Постанова 4856 № 120/16551/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/16551/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 02 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив характер спірних правовідносин, безпідставно віднісши спір до сфери кримінального провадження, тоді як предметом спору є правомірність дій відповідача як розпорядника публічної інформації щодо надання недостовірної та документально не підтвердженої інформації. Крім того, на думку апелянта суд не врахував, що відповідач, стверджуючи про «особисте долучення» постанови, не надав жодного доказу на підтвердження такого твердження, чим порушив обов`язок доказування, покладений на суб`єкта владних повноважень, а також не перевірив наявність документальної основи для наданої інформації та не надав належної оцінки цим обставинам. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання заперечень щодо клопотання позивача про прийняття нового доказу протягом 10 днів з дня отримання вказаної ухвали. У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що надані відповіді містять усю наявну у розпорядженні інформацію та відповідні роз`яснення щодо причин відсутності окремих запитуваних документів, які фактично не створювалися та не перебувають у володінні відповідача. Також відповідач наголошує, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин справи та зводяться до помилкового ототожнення ненадання неіснуючих документів із відмовою у доступі до публічної інформації, тоді як закон не покладає на розпорядника обов`язку створювати нову інформацію на вимогу запитувача. Крім того, відповідач вказує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією прокурором своїх повноважень у межах кримінального провадження, доступ до інформації в якому регулюється нормами кримінального процесуального законодавства, а не Законом України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку з чим обмеження у наданні окремих відомостей є правомірним. Також відповідачем заявлено клопотання про відмову у прийнятті поданого разом з апеляційною скаргою нового доказу, а саме відповіді Вінницької обласної прокуратури від 26.02.2026 № 27-90вих-26, оскільки вказаний документ не стосується предмета доказування у даній справі, поданий на підтвердження обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, та фактично ґрунтується на новому інформаційному запиті позивача з іншим змістом вимог. В подальшому, 13.05.2026 до суду надійшло інше клопотання апелянта від 12.05.2026 про долучення в якості нових доказів копію довідки від 17.09.2025 за №09/2-4329вн-25 та відповіді Вінницької обласної прокуратури від 10.04.226 за №27-178вих-26. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про прийняття нових доказів. Цією ж ухвалою закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вінницької обласної прокуратури з інформаційним запитом, у якому просив надати: 1) інформацію про реєстраційний номер вихідної кореспонденції (супровідного листа або аналогічного за типом документа) яким направлялась постанова про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 12018020000000004 від 16.07.2019; 2) копію відповідного листа журналу вихідної кореспонденції або копію іншого матеріального носія, що є аналогічним за функціональним призначенням, де містяться запитуванні в п. 1 дані; 3) у разі відсутності таких даних, надати інформацію, що містить причини відсутності запитуваної в п. 1 та п. 2 інформації. За результатами розгляду вказаного запиту Вінницькою обласною прокуратурою надано відповідь листом від 19.09.2025 № 27- 421вих-25, у якій повідомлено, що відповідно до інформації, внесеної до ІС «СЕД», супровідний лист до постанови від 16.07.2019 про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне провадження №12018020000000004 не реєструвався. Також повідомлено, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні 16.07.2019 винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне провадження № 12018020000000004, яка супровідним листом не направлялась, оскільки прокурор особисто долучив її до матеріалів кримінального провадження, здійснюючи повноваження, передбачені статтями 36, 217 КПК України. Цими нормами не встановлено обов`язок прокурора щодо складання окремого супровідного листа чи інших документів до прийнятого рішення. 29.09.2025 року ОСОБА_1 подав повторний (уточнений) інформаційний запит, де просив повідомити наступне: 1) час та місце долучення постанови про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 12018020000000004 від 16.07.2019 (прокурор Багрій); 2) прізвище ім`я та по-батькові прокурора, який здійснював долучення постанови згаданої у п.1; 3) у який спосіб було долучено постанову матеріалів досудового провадження (прошито, вклеєно і т.д.), номер тома до якого така постанова була долучена; 4) наявності Постанови про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 12018020000000004 від 16.07.2019, як офіційного документу, який відповідає вимогам передбаченим ч. 5, ч. 6 ст. 110 КПК України; 5) інформацію про дату внесення запису облікових даних про документ та оформлення реєстраційно-моніторингової картки в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» постанови про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 12018020000000004 від 16.07.2019; 6) копію документів, що підтверджують право надання відповіді на інформаційні запити начальником відділу прокуратури Вітою Вакар. У відповіді від 03.10.2025 № 27-450вих-25 Вінницькою обласною прокуратурою надано повторне роз`яснення про те що, прокурором відділу прокуратури Вінницької області Багрієм Є.А. (процесуальний керівник у кримінальному провадженні) 16.07.2019 відповідно до норм чинного законодавства в порядку ст. ст. 36, 110 КПК України під час досудового розслідування винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження №12018020000000004 від 03.01.2018, яку ним же долучено до матеріалів кримінального провадження. Окрім того роз`яснено, що прокурором відділу прокуратури Вінницької області Багрієм Є.А. (процесуальний керівник у кримінальному провадженні), 16.07.2019 відповідно до норм чинного законодавства в порядку ст. ст. 36, 110 КПК України, під час досудового розслідування винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 12018020000000004 від 03.01.2018, яку ним же долучено до матеріалів кримінального провадження. Також поінформовано, що учасникам кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК надавався доступ до матеріалів досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, що підтверджується відповідними документами у матеріалах кримінального провадження. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на його запити, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано позивачу відповіді на інформаційні запити у строки та в порядку, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», при цьому надано всю наявну у його володінні інформацію, а ненадання окремих відомостей зумовлено відсутністю відповідних документів як таких, що не створювалися у межах здійснення прокурором повноважень під час досудового розслідування. Крім того, суд дійшов висновку, що запитувана інформація пов`язана з матеріалами кримінального провадження, доступ до яких регулюється спеціальним кримінальним процесуальним законодавством, а не Законом України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку з чим відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). Згідно статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Статтею 2 Закону № 2939-VI передбачено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується серед іншого шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються в тому числі суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (стаття 13 Закону № 2939-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (стаття 20 Закону № 2939-VI). Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23). Судами встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із зверненням позивача до Вінницької обласної прокуратури із запитами на інформацію, зміст яких свідчить, що запитувані відомості стосуються обставин прийняття процесуального рішення прокурором у межах конкретного кримінального провадження, зокрема порядку винесення та долучення постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування. Як вже наголошувалось вище відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічною є інформація, яка відображена та задокументована і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень. При цьому за змістом статей 5, 19, 20 цього Закону розпорядник інформації зобов`язаний надати лише ту інформацію, яка фактично існує та перебуває у його володінні, у встановлені законом строки. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем надано відповіді на інформаційні запити позивача у строки та в порядку, визначені законом, із повідомленням усіх наявних відомостей, а також із роз`ясненням причин відсутності окремих запитуваних даних, зокрема щодо відсутності супровідного листа та відповідних реєстраційних записів. Переглядаючи оскаржуване судове рішення колегія суддів виходить з того, що відсутність у розпорядника інформації певних документів, створення яких не передбачено законодавством, не може кваліфікуватися як протиправна відмова у наданні інформації. Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язку створювати нову інформацію або документи на вимогу запитувача, а гарантує доступ виключно до вже існуючої та задокументованої інформації. З матеріалів справи вбачається, що постанова прокурора від 16.07.2019 про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень прийнята процесуальним керівником у межах наданих йому повноважень та долучена до матеріалів кримінального провадження. При цьому положення статей 36, 110, 217 Кримінального процесуального кодексу України не передбачають обов`язку прокурора складати супровідні листи, журнали реєстрації або інші документи, які б підтверджували факт такого долучення. Отже, відсутність відповідних документів зумовлена не порушенням вимог законодавства, а відсутністю правових підстав для їх створення, що було належним чином роз`яснено відповідачем у наданих відповідях. Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10, доступ до інформації, створеної або отриманої в ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Закон України «Про доступ до публічної інформації» не може використовуватись як альтернативний спосіб отримання інформації, доступ до якої врегульовано спеціальним законом. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування є стадією кримінального провадження, а відповідно до частини 2 статті 36 цього Кодексу прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Відомості щодо процесуальних дій у кримінальному провадженні, їх обставин та способу здійснення належать до сфери дії кримінального процесуального законодавства. Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено можливість обмеження доступу до інформації, зокрема з метою запобігання розголошенню відомостей, що можуть завдати шкоди досудовому розслідуванню чи правам інших осіб. Надання відомостей щодо обставин здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні може призвести до розголошення інформації з обмеженим доступом, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції. Таким чином, запитувана інформація за своєю правовою природою не підлягає наданню в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а її отримання можливе лише у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законодавством. Оцінюючи сукупність встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, надав усю інформацію, яка перебувала у його володінні, та належним чином роз`яснив причини відсутності інших відомостей, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його дій протиправними. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.