Постанова 4856 № 120/209/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/209/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 01 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано позивачу у 10 - денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду. Підставою залишення адміністративного позову без руху (згідно з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2026) стала відсутність доказів сплати судового збору у поданих позивачем матеріалах. 02.02.2026 позивачем на виконання вимог ухвали від 12.01.2026 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 21.01.2026 за період з січня 2024 по листопад 2025. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та продовжено ОСОБА_1 строк виконання ухвали суду від 12.01.2026 на 5 (п`ять) днів з дня вручення копії цієї ухвали. Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Отже, для звільнення від сплати судового збору позивач має надати документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо). Оцінюючи надані позивачем Відомості, суд першої інстанції встановив, що вони стосуються ОСОБА_1 із РНОКПП - НОМЕР_1 . Суд першої інстанції зазначив, що в силу ч. 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб), місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Позивач у позовній заяві власноруч вказав свій РНОКПП - НОМЕР_2 , який не відповідає даним, зазначеним у інформації Державного реєстру фізичних осіб - платників податку. Суд першої інстанції акцентував, що статтею 160 КАС України обумовлено, що позовна заява до суду подається в письмовій формі у якій зазначаються обов`язкові реквізити, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що в силу того, що позивачем не додано до позовної заяви копії свого реєстраційного номеру облікової картки платника податків, тому надані 02.02.2026 Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 21.01.2026, не стосуються позивача ОСОБА_1 із РНОКПП - НОМЕР_2 . Отже, надані позивачем докази суд першої інстанції вважав такими, що стосуються іншої особи ОСОБА_1 із РНОКПП - НОМЕР_1 . Тому за наявними у матеріалах справи доказами у позивача наразі відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору, а тому заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає. Разом з тим недоліки зазначені в ухвалі від 12.01.2026 позивачем не усунуті. В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що копію ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 позивач отримав 12.02.2026, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №067097576871, яке повернуто відділом зв`язку на адресу суду 17.02.2026. Станом на 19.02.2026 вимоги ухвали від 12.01.2026 позивачем не виконанні, недоліки позовної заяви не усунуто. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2026, позивач отримав 03.02.2026 (а.с.29), а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026, позивач отримав 12.02.2026 (а.с.30). Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Згідно з абз.1 ч.1, абз.1 ч.2, ч.3 ст.169 КАС України, встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та правомірно повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 , особі яка його подала у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви зазначеними в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026. Щодо питання судового збору при поданні адміністративного позову, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За приписами ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Правила відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати закріплені в статті 8 Закону України "Про судовий збір". Згідно з п.1 ч.1 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. На підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, позивачем 02.02.2026 долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по листопад 2025 року (відомості датовані 21.01.2026). Тобто, вказана довідка не містить інформації за увесь 2025 рік, а містить інформацію лише за частину 2025 року. Крім того, сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами). Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №295/14365/19, від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 у справі №520/495/23. Також, Верховний Суд у вказаних позиціях зазначив, що відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються: - дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; - відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по листопад 2025 року, в повній мірі не є тими документами, які свідчать про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки не містять відомостей про дохід позивача за весь 2025 рік. Крім того, колегія суддів зауважує, що в адміністративному позові зазначено РНОКПП НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з цим, у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по листопад 2025 року (відомості датовані 21.01.2026) зазначено РНОКПП НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, позивач не усунув недоліки адміністративного позову в частині зазначення вірного РНОКПП саме в адміністративному позові, оскільки згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Також, колегія суддів зауважує, що докази надані до суду апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки були поданні лише до суду апеляційної інстанції і не подавались до суду першої інстанції. Згідно з ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо повернення адміністративного позову особі, яка його подала. Щодо доводів апелянта в частині доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Тобто, в даному випадку відсутнє позбавлення особи на доступ до правосуддя. Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.