Постанова 4807 № 333/10501/14-ц

Дата документу 13.09.2022 Справа № 333/10501/14-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/10501/14-ц Провадження №22-ц/807/1685/22 Головуючий в 1-й інстанції Холод Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарКамалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Рогави Ірини Таріелівни на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач в обґрунтування позову вказала, що вона є донькою ОСОБА_5 , померлої у 2003 році та ОСОБА_6 , померлого у 2004 році. 26.04.1998 року позивач виїхала для роботи та проживання до Сполучених Штатів Америки, де мешкає і по цей час. ОСОБА_3 перебуває на тимчасовому обліку в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку (США). Влітку 2014 року позивач дізналась про те, що її батьки померли, після їх смерті залишилось спадкове майно трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Батьки позивача мешкали разом з її братом ОСОБА_4 , тому останній фактично прийняв спадщину. ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті своїх батьків у встановлений законом строк, так як безвиїзно знаходилась у Сполучених Штатах Америки і не була повідомлена про смерть батьків. В зв`язку викладеним, позивач просила визнати причину пропуску строку звернення до нотаріальної контори поважною та надати їй додатковий строк терміном два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року, позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволені. Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті батьків - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом двох місяців з моменту набрання цього рішення законної сили. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Рогави Ірини Таріелівни подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що сам факт перебування позивача за кордоном не свідчить про поважність причин пропуску строку на подання заяви на прийняття спадщини, враховуючи той факт, що позивачка знала, як про смерть матері, так і про смерть батька. ЇЇ доньки були присутні на поховання дідуся ті бабусі. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_7 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, серії НОМЕР_1 від 28.11.2014 року підтверджено, що її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 7). 27.11.1971 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00014768834 від 27.11.2014 року (т.1 а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 11.12.2014 року (актовий запис № 4996), місце смерті: м. Запоріжжя, місце реєстрації: Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (т.1 а.с. 5). Відповідно до інформації, наданої державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заводилась спадкова справа № 937/2003, з заявою до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом у встановлений строк звернувся ОСОБА_4 , 1961 року народження та 20.07.2011 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\12 частку квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 11.12.2014 року (актовий запис № 307), місце смерті: м. Запоріжжя, місце реєстрації: Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (т.1 а.с. 6). З копії спадкової справи № 481/2004, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк звернувся ОСОБА_4 , 1961 року народження та 20.07.2011 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 частку квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 17.06.1997 року на ім`я ОСОБА_3 та візи № НОМЕР_5 , остання 28.04.1998 року виїхала за кордон (а.с. 9-11). та прийнята на тимчасовий консульський обліку в Генконсульстві України в Нью-Йорку (США) (а.с. 12). Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність досліджених доказів свідчить про можливість визнання пропущеного позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки зазначені нею докази не спростовуються матеріалами справи, що є підставою для визначення їй, як спадкоємиці за законом, додаткового строку на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України). За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на те, що вона з 1998 року виїхала для роботи та проживання до Сполучених Штатів Америки, де мешкає по цей час, а також на той факт, що про смерть батьків вона дізналася лише у 2014 році. Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позову, посилався на те, що доводи позовної заяви підтверджені матеріалами справи, при цьому поважність причин пропуску строку, як така розглянута не була і рішення в цій частині не мотивовано. Вирішуючи питання щодо поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивачем, колегія суддів апеляційного суду, звертає увагу на наступне. Так дійсно, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, є поважною причиною пропуску зазначеного строку, між тим слід звернути увагу на те, що у законодавстві України існує механізму подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України, що врегульований Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 "Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України". За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини. Отже, позивачка, яка на законних підстава проживає в США не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської посадової особи консульської установи України на підставі статті 38 Закону України "Про нотаріат", а тому посилання позивача на проживання в іншій державі не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 484/1626/20 (провадження № 61-18752св20), від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19). Доводи позивача, щодо необізнаності про смерть батьків більше 10 років, викликають обґрунтовані сумніви, враховуючи ступень спорідненості, похилий вік спадкодавців, обізнаність позивача про наявність спадкового майна, відсутність пояснень позивача з приводу причин не підтримання будь-якого зв`язку із батьками, рідним братом та іншими родичами. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Позивачкою не доведено наявності у неї як спадкоємця об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини протягом тривалого часу більше ніж в 10 років. Суд першої інстанції не врахував, що звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини через 11 років після смерті матері позивачки та через 10 років після смерті батька, за відсутності доказів поважності пропуску такого строку, вказують на свідоме нехтування позивачем своїми правами спадкоємця та є підставою для відмови від позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Рогави Ірини Таріелівни задовольнити. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. У задоволенні вимог позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 15 вересня 2022 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков