук Н.М., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Львівський автонавантажувач" до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"

2. Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Приватне підприємство "Львівметалпласт"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Полімер" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (далі - боржник, ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач"), за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 15.07.2011, зокрема було введено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора. 3. 18.06.2021 до Господарського суду Львівської області, в межах справи № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" (далі - ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ") до ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", Закритого акціонерного товариства "Інженерні технології" (далі - ЗАТ "Інженерні технології"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс" (далі - ТОВ "Фармекс"), в якій позивач просив суд: - визнати незаконною відмову боржника від позову у справі №15/253 Господарського суду Львівської області на підставі статті 42 Кодексу України із процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки боржник після відкриття провадження у справі про банкрутство відмовився від активів, що становили істотну частину майнового внеску засновника та на підставі договору доручення передав засновнику 2/3 виручки від продажу майна; - визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна №5621 від 20.10.08 і №№5678, 5682, 5685 від 23.10.08., предметом яких були нежитлові приміщення (будівля адміністративно-побутового корпусу), що розташовані за адресом: м. Львів, вул. Шевченка, 321, позначені в плані літерою Е-4, загальною площею 9 261,4 кв. м., та ідеальні частки будівлі виробничого корпусу №12, загальною площею 91 001,3 кв. м., позначеної в плані літерою А-4 а саме 11/100 ідеальної частки, нежитлові приміщення 15а; 24-29; 50; 51; 122; III; 104; 105; 123; 10/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 30-49; 100-103 та приміщення підвалу II; 17/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 59а; 15-23; І; II; 96-99; 115; 116; 117а; 119.

4. Підставою цих вимог позивач зазначив приписи статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 42 КУзПБ та аргументував, що угода укладена між пов`язаними особами - споріднений склад засновників ЗАТ "Автонавантажувач" та ЗАТ "Інженерні технології"; відбулось відчуження активів що становили 40% майнового внеску засновника та на підставі договору доручення із засновником за яким засновник отримав 2/3 виручки від продажу майна; розрахунок не здійснений грошовими коштами, а у рахунок передачі зобов`язань. Також, позивач просив застосувати наслідки недійсності правочинів.

5. Справа слухалася неодноразово.

6. Господарський суд Львівської області рішенням від 26.12.2022 у справі №5015/118/11 (914/1689/21), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023, відмовив у задоволенні позову ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" до ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", ЗАТ "Інженерні технології", ТОВ "Фармекс" (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ПП "Львівметалпласт", ТОВ "Укр-Полімер") про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів.

7. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2023 касаційну скаргу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) скасовано; ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.08.2022 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) залишено без змін; справу № 5015/118/11 (914/1689/21) направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

8. Верховний Суд зазначив про: - правильність висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" про зміну предмета позову від 02.03.2022, якою, як правильно встановлено судами, всупереч приписів статті 46 ГПК України позивач одночасно змінював предмет і підстави позову; - правильність застосуванні відповідних висновків Верховного Суду щодо критеріїв застосування норми статті 42 КУзПБ, оскільки позивач не довів необхідності та наявності підстав для відступу від них; - можливість визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

9. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" суд: припинив ліквідаційну процедуру ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163); припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; вимоги кредиторів, які не були заявлені протягом провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163) або відхилені господарським судом, ухвалив вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163) закрив. Короткий зміст рішення місцевого суду

10. Рішенням від 06.02.2025 Господарський суд Львівської області в задоволенні позову відмовив повністю.

11. Під час розгляду справи суд встановив відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також відсутність правових підстав для їх задоволення.

12. Суд першої інстанції зазначив, що відмова ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" від позову у справі №15/253 була процесуальною дією сторони, здійсненою відповідно до вимог ГПК України та прийнятою судом ухвалою, яка набрала законної сили. Перегляд цієї ухвали поза межами встановлених законом процедур є неприпустимим, а тому вимоги про визнання такої відмови незаконною не ґрунтуються на законі.

13. Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що оспорювані позивачем правочини були укладені у 2008 - 2010 роках, тобто до набрання чинності КУзПБ, тому положення статті 42 КУзПБ, якою визначено підстави для оспорювання правочинів боржника, не можуть застосовуватись ретроспективно.

14. Водночас, позивач також не довів, що ці правочини були укладені з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами або зловживання правом.

15. Суд першої інстанції врахував, що з моменту укладення спірних договорів до подання позову минуло понад дванадцять років, тоді як загальний строк позовної давності становить три роки.

16. При цьому, позивач, як кредитор боржника, мав можливість знати про існування відповідних правочинів, однак не скористався своїм правом на звернення до суду у розумний строк. Підстав для поновлення пропущеного строку суд не встановив.

17. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів ані фіктивності чи удаваності спірних договорів, ані відсутності фактичної передачі майна чи проведення розрахунків.

18. Також зазначив, що наявність записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може сама по собі свідчити про недійсність договорів.

19. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, відновлення права власності боржника та включення відповідних об`єктів до ліквідаційної маси відсутні. Короткий зміст постанови апеляційного суду

20. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025, апеляційну скаргу ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) - залишено без змін.

21. Апеляційний господарський суд встановив, що оспорювані позивачем чотири договори купівлі-продажу нерухомого майна №5621 від 20.10.2008 і №№5678, 5682, 5685 від 23.10.2008 є фактично виконаними, за ними право власності на нежитлові приміщення (будівля адміністративно-побутового корпусу), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, позначені в плані літерою Е-4, загальною площею 9261,4 кв. м., та ідеальні частки будівлі виробничого корпусу №12, загальною площею 91 001,3 кв. м., позначеної в плані літерою А-4 а саме 11/100 ідеальної частки, нежитлові приміщення 15а; 24-29; 50; 51; 122; III; 104; 105; 123; 10/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 30-49; 100-103 та приміщення підвалу II; 17/100 ідеальної частки будівлі - нежитлові приміщення 59а; 15-23; І; II; 96-99; 115; 116; 117а; 119, перейшло від ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" до ЗАТ "Інженерні технології".

22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсним договору поділу майна та включення відповідних об`єктів до ліквідаційної маси боржника є неефективним способом захисту, оскільки в цьому випадку позивач не пред`явив віндикаційного позову до останніх набувачів майна ТОВ "Укр-Полімер" та ПП "Львівметалпласт", які у цій справі залучені лише як треті особи без самостійних вимог.

23. За таких обставин відсутність позовних вимог до належних відповідачів унеможливлює задоволення заявлених вимог та належний захист прав позивача в межах цього провадження.

24. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на безпідставність доводів скаржника, оскільки оспорювані договори купівлі-продажу, укладені у 2008 році, є законними, а позивач не подав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували їх недійсність або фіктивність.

25. Щодо доводів скаржника про помилковість висновку місцевого господарського суду про пропуск позовної давності, апеляційний господарський суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, тому питання позовної давності судом не досліджувалося. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

26. ПрАТ "ВНК" Розточчя СТ" 14.12.2025 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21).

27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5015/118/11 (914/1689/21) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025.

28. Щодо визначеного автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5015/118/11 (914/1689/21) складу суду та підстав для відводу (самовідводу) судді, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

29. У провадженні Верховного Суду перебувала справа № 5015/118/11 (914/942/24) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібет" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 у справі № 5015/118/11 (914/942/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібет", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування", третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Гаврилюк О.Р. про витребування майна з чужого незаконного володіння (в межах справи № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"). 30. 04.02.2025 суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняком В.Я. заявлено самовідвід від розгляду справи № 5015/118/11 (914/942/24).

31. Заяву вмотивовано тим, що суддя Погребняк В.Я. приймав участь у колегіях суддів Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі яких ухвалювались судові рішення в господарських справах № 914/1661/20, № 5015/118/11, 5015/118/11 (914/1689/21), 5015/118/11 (914/2863/22) та 33/29, що може породжувати у учасників провадження сумніви суб`єктивного характеру щодо неупередженості та безсторонності судді у справі або декількох справах, де приймають участь одні й ті самі особи протягом тривалого часу.

32. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2025 у задоволенні заяви судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. від 04.02.2025 про самовідвід у справі №5015/118/11(914/942/24) відмовлено.

33. З огляду на висновки щодо відсутності підстав для відводу (самовідводу) судді, наведені Верховним Судом в ухвалі від 04.02.2025 у справі №5015/118/11 (914/942/24), учасниками провадження у якій були переважно ті ж особи, що і у цій справі № 5015/118/11(914/1689/21); зважаючи на те, що учасниками провадження у цій справі про відводи складу суду або конкретному судді не заявили ні на день визначення складу суду, ні надалі у судових засіданнях, розгляд справи № 5015/118/11 (914/1689/21) здійснюється складом суду, визначеним автоматизованою системою документообігу суду.

34. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 35. 02.01.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору на суму 9 689, 60 грн.

36. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ", датою проведення судового засідання визначено 17.03.2026.

37. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 постановлено здійснювати проведення судового засідання, призначеного на 17.03.2026, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

38. У зв`язку з технічним збоєм у роботі підсистеми ВКЗ (відеоконференцзв`язку) ЄСІКС, про що складено Акт фіксації збоїв у роботі програмних продуктів та інформаційних систем, уповноважені представники учасників справи не приєднались до судового засідання в режимі відеоконференції.

39. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 відкладено розгляд касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11(914/1689/21); повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) відбудеться 14.04.2026 о 11:30. 40.. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2026 відкладено розгляд касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11(914/1689/21); повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11(914/1689/21) відбудеться 05.05.2026 о 12:15.

41. Від представника ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" - Ганайлюка Б.А. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник Товариства просив скасувати постанову апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі №5015/118/11 (914/1689/21) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду; зобов`язати суд першої інстанції при новому розгляді врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2023 у цій справі, та забезпечити повний і всебічний розгляд спору по суті, зокрема: надати оцінку визнанню позову відповідачем; дослідити обставини фраудаторності правочинів; встановити правові наслідки незаконного вибуття майна боржника; встановити правові наслідки вибуття предмета іпотеки з власності боржника та пов`язаного з цим погашення вимог забезпеченого кредитора (ПрАТ "Оргхім"), у контексті дотримання черговості та правомірності задоволення вимог кредиторів; застосувати норми як спеціального банкрутного законодавства, так і загальні засади цивільного права; врахувати, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи та призвели до ухвалення рішення без розгляду спору по суті.

42. Відзив обґрунтовано тим, що суди не встановили: зміст та межі визнання позову; чи суперечить таке визнання закону або правам інших осіб; які правові наслідки воно має для встановлення обставин справи. Також у відзиві зазначено, що при повторному розгляді спору Суди першої та другої інстанції ухилились від здійснення правосуддя - не дослідили обставини, не виконали вказівки Верховного Суду, не розглянули спір по суті, що є істотним порушенням процесуального права та є підставами для задоволення касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" у повному обсязі.

43. Від представника ЗАТ "Інженерні технології" - адвоката Москаля Д.М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник Товариства просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025.

44. Відзив обґрунтовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, а це в свою чергу є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Також у відзиві зазначено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" припинено ліквідаційну процедуру ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163) у зв`язку з повним задоволенням вимог кредиторів та відновленням платоспроможності товариства. Відтак, права ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" як кредитора у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" не є порушеними.

45. Від представника ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" - Зубачика В.Р. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник Товариства просив задовольнити касаційну скаргу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" в повному обсязі, скасувати повністю рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 у справі №5015/118/11 (914/1689/21) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" в повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду; не надали оцінки визнанню позову відповідачем; не дослідили обставини заподіяння реальної шкоди боржнику; безпідставно відмовили у розгляді правочинів по суті.

45. У судове засідання 05.05.2026 (в режимі відеконференції) з`явилися уповноважені представники скаржника та інших учасників справи (згідно протоколу судового засідання), які надали пояснення щодо вимог і доводів касаційних скарг та заперечень проти них.

46. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 № 4857-IX), Верховний Суд розглядає справу № 916/4081/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ"

46. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначив, що за формальним висновком щодо "неефективності способу захисту" при новому розгляді справи № 5015/118/11 (914/1689/21) суди попередніх інстанцій повністю проігнорували вказівки Верховного Суду, що прямо суперечить вимогам частини першої статті 316 ГПК України та усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою невиконання вказівок касаційної інстанції є безумовною підставою для скасування рішення та направлення на новий розгляд.

47. Скаржник зазначив, що ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" у межах нового розгляду справи № 5015/118/11 (914/1689/21) письмово визнало позовні вимоги у письмових поясненнях від 05.02.2025 та 06.08.2025, однак суди попередніх інстанцій розглянули зазначену заяву про визнання позову ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ", не надали оцінки її змісту, не зазначили жодної причини відмови у її прийнятті, не постановили ухвали, як цього вимагає процесуальний закон. Відтак, на думку скаржника, суди проігнорували процесуальну дію відповідача, що є істотним порушенням статей 13, 86, 191 ГПК України та призвело до ухвалення рішення без дослідження ключової заяви сторони даної справи.

48. Крім того скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що: - визнання недійсними договорів та договору поділу є неефективним способом захисту, оскільки майно нині належить іншим особам (ТОВ "Укр-Полімер", ПП "Львівметалпласт"), а обраний спосіб захисту прямо передбачений і загальними нормами ЦК України (статтями 215, 216), і спеціальними нормами про банкрутство (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ), на які посилався сам Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 у цій справі. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій також неправильно застосували статті 387 - 388 ЦК України; - суди попередніх інстанцій не виконали вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21). При цьому, у матеріалах справи наявні беззастережні докази незаконного перебування спірного майна у володінні третіх осіб на підставі нікчемних правовстановлюючих документів, однак такі докази судами повністю проігноровані та не отримали жодної належної правової оцінки; - триваюче порушення ліквідатором боржника своїх обов`язків призвело до нових порушень та завдання додаткової фінансової шкоди боржнику, а також ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" як кредитору та як засновнику з часткою 25 % у статутному капіталі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

49. Відповідно до статті Господарського процесуального кодексу України (далі -300 ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

51. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 46 - 48 описової частини цієї постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

52. Предметом розгляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності договорів.

53. Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

54. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

55. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

56. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

57. Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

58. Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

59. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

60. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

61. Подібний за змістом висновок сформульований і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

62. Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

63. Провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

64. З огляду на викладене вище, колегія суддів констатує, що насамперед (до початку розгляду спору по суті) необхідним є вирішення питання щодо: 1) суб`єктного складу учасників справи, 2) ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав.

65. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

66. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

67. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

68. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15 тощо.

69. Статтею 216 ЦК України врегульовано наслідки недійсності правочину, згідно з частиною першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

70. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зауважила, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

71. Водночас, розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

72. Верховний Суд наголошує звертає увагу, що застосування належного та ефективного способу судового захисту / відновлення прав (інтересів) у спорах, що вирішуються у межах справи про банкрутство задля реального наповнення ліквідаційної маси боржника та подальшого захисту порушеного колективного інтересу кредиторів у межах цього спору, що зумовлено строковістю провадження у справі про банкрутство та у його межах строковістю процедур банкрутства, а також необхідністю здійснення у межах таких процедур максимального задоволення визнаних судом вимог кредиторів, що, в свою чергу, виключає можливість подвоєння відповідного судового процесу у спорі, що вирішується у межах справи про банкрутство. Щодо розгляду касаційної скарги по суті

73. За змістом оскаржуваних судових рішень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що скаржник не є стороною оскаржуваних правочинів, оскаржувані правочини не стосуються безпосередньо права власності скаржника.

74. За наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що ухвалою від 20.06.2011 Господарський суд Львівської області визнав кредиторські вимоги ВАТ "ВНК "Розточчя СТ".

75. Також зазначена юридична особа є учасником (засновником) боржника з часткою в статутному капіталі 25,31%, що підтверджується скаржником у касаційній скарзі та не заперечується іншими учасниками справи.

76. Разом з тим, надаючи оцінку доводам скаржника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваних рішень та передчасність доводів скаржника, зокрема, з огляду на таке.

77. За наявною відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" суд, зокрема, припинив ліквідаційну процедуру ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163) та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (ідентифікаційний код 31148163) закрив. Зазначена ухвала не оскаржувалася, набрала законної сили 10.12.2024.

78. За змістом позовних вимог вбачається, що правовою підставою скаржник визначив статтю 42 КУзПБ та статтю 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2023 також стосувалися застосування зазначеної норми КУзПБ.

79. Разом з тим, з огляду на наявність судового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", в цьому випадку відсутні підстави для застосування спеціальних та додаткових, порівняно із нормами цивільного законодавства України, підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки таке застосування є можливим лише коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

80. Також з огляду на зазначене, колегія суддів вважає передчасними доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2023, оскільки зазначена постанова була ухвалена до закриття провадження у справі про банкрутство - 10.12.2024.

81. Водночас, з огляду на висновки Верховного Суду щодо необхідності надання оцінки в межах інших підстав позовних вимог та подальшу оцінку судів попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки задоволення позовних вимог в цьому випадку не виконуватиме основну мету провадження у справі про банкрутство, в межах якого такі вимоги були заявлені - наповнення ліквідаційної маси боржника та подальшого захисту порушеного колективного інтересу кредиторів у межах цього спору.

82. Водночас, з урахуванням того, що провадження у справі про банкрутство було закрите на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ, звертає увагу, що наявність у скаржника статусу засновника (учасника) боржника, не позбавляє скаржника здійснити захист його порушеного права в загальному порядку, з урахуванням положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

83. Доводи скаржника про те, що ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" у межах нового розгляду справи № 5015/118/11 (914/1689/21) письмово визнало позовні вимоги у письмових поясненнях від 05.02.2025 та 06.08.2025 колегія суддів вважає такими, що не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки в цьому випадку, окрім ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач", позов було також пред`явлено до ЗАТ "Інженерні технології" та ТОВ "Фармекс".

84. При цьому в матеріалах справи відсутні заяви чи інші документи, які б свідчили про визнання зазначеними відповідачами позовних вимог.

85. Водночас, за змістом рішення місцевого суду вбачається, що суди надали оцінку як доводам керівника боржника щодо визнання позовних вимог, так і в частині щодо необхідності повернення у зв`язку із зміною правової позиції сторони спору до стадії підготовчого провадження.

86. Інші доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі зводяться до необхідності надання оцінки та переоцінки доказів, дослідження та встановлення обставин справи, які вже були відповідно до вимог процесуального закону досліджені та оцінені апеляційним судом, що відповідно до положень частин другої, третьої статті 300 ГПК України, не входить у межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

87. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

88. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

90. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" та залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат

92. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В.Я. Погребняк Судді О.В. Васьковський К.М. Огороднік