Постанова КЦС ВС № 333/10501/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ справа № 333/10501/14-ц провадження № 61-15144св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Віктор Кузьмич, на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кочеткової І. В., Трофимової Д. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 квітня 1998 року позивачка виїхала для роботи та проживання до Сполучених Штатів Америки (далі - США), де проживала на час подання позову у цій справі. Вона є дочкою ОСОБА_5 , яка померла у 2003 році, та ОСОБА_4 , який помер у 2004 році. Влітку 2014 року позивачка дізналася про те, що її батьки померли, після їх смерті залишилося спадкове майно - трикімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки позивачки проживали разом з її братом - ОСОБА_2 , а тому останній фактично прийняв спадщину. Посилаючись на те, що вона не прийняла спадщину після смерті своїх батьків у встановлений законом строк, оскільки постійно знаходилася у США, звідки не виїжджала та не була повідомлена про смерть батьків, ОСОБА_1 просила суд визнати причину пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини поважною та надати їй додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори після смерті батьків - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст судових рішень Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батьків - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сукупність досліджених доказів свідчить про можливість визнання пропущеного позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки зазначені нею докази не спростовуються матеріалами справи. 12 січня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, яку мотивувала тим, що відповідач у цій справі, її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вона як дружина померлого є його правонаступником та подала вказану заяву в своїх інтересах та інтересах дітей, які також є спадкоємцями відповідача. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року залишено без задоволення. Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини протягом тривалого часу (понад 10 років). Суд першої інстанції не врахував, що звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини через 11 років після смерті матері та через 10 років після смерті батька, за відсутності доказів поважності пропуску такого строку, вказують на свідоме нехтування позивачкою своїми правами спадкоємця та є підставою для відмови у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивачки, належно неповідомленої про дату, час та місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, залучено ОСОБА_3 як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_2 , справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що проживання позивачки у США, відсутність Інтернету на початку 2000-х років, а також необізнаність про факт смерті батьків понад 10 років не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Сам лише факт проживання позивачки закордоном не свідчить про неможливість своєчасного прийняття нею спадщини, шляхом направлення відповідної заяви до нотаріальної контори поштою, або шляхом звернення до консульської установи України. Постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд визнав передчасним завершення апеляційного перегляду справи у судовому засіданні 06 вересня 2023 року за відсутності позивачки та/або її представника, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «Повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду. Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що проживання у США, відсутність Інтернету на початку 2000-х років, а також необізнаність про факт смерті батьків понад 10 років, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зокрема, позивачка мала можливість звернутися із заявою про прийняття спадщини шляхом направлення такої заяви до нотаріальної контори поштою, або шляхом звернення до консульської установи України. Суд відхилив посилання позивачки на те, що за життя ОСОБА_2 було відомо про ухвалення заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, з яким він погодився, а отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як його спадкоємці не мали права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, оскільки відповідач за життя не знав про існування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим був позбавлений можливості його оскаржити. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк В. К., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарженнязаявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули процесуальних прав спадкодавця ОСОБА_2 на оскарження заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, а тому суду апеляційної інстанції належало закрити апеляційне провадження. Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги посилання позивачки на те, що за життя ОСОБА_2 умисно приховав від неї факт смерті батьків. Звертаючись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері, а потім - батька, він не повідомляв нотаріуса про наявність іншого спадкоємця, тобто ОСОБА_1 . Зазначене дає підстави для висновку про те, що позивачка не була обізнана про смерть батьків, що унеможливило вчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, вона мала інші об`єктивні, істотні і незалежні від неї обставини, які позбавляли її можливості звернутися до нотаріуса у передбачений законом шестимісячний строк, зокрема, вона з квітня 1998 року до грудня 2020 року безперервно проживала на території США, у період 2003 - 2004 років використання мережі «Інтернет» було мало розповсюджене, а інформатизація та комп`ютеризація були малорозвинені; приватні нотаріуси та нотаріальні контори у м. Запоріжжі не мали вебсайтів у мережі Інтернет, відсутні були засоби електронного зв`язку з нотаріальними конторами, а також з родичами в Україні. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк В. К., на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк В. К., на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року; витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 333/10501/14-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву. У грудні2025 року матеріали справи № 333/10501/14-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 17 червня 1997 року № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 , та візи № НОМЕР_2 , остання 28 квітня 1998 року виїхала за кордон та прийнята на тимчасовий консульський обліку в Генконсульстві України в Нью-Йорку (США). Батьками позивачки ОСОБА_7 були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а братом - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Відповідно до інформації, наданої державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заводилася спадкова справа № 937/2003. Із заявою до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом у встановлений строк 14 листопада 2003 року звернувся ОСОБА_2 , У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначив, що спадкоємцями після ОСОБА_5 є він (син спадкодавиці) та ОСОБА_4 (чоловік спадкодавиці). 20 липня 2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 частку квартири АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Із копії спадкової справи № 481/2004, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суди встановили, що із заявою про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк 05 липня 2004 року звернувся ОСОБА_2 . У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначив, що інших спадкоємців, крім нього, після смерті ОСОБА_4 немає. 20 липня 2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка залучена правонаступником відповідача у цій справі ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частин першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23). Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21). Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22). Належно дослідивши зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини більше ніж на 10 років, зокрема: необізнаність про смерть батьків; безперервне проживання на території США з квітня 1998 року до грудня 2020 року; відсутність засобів електронного зв`язку з нотаріальними конторами, а також з родичами в Україні, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах зокрема від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16, на які містяться посилання у касаційній скарзі, про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що про смерть батьків їй стало відомо лише влітку 2014 року, тобто під час її перебування на території США, однак обставин за яких вона дізналася про те, що її батьки померли позивачка не вказала. Будучи повнолітньою, дієздатною особою та спадкоємцем першої черги за законом (дочкою спадкодавців), вона не зазначила, яким чином вона цікавилася життям та долею своїх батьків, про смерть яких, за її твердженням, їй стало відомо лише через 10 років. Обставин умисного приховування від неї цього факту суд апеляційної інстанції не встановив. Необґрунтованими є також посилання позивачки на те, що вона не мала можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із проживанням за кордоном та відсутністю засобів електронного зв`язку з нотаріальними конторами, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час смерті спадкодавців) вчинення нотаріальних дій за кордоном покладалося на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Відхиляючи аналогічні доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що сам факт проживання позивачки закордоном не свідчить про неможливість своєчасно прийняти спадщину, зокрема шляхом направлення відповідної заяви до нотаріальної контори поштою, або шляхом звернення до консульської установи України. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання позивачки на необізнаність про смерть спадкодавця не свідчить про поважність причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини. Установивши, що за життя ОСОБА_2 не знав про наявність заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, у зв`язку з чим був позбавлений можливості його оскаржити, а зазначене судове рішення впливає на права та обов`язки його спадкоємців, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали право на оскарження зазначеного судового рішення. Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до надання суб`єктивної оцінки обставинам, які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Віктор Кузьмич, залишити без задоволення. Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник