Постанова КГС ВС № 910/9344/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/9344/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючого), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., представників учасників справи: позивача - не з`явився, відповідача-1 - Кочерга Д.О. (адвокат), відповідача-2 - Фінагіна В.Б. (самопредставництво), Бойко В.В. (самопредставництво), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прополе" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прополе" та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Агро" (далі - ТОВ "Консалт Агро", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агреін" (яке у подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Прополе", далі - ТОВ "Прополе", відповідач-1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач-2) про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 від 18.01.2023 на торговельну марку та зобов`язання відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю вказаного свідоцтва на торговельну марку та здійснити про це публікацію в бюлетені. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невідповідність зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони, а саме, за доводами позивача: торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 18.01.2023 є схожою настільки, що її можна сплутати з раніше зареєстрованими торговельними марками, які позивач використовує згідно з договором від 01.02.2021 про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; також торговельна марка, власником якої є відповідач-1, може ввести в оману щодо особи (агрогрупи "Агрейн", керуючою компанією якої є позивач), яка виробляє товар та надає послугу.

2. Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (суддя Котков О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з посиланням, зокрема, на: відсутність у позивача виключних прав на торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, у зв`язку з чим ТОВ "Консалт Агро" не наділене правом на звернення з цим позовом до суду; недоведеність позивачем обставин можливості введення в оману торговельною маркою, власником якої є відповідач-1, щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, або схожості настільки, що її можна сплутати з торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4. 2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (суддя Котков О.В.) задоволено частково заяву ТОВ "Прополе" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9344/23; стягнуто з позивача на користь відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 147 720,00 грн; у іншій частині заяви відмовлено. 2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (колегія суддів: Козир Т.П., Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) скасовано рішення та додаткове рішення суду першої інстанції; ухвалено нове рішення по суті спору про задоволення позову: визнано недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку, власником якого є відповідача-1; зобов`язано відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку та здійснити публікацію про це в бюлетені; стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та по 4 026,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 2.4. Постанову суд апеляційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що на підставі договору про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (який є змішаним та містить у собі як елементи ліцензійного договору, так і договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності) позивач наділений правом на звернення з цим позовом до суду; суд урахував як належний та допустимий доказ у справі наданий позивачем висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023, згідно з яким торговельна марка за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 18.01.2023 є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельними марками за свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 щодо споріднених товарів і послуг, а саме: товарів 01 класу МКТП: хімікати, призначені для використання у сільському господарстві, плодівництві та лісівництві; компост, добрива, у тому числі тваринного походження; товарів 05 класу МКТП: препарати для знищування шкідників; фунгіциди, гербіциди; послуг 44 класу МКТП: послуги в сільському господарстві, аквакультурі, плодівництві та лісівництві; торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 18.01.2023 може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги із застосуванням торговельних марок за свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, а саме: ТОВ "Консалт Агро" щодо споріднених товарів та послуг; наданий відповідачем-1 висновок експерта № 3/2023 від 23.08.2023 суд апеляційної інстанції відхилив. Оцінивши надані докази у їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про невідповідність умовами надання правової охорони торговельної марки відповідача-1 за свідоцтвом України № НОМЕР_1. 2.5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 (колегія суддів: Козир Т.П., Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.) задоволено частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат; стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій та по 37 500,00 грн витрат на проведення експертизи.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг 3.1. У касаційній скарзі на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 УКРНОІВІ, з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 зі справи, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 3.2. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 УКРНОІВІ, з посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 12.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Консалт Агро" про стягнення з відповідачів у рівних частинах 165 000,00 грн судових витрат та 75 000,00 грн витрат на проведення експертизи. 3.3. ТОВ "Прополе" у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) на постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 залишити в силі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги 4.1. Касаційна скарга УКРНОІВІ на судове рішення попередньої інстанції по суті спору подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України. 4.1.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України УКРНОІВІ зазначає про те, що суд попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення по суті спору не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 25.08.2020 зі справи № 922/2017/17, від 03.04.2018 зі справи № 918/560/16, від 21.10.2015 зі справи № 3-649гс15, від 20.02.2019 зі справи № 522/3665/17, від 07.12.2021 зі справи № 810/1110/18, від 18.09.2023 зі справи № 582/18/21 щодо застосування статей 15, 16, частини першої статті 494, статей 495, 1107, 1109, 1113 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон № 3689) у подібних правовідносинах. 4.1.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України УКРНОІВІ зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України стосовно наявного у суду права покласти на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір щодо скасування / визнання недійсними охоронних документів на об`єкти інтелектуальної власності, та до якої заявлено основну позовну вимогу, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. 4.1.3. УКРНОІВІ у касаційній скарзі також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), а саме, на підставі висновку експерта № 3/2023 від 23.08.2022, поданого відповідачем-1, та висновку експерта № 89/23 від 13.11.2023, поданого позивачем, які були залишені без розгляду місцевим господарським судом, у зв`язку з їх поданням з пропуском процесуальних строків. 4.2. Касаційна скарга УКРНОІВІ на додаткову постанову суду апеляційної інстанції подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України 4.2.1. Оскаржуючи додаткову суду апеляційної інстанції, УКРНОІВІ з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України УКРНОІВІ зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України стосовно наявного у суду права покласти на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір щодо скасування / визнання недійсними охоронних документів на об`єкти інтелектуальної власності, та до якої заявлено основну позовну вимогу, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. 4.2.2. УКРНОІВІ також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), зокрема, на підставі залишеного без розгляду місцевим господарським судом висновку експерта № 89/23 від 13.11.2023, поданого позивачем, у тому числі, і під час вирішення питання про стягнення з відповідача-2 на користь позивача судових витрат в частині відшкодування оплати проведеної експертизи. 4.3. Касаційна скарга ТОВ "Прополе" на рішення та додаткове рішення суду апеляційної інстанції подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України. 4.3.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "Прополе" зазначає про відсутність висновків Верховного Суду: - щодо питання застосування норм права (статей 424, 426, 495, 1107, 1108, 1109 ЦК України, статті 16 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні судом можливості об`єднання в одному договорі як ліцензійного договору, так і договору про передачу виключних майнових прав; - щодо питання застосування норм права (статей 204, 494, 1114 ЦК України, статей 5, 16 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні судом дійсності правочину про передачу майнових прав; - щодо питання застосування статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах при наданні іншої правової оцінки доказу, стосовно якого вже була надана оцінка в іншій судовій справі, а саме, порушення преюдиції; - щодо питання застосування норм права (статей 424, 426, 495, 499, 1107, 1108, 1109 ЦК України, статті 16, 19 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні права, наданого за ліцензійним договором, на обсяг подачі позовних вимог за таким договором; - щодо питання застосування норм права (статей 4, 5 ГПК України, статті 499 ЦК України, статті 19 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні права особи бути позивачем в суді при оскарженні чинності свідоцтва на торговельну марку; - щодо питання застосування статті 99 ГПК України у подібних правовідносинах при встановленні судом спорідненості товарів та послуг без наявності висновку судового експерта; - щодо питання застосування норм права (статей 74, 237, 238 ГПК України) у подібних правовідносинах при визнанні недійсним свідоцтва на торговельну марку повністю, незважаючи на те, що у висновку судового експерта не всі товари та послуги визнані спорідненими; - щодо питання застосування норм права (статей 76, 77, 86, 236, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах при застосуванні у прийнятті рішення доказів, які суд сам визнає як неналежні та недопустимі; - щодо питання застосування норм права (статей 76, 77, 86, 236, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах при застосуванні при прийнятті рішення доказу, в основу якого був покладений неналежний доказ ("доктрина отруєного плоду"); - щодо питання застосування норм права (статей 42, 169, 182, 207, 232, 233, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості розгляду заяв та клопотань сторін під час ухвалення судового рішення поза межами судового засідання; - щодо питання застосування норм права (статей 42, 169, 182, 207, 232, 233, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно позбавлення сторін права надати свої пояснення та заперечення щодо доказу по справі; - щодо питання застосування норм права (статей 74, 80, 164 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості долучення до матеріалів справи доказу, про долучення якого не заявляла жодна сторона та не подавала відповідного клопотання; - щодо питання застосування норм права (статей 80, 164 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості долучення до матеріалів справи доказу в порушення вимог, визначених ГПК України; - щодо питання застосування норм права (статей 77, 80 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості покладення в основу судового рішення доказу, який був долучений судом до матеріалів справи в порушення вимог, визначених ГПК України; - щодо питання застосування норм права (статей 129, 221, 224 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості неподання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; - щодо питання застосування частини першої статті 221 ГПК України у подібних правовідносинах в аспекті обов`язкової наявності поважних причин для подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат після прийняття рішення у справі; - щодо питання застосування частини шостої статті 129 ГПК України в аспекті обов`язкового доведення стороною при збільшенні суми судових витрат того, що вона не могла це передбачити, у зв`язку з чим не вказала такі витрати в попередньому (орієнтовному) переліку судових витрат. 4.3.2. У касаційній скарзі позивач-1 також навів, зокрема, орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 44 440,00 грн, а також за результатом розгляду касаційної скарги просить Суд розподілити судові витрати відповідача-1, які останній поніс під час розгляду апеляційної скарги позивача у справі.

5. Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань 5.1. У відзиві на касаційні скарги, який надійшов до Суду через систему "Електронний Суд" 30.04.2026, ТОВ "Консалт Агро" заперечує проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційні скарги відповідачів без задоволення, а постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Також у відзиві позивач зазначає про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 30 000,00 грн, та вказує, що докази на їх підтвердження будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 5.2. Спільний відзив на касаційні скарги відповідачів поданий позивачем в межах строку, визначеного в ухвалі Суду від 16.04.2026, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Прополе" на судові рішення попередньої інстанції, водночас поза межами строків, визначених в ухвалах Суду від 01.04.2026 (до 16.04.2026) та від 08.04.2026 (до 23.04.2026), якими, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами УКРНОІВІ на постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції. Оскільки відзив ТОВ "Консалт Агро" на касаційні скарги УКРНОІВІ надійшов поза межами визначеного Судом строку на його подання, без клопотання про його поновлення / продовження, останній у цій частині Суд залишив без розгляду на підставі статей 118, 119 ГПК України, а в частині викладених заперечень на касаційну скаргу ТОВ "Прополе" Суд долучив відзив ТОВ "Консалт Агро" до матеріалів справи та оцінюватиме в межах статті 300 ГПК України. 5.3. Від ТОВ "Прополе" 12.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про здійснення дослідження судом касаційної інстанції всіх протоколів судових засідань у справі при розгляді справи в апеляційному суді під головуванням судді Козир Т.П., з метою визначення наявності та/чи відсутності протокольних ухвал за результатом розгляду заяв та клопотань, поданих сторонами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. 5.4. У судовому засіданні 12.05.2026 Суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи, з огляду на те, що ці доводи відповідача-1 є частиною його касаційної скарги та з урахуванням можливості їх дослідження в порядку статті 301 ГПК України. 5.5. Від ТОВ "Прополе" також надійшли письмові пояснення по справі щодо касаційних скарг УКРНОІВІ, які Суд у судовому засіданні 12.05.2026 протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи, з огляду на статтю 42 ГПК України. Щодо питань, які представник відповідача-1 виклав у своїх письмових поясненнях, адресованих відповідачу-2, то у розгляді цього питання Суд керується приписами статті 301 ГПК України, з урахуванням визначеного у ній порядку розгляду касаційної скарги. 5.6. Від ТОВ "Прополе" надійшла заява про розподіл судових витрат, до якої додані докази на підтвердження їх понесення. Відповідач-1 просить Суд здійснити розподіл судових витрат у справі, у тому числі й тих, які понесені ним у суді апеляційної інстанції. 5.7. У судовому засіданні 12.05.2026 Суд протокольною ухвалою долучив заяву відповідача-1 про розподіл судових витрат з доданими до неї доказами до матеріалів справи та ухвалив розглянути її за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Прополе". 5.8. Від ТОВ "Прополе" 12.05.2026 надійшла заява (інформація до відома) про реалізацію представником відповідача-1 свого права на фіксацію відкритого судового засідання у справі, що відбудеться в режимі відеоконференції, за допомогою власних програмно-технічних засобів. 5.9. У судовому засіданні 12.05.2026 Судом оголошено перерву до 02.06.2026. 5.10. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026. 5.11. Від ТОВ "Прополе" 02.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій відповідач-1 просить Суд надати правову оцінку пункту 8 ухвали від 20.06.2023 про відкриття провадження у справі № 910/9344/23 у сукупності з подачею відповідачем-1 у якості доказу висновку експерта, складеного на замовлення відповідача-1, і стосовно якого відповідач-1 просить суд касаційної інстанції здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду касаційної скарги. 5.12. У судовому засіданні 02.06.2026 представник відповідача-1 надав усні пояснення стосовно поданої заяви, які Суд взяв до уваги.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" 25.11.2020 видані свідоцтва України № НОМЕР_5, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на торговельні марки, які зареєстровані в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки. 6.2. Згідно з вказаними свідоцтвами (власник - ОСОБА_1 ) зареєстровано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" (без зазначення кольору, а також у рожевому та рожево-оранжевому кольорах). Очікувана дата закінчення строку дії свідоцтв 03.04.2030, дата публікації відомостей про видачу свідоцтв та номер бюлетеня - 25.11.2020, бюл. № 22. 6.3. Перелік товарів і/або послуг, для яких зареєстровані свідоцтва України № НОМЕР_5, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4: - Кл.35 Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП): Рекламування; керування підприємницькою діяльністю; адміністрування у сфері підприємницької діяльності; офісні роботи; адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; адміністративна допомога щодо запрошень до участі у тендерних процедурах; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; адміністрування програм лояльності для клієнтів; аналізування собівартості; аудит підприємницької діяльності; аудіо-, відео- і фоторекламування; аукціонний продаж; аутсорсингове адміністративне керування для компаній; банерне рекламування в мережі Інтернет; ведення переговорів щодо укладання угод у сфері підприємницької діяльності для інших; вивчання ринку; виписування рахунків; послуги зі встановлювання договірних комерційних та ділових зв`язків з сільськогосподарськими товаровиробниками; готування платіжних документів; демонстрування товарів; демонстрування товарів, а саме: різноманітної сільськогосподарської продукції, зерна, м`ясо-молочної продукції, мінеральних добрив; довідкові послуги у сфері підприємницької діяльності; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; допомога покупцям у виборі та придбанні різноманітних товарів, в тому числі: сільськогосподарської продукції, зерна, м`ясо-молочної продукції, мінеральних добрив; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; досліджування щодо підприємницької діяльності; економічне прогнозування; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування інформацією щодо комерційних та ділових контактів; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; збирання статистичних даних; індексування вебсайтів на комерційні або рекламні потреби; керування діяльністю вільнонайманих працівників; керування діяльністю сільськогосподарських товаровиробників; керування діяльністю щодо програм з відшкодовування витрат для інших; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; консультування з керування підприємницькою діяльністю; консультування з комунікаційних стратегій щодо рекламування; консультування з комунікаційної стратегії щодо зв`язків з громадськістю; маркетинг; маркетинг цільовий; маркетингові досліджування; менеджмент у сфері сільськогосподарського бізнесу; надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; написання рекламних текстів; оновлювання рекламних матеріалів; оновлювання та ведення інформації в реєстрах; організовування виставок, в тому числі сільськогосподарських, на комерційні або рекламні потреби; організовування і проведення різноманітних заходів, акцій, кампаній, піар-акцій, промо-акцій, медіа-акцій, опитувань, конкурсів, фестивалів і презентацій на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків, в тому числі сільськогосподарських; оцінювання підприємницької діяльності; підбирання персоналу; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; посередницькі послуги у сфері підприємницької діяльності щодо підбору потенційних приватних інвесторів для підприємців, які потребують фінансування; послуги агентств комерційного інформування; послуги експертів з ефективності підприємницької діяльності; послуги з аутсорсингу (допомога у сфері підприємницької діяльності); послуги з імпорту-експорту різноманітних товарів, в тому числі: сільськогосподарської продукції, зерна, м`ясо-молочної продукції, мінеральних добрив; послуги з конкурентного розвідування ринку; послуги з корпоративних комунікацій; послуги з порівнювання цін; послуги з розвідування ринку; послуги закупівельні для інших (закуповування товарів та послуг для інших підприємств); послуги зі зв`язків із засобами масової інформації; послуги імпортно-експортних агентств; послуги щодо комерційного лобіювання; послуги щодо комерційного посередництва; послуги щодо роздрібного продажу хлібобулочних виробів; пошук даних у комп`ютерних файлах для інших; пошук спонсорів; пошукова оптимізація для сприяння продажам; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; прокат торговельних стендів; професійне консультування і поради щодо керування роботою торговельних і сільськогосподарських підприємств та інтернет-магазинів; публікування рекламних текстів; рекламування зовнішнє; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, різноманітних товарів, в тому числі: сільськогосподарської продукції, зерна, м`ясо-молочної продукції, мінеральних добрив (крім їх транспортування) ,яке дає змогу усім зацікавленим особам зручно замовляти і купувати ці товари на підприємствах оптової і роздрібної торгівлі, в місцях спеціалізованого продажу ,інтернет-магазинах або за допомогою електронних засобів; розміщування в мережі Інтернет на вебсторінках і на вебсайтах рекламної інформації щодо різноманітних товарів та переліку надаваних послуг, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари і замовляти послуги з вебсторінок і вебсайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари чи надавані послуги; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розробляння рекламних концепцій; складання індексів інформації на комерційні або рекламні потреби; складання профілю цільової аудиторії на комерційні або маркетингові потреби; сприяння продажам для інших; сприяння продажам сільськогосподарської продукції, зерна, м`ясо-молочної продукції, мінеральних добрив; сприяння продажам товарів і послуг шляхом спонсорської підтримки спортивних подій, благодійних і розважальних заходів; створювання рекламних фільмів, відеороликів і презентацій; телемаркетингові послуги; узгоджування та укладання комерційних угод для третіх сторін; фахове консультування щодо підприємницької діяльності. 6.4. Між ОСОБА_1., як стороною-1, та ТОВ "Консалт Агро" як стороною-2, 01.02.2021 укладений договір про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1, яка є власником зареєстрованих торговельних марок "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - "торговельні марки"), на оплатних засадах надає стороні-2 дозвіл на використання таких торговельних марок (ліцензію) при наданні усіх послуг, для яких ці торговельні марки зареєстровані та визначені у відповідних свідоцтвах. 6.5. Під поняттям "торговельні марки" у цьому договорі розуміються об`єкти права інтелектуальної власності сторони-1 - засоби індивідуалізації послуг, що представляють собою позначення, за якими, зокрема, послуги сторони-1 відрізняються від послуг інших осіб (пункт 1.2 Договору). 6.6. Підпунктами 1.2.1-1.2.3 пункту 1.2 Договору встановлено, що права сторони-1 на торговельні марки засвідчуються свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, копії яких міститься в додатках до цього договору і є його невід`ємною частиною. Торговельні марки зареєстровані 25.11.2020 - дата публікації відомостей про видачу свідоцтва, бюл. № 22/2020. Зображення торговельних марок виконані у відповідності до свідоцтв № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4. 6.7. Згідно з пунктом 1.3 Договору вид дозволу (ліцензії) на використання торговельних марок, що надається відповідно до умов цього договору стороною-1 стороні-2, - невиключна. 6.8. У пункті 1.4 Договору встановлено, що під невиключною ліцензією у цьому договорі розуміється такий дозвіл стороні-2 на використання торговельних марок, при якому сторона-1 також має право використовувати торговельні марки у сфері, що обмежена цим договором та видавати іншим особам ліцензії на використання торговельних марок у сфері, що обмежена цим договором. 6.9. Відповідно до пункту 1.5 Договору під використанням стороною-2 торговельних марок у цьому договорі розуміється: застосування їх під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельні марки зареєстровано; застосування їх в діловій документації, в рекламі, в Інтернет. 6.10. Згідно з пунктом 1.6 Договору сторона-1 цим надає згоду стороні-2 на укладення субліцензійних договорів про видачу повноважень на використання торговельних марок. 6.11. Пунктом 1.7 Договору визначено, що за цим договором сторона-1, яка є власником зареєстрованих торговельних марок "ІНФОРМАЦІЯ_2", що засвідчується свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, виданих 25.11.2020, на оплатних засадах також передає стороні-2 виключне право перешкоджати неправомірному використанню таких торговельних марок, у тому числі, забороняти таке використання. 6.12. У пункті 1.8 Договору сторони домовились, що право, яке передається відповідно до умов пункту 1.7 цього договору включає в себе право забороняти іншим особам використовувати: - позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг (підпункт 1.8.1); - позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою (підпункт 1.8.2); - позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою (підпункт 1.8.3); - позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою (підпункт 1.8.4); 6.13. Згідно з пунктом 1.9 Договору, передбачені пунктом 1.1, пунктом 1.7 цього договору права сторона-2 може реалізовувати, в тому числі, але не обмежуючись, шляхом надіслання вимог / претензій особам, у діях яких містяться ознаки порушення прав власника свідоцтв на торговельні марки, про припинення порушення, відшкодування шкоди; звернення в органи, установи, організації, а також в суд із заявами / вимогами щодо будь-яких посягань на права щодо торговельних марок за цим договором, припинення порушень, заборони використання торговельних марок, делегування та реєстрації доменних імен, стягнення відшкодування тощо. 6.14. У січні 2023 року УКРНОІВІ видано свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку, яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 18.01.2023. 6.15. Згідно з вказаним свідоцтвом (власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агреін", яке у подальшому змінило назву на ТОВ "Прополе") зареєстровано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" (слова розміщені у три рядки, одне над одним), очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 02.04.2031, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня - 18.01.2023, бюл. № 3. 6.16. Перелік товарів і/або послуг, для яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1: - Кл.1 МКТП: Хімікати, призначені для використання в промисловості, науці та фотографії, а також у сільському господарстві, плодівництві та лісівництві; штучні смоли необроблені, пластмаси необроблені; суміші для гасіння вогню та для запобігання займанню; препарати для термообробляння і паяння металів; речовини для дублення шкур тварин; клеючі препарати для використання у промисловості; замазки для заповнювання порожнин та інші пастоподібні заповнювачі порожнин; компост, добрива, у тому числі тваринного походження; біологічні препарати для використання в промисловості та науці; - Кл.5 МКТП: Фармацевтичні, медичні та ветеринарні препарати; гігієнічні препарати на медичні потреби; дієтичні харчові продукти і речовини, призначені для медичного чи ветеринарного використання, продукти для дитячого харчування; дієтичні добавки для людей і для тварин; пластири, перев`язувальні матеріали; матеріали для пломбування зубів, стоматологічний віск; дезінфікувальні засоби; препарати для знищування шкідників; фунгіциди, гербіциди; - Кл.44 МКТП: Медичні послуги; ветеринарні послуги; гігієнічне та косметичне обслуговування людей або тварин; послуги в сільському господарстві, аквакультурі, плодівництві та лісівництві. 6.17. Як зазначає позивач, останній входить до групи компаній "Агрейн" (Agrain), яка була створена у 2011 році, що підтверджується роздруківками із сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з якими "Агрейн" - агрогрупа, яка займається вирощуванням і зберіганням зернових і олійних культур, а також тваринництвом; компанія володіє 11 сільськогосподарськими підприємствами. 6.18. Власник агрогрупи - компанія SAS INVESTCOMPAGNIE (Франція). Структура агрогрупи "Агрейн": сільськогосподарські підприємства: "Агростем" (Житомирська область); "Агрікор Холдинг" (Чернігівська область); "Агропрайм Холдинг", "Савранський завод продовольчих товарів" (Одеська область); Агрофірма "Рассвет", "Сантагро", "Нива" "Агросет" (Харківська область), "Агровіт" (Черкаська область); Логістичні підприємства: "Агрейн Транс", Агрейн "Трейдинг"; елеватори: "Сервіс Грейн", "Елеватор Агро", "Савранський завод продовольчих товарів", "Агровит"; Керуюча компанія - "Консалт Агро" (позивач у справі). 6.19. Також позивач вказує, що після входження до складу акціонерів французької компанії SAS INVESTCOMPAGNIE почався процес ребрендінгу, і з 2020 року в роботу взято вказані зареєстровані торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, зареєстровано домен agrain.ua, ведуться публікації на сторінці www.facebook.com/agrain.com.ua тощо, а вказані торгові марки використовується шляхом нанесення на сільгосптехніку, автомобілі, паливно-заправні пункти та елеватори, прапори, буклети, упаковку агрогрупи "Agrain". 6.20. Натомість, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агреін" зареєстроване лише в 2021 році і має скорочене найменування "AGRAIN" LLC та, знаючи про тривалу діяльність агрогрупи "Агрейн" (Agrain), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агреін" вирішило використовувати у своїй діяльності позначення "AGRAIN". 6.21. За доводами позивача, до реєстрації відповідачем-1 торговельної марки позивач у 2022 році оскаржив до суду використання останнім позначення, схожого із вже зареєстрованими торговельними марками, і розгляд відповідної судової справи № 924/526/22 на момент звернення із цим позовом не був завершений, однак у вказаній справі містяться два експертні висновки (експертизи проведені на замовлення позивача та на виконання ухвали суду), згідно з якими встановлено схожість знака відповідача-1 з торговельними марками, які позивач використовує згідно з договором від 01.02.2021 про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, до ступеня змішування, а в подальшому, а саме 18.01.2023, УКРНОІВІ була зареєстрована за відповідачем-1 оспорювана торговельна марка. 6.22. Позивач вважає, що торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони на дату подання заявки (02.04.2021), оскільки є схожою настільки, що її можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, та може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товар та надає послугу. 6.23. На підтвердження вказаних доводів позивачем надані суду такі докази: паперова копія вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5; паперова копія вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 із публікацією "ІНФОРМАЦІЯ_7"; паперові копії фотографій із застосуванням торговельних марок позивача; копія результату опитування у період з 03.05.2023 до 10.05.2023; копія результату опитування з 03.05.2023 до 10.05.2023 Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" з 28.04.2023 до 03.05.2023; копія висновку судового експерта № 35/22 у сфері інтелектуальної власності від 18.07.2022; копія висновку судового експерта № 199/1-7/22 від 24.04.2023; паперова копія вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9; паперова копія вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8; паперова копія вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10; паперова копія вебсторінки із сайту agro-online.com з публікацією про агрогрупу Agrain за 2018 рік; паперова копія вебсторінки із сайту agravery.com з публікацією про агрогрупу Аgrain за 2019 рік; паперова копія вебсторінки із сайту krliman.gov.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2019 рік; паперова копія вебсторінки із сайту shp-gromada.gov.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2020 рік; паперова копія вебсторінки із сайту pladm.cg.gov.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2020 рік; паперова копія вебсторінки із сайту agrotimes.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2021 рік; паперова копія вебсторінки із сайту donetska-gromada.gov.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2021 рік; паперова копія вебсторінки із сайту yablunivka-gromada.gov.ua публікацією про агрогрупу Agrain за 2021 рік; паперова копія вебсторінки із сайту agrarii-razom.com.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2022 рік; паперова копія вебсторінки із сайту nubip.edu.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2022 рік; паперова копія вебсторінки із сайту agronom.com.ua з публікацією про агрогрупу Agrain за 2023 рік; паперова копія (зображення) частини вебсторінки в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4; паперова копія вебсторінки Facebook в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 з публікацією за 06.12.2021. 6.24. У зв`язку із викладеним вище позивач звернувся з цим позовом до суду. 6.25. У процесі розгляду справи № 910/9344/23 відповідач-1 подав суду висновок експерта № 3/2023 від 23.08.2022, рецензію від 23.08.2023 на надане позивачем опитування у соціальних мережах для визначення сприйняття торговельних марок, проведене фізичною особою - підприємцем Владиславом Пижовим з 03 до 10 травня 2023 року та рецензію від 23.08.2023 на надане позивачем опитування стосовно сприйняття торговельних марок, проведене Асоціацією "Український клуб аграрного бізнесу" з 28 квітня до 03 травня 2023 року. 6.26. Позивач, у свою чергу, надав суду, у тому числі, висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності. 6.27. Місцевий господарський суд ухвалою від 12.12.2023 зі справи залишив висновок експерта № 3/2023 від 23.08.2022, поданий відповідачем-1, та висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023, поданий позивачем, без розгляду, у зв`язку з їх поданням з пропуском (після закінчення) процесуальних строків. 6.28. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, у судовому засіданні 02.02.2026 протокольною ухвалою залучив усі надані сторонами докази до матеріалів справи, зазначивши (під звукозапис), що суд дослідив усі процедурні моменти, з урахуванням забезпечення рівності сторін залучає всі надані сторонами докази до матеріалів справи. У постанові від 02.02.2026 суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з урахуванням доводів та аргументів позивача і відповідача-1, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вважає за необхідне дослідити докази, які надавалися вказаними учасниками справи суду першої інстанції, зокрема, додатки до відзиву на позовну заяву, висновки експертів та рецензії.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами кожного з них. 8.3. Верховний Суд, ураховуючи доводи та покликання касаційних скарг відповідачів у справі, дійшов висновку про необхідність розгляду підстав касаційного оскарження у їх взаємній і логічній послідовності. 8.4. Касаційне провадження за касаційною скаргою УКРНОІВІ у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником - УКРНОІВІ), покладається на скаржника. 8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 8.7. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. 8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. 8.10. УКРНОІВІ, оскаржуючи судове рішення попередньої інстанції, ухвалене по суті спору, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Верховного Суду, що означені у підпункті 4.1.1. пункту 4.1. розділу 4 цієї постанови, в аспекті застосування статей 15, 16, частини першої статті 494, статей 495, 1107, 1109, 1113 ЦК України, статті 16 Закону № 3689 у подібних правовідносинах. 8.10.1. За доводами УКРНОІВІ, позивачу за договором від 01.02.2021 про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, що є ліцензійним договором, не були передані виключні права на торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, водночас лише власник свідоцтва наділений виключним правом дозволяти використання позначення та виключним правом забороняти його неправомірне використання чи перешкоджати такому використанню. За ліцензійним договором власник може передати лише право використання позначення, а право володіння та розпорядження можуть бути передані за договором про передання майнових прав. Отже, позивач, як ліцензіат, не має права на звернення до суду з цим позовом. 8.11. Щодо наведеного Верховний Суд зазначає таке. 8.12. У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 зі справи № 922/2017/17 за первісним позовом про заборону використання знака для товарів і послуг, визнання дій незаконними, за зустрічним позовом про визнання права попереднього користувача, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у порядку статті 316 ГПК України вказав, зокрема, що право дозволяти використання торгівельної марки та право перешкоджати її (його) неправомірному використанню, у тому числі, забороняти таке використання, є складовими виключних майнових прав на торговельну марку; у розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставин (і не дослідили належним чином пов`язані з цим докази) стосовно обсягу переданих прав інтелектуальної власності на торговельну марку; з огляду на те, що спір за первісним позовом стосується заборони використання відповідачем за цим позовом знака для товарів і послуг та заборони маркувати товар цим знаком, то залишається нез`ясованим питання про те, на яких законодавчо визначених підставах позивач звертався до суду з позовом про захист не переданих йому виключних майнових прав (щодо заборони незаконного використання знака для товарів і послуг), - при тому, що за приписом статті 1 ГПК України передбачалася можливість звернення юридичної особи до господарського суду тільки за захистом своїх прав (а не прав іншої особи). 8.13. Отже, у постанові зі справи № 922/2017/17 містяться обов`язкові для виконання вказівки суду касаційної інстанції для судів попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, а не виклад тлумачення певної норми права (правова позиція) Верховного Суду у розумінні пункту 8.7 цієї постанови, що не враховує у своїх доводах УКРНОІВІ. 8.14. У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 зі справи № 918/560/16 про заборону використання знака для товарів і послуг та/або позначення, яке схоже із зареєстрованим знаком, у своїй діяльності стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, а також щодо споріднених товарів і послуг (включаючи розміщення зовнішньої, внутрішньої реклами, при виконанні робіт та наданні послуг), суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з урахування змісту ліцензійного договору про передачу прав на використання торговельної марки позивач, який отримав невиключну ліцензію, за умовами договору має право діяти від імені ліцензіара та звертатися за захистом його порушених прав як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, а не від свого імені. 8.15. Отже, висновки у справі № 918/560/16 зроблені з урахуванням конкретних обставин справи, предмета, підстав позову та наявних доказів у справі. 8.16. У постановах від 21.10.2015 зі справи № 3-649гс15, від 20.02.2019 зі справи № 522/3665/17, від 07.12.2021 зі справи № 810/1110/18, від 18.09.2023 зі справи № 582/18/21, на які також посилається скаржник (УКРНОІВІ), викладені загальні висновки Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо необхідності встановлення наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права та/або законного інтересу, як підстави для звернення з позовом до суду, а саме: - підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову; - заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача; - законний інтерес має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу; - відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. 8.17. Суд зазначає, що в аспекті, зокрема, відсутності у позивача як ліцензіата за договором про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності права на звернення з цим позовом до суду, відповідач-1 посилається на відсутність висновків Верховного Суду: щодо питання застосування норм права (статей 424, 426, 495, 1107, 1108, 1109 ЦК України, статті 16 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні судом можливості об`єднання в одному договорі як ліцензійного договору, так і договору про передачу виключних майнових прав; щодо питання застосування норм права (статей 204, 494, 1114 ЦК України, статей 5, 16 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні судом дійсності правочину про передачу майнових прав; щодо питання застосування статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах при наданні іншої правової оцінки доказу, стосовно якого вже була надана оцінка в іншій судовій справі (у справі № 924/526/22 укладений договір про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності за своєю правовою природою визначений судами як ліцензійний, а не як змішаний, як це визначив суд апеляційної інстанції у справі № 910/9344/23), а саме, порушення преюдиції; щодо питання застосування норм права (статей 424, 426, 495, 499, 1107, 1108, 1109 ЦК України, статті 16, 19 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні права, наданого за ліцензійним договором, на обсяг подачі позовних вимог за таким договором; щодо питання застосування норм права (статей 4, 5 ГПК України, статті 499 ЦК України, статті 19 Закону № 3689) у подібних правовідносинах при визначенні права особи бути позивачем в суді при оскарженні чинності свідоцтва на торговельну марку. 8.18. З огляду на викладені вище доводи скаржників, Суд зазначає таке. 8.19. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 8.20. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 8.21. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. 8.22. Згідно з частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 8.23. Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 8.24. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони. 8.25. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. 8.26. До об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг) (стаття 420 ЦК України). 8.27. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України). 8.28. Тобто, торговельна марка - це будь-яке позначення або їх комбінація, які придатні для вирізнення товарів (і / або послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (і / або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основною спрямованістю торговельної марки є "індивідуалізація" товарів та послуг. В цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто, те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою. 8.29. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом (частини перша та третя статті 5 Закону № 3689, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 8.30. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними НОІВ повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки (стаття 19 Закону № 3689). 8.31. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність свідоцтва України на знак для товарів і послуг як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Суб`єктом, який може звертатися із позовом про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг може бути будь-яка заінтересована особа, оскільки у статті 19 Закону № 3689 не встановлено певних кваліфікуючих вимог до особи, яка звертається з відповідною вимогою. До близьких за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 зі справи № 757/30424/18. 8.32. Якщо при видачі свідоцтва була порушена сама концепція умов надання правової охорони, тому будь-яка заінтересована особа має право в судовому порядку оспорити право "власника свідоцтва" на володіння торговельною маркою, доводячи невідповідність зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони. До такого висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 26.02.2026 зі справи № 910/16718/20. 8.33. Суд також враховує і те, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а, отже, у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. 8.34. У справі, судові рішення апеляційної інстанції в якій переглядаються, судом попередньої інстанції встановлено, що на підставі договору про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності позивач отримав дозвіл (ліцензію) на використання торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, власником яких є фізична особа, а також право забороняти іншим особам використовувати позначення, зокрема, схоже із зареєстрованими торговельними марками, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою. 8.35. Очевидно, що позивач, як ліцензіат, є заінтересованою особою у вирізненні послуг, що надають ним з використанням торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, власником яких є фізична особа, від товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами та недопущенні їх сплутування. 8.36. Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у тексті оскаржуваної постанови правового статусу позивача, як власника торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, а не як ліцензіата, не вплинуло на правильність висновку суду апеляційної інстанції у справі № 910/9344/23 про наявність у позивача права (як заінтересованої особи) на звернення з цим позовом до суду. 8.37. Місцевий господарський суд у наведеному аспекті залишив поза увагою статус позивача - ліцензіата, як заінтересованої особи у вирізненні послуг, що надають ним з використанням торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з поміж інших товарів / послуг, та необхідність захисту такого права. 8.38. Суд зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Проте висновок у справі № 910/9344/23 щодо наявності у позивача права на звернення з цим позовом до суду не суперечить викладеному у постановах Верховного Суду, на які посилається УКРНОІВІ, у зв`язку з чим підстава касаційного оскарження, обґрунтована ним з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. 8.39. Суд також враховує, що у справі № 924/526/22 за позовом ТОВ "Консалт Агро" до ТОВ "Агреін" про заборону використання словесного позначення, Верховний Суд залишив в силі судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову, які виходили, у тому числі, з наявності порушеного права позивача на використання торговельних марок, отриманого за ліцензійним договором, відповідно, наявності у позивача правових підстав для звернення з позовом до суду з метою захисту прав інтелектуальної власності на торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, які останній використовує. 8.39.1. В аспекті посилання відповідача-1 на обставини, встановлені у справі № 924/526/22, як на преюдиціальні, Суд зазначає, що у застосуванні преюдиції необхідно чітко розмежовувати обставини, що мають преюдиціальне значення, від правової оцінки судом обставин, про що неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19. 8.39.2. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (пункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20). 8.39.3. Отже, сама по собі правова оцінка Договору, надана судом у справі № 924/526/22 з метою вставлення наявності / відсутності порушеного права позивача, не має преюдиціального значення для справи № 910/9344/23, проте наявність судового спору між сторонами щодо словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_11", використання якого здійснював відповідач-1, його схожості із торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, результат вирішення такого спору, з огляду на реєстрацію відповідачем-1 спірного позначення під час судового розгляду справи № 924/526/22 підлягають урахуванню у розгляді справи № 910/9344/23. 8.40. Викладеним вище спростовуються доводи відповідачів у справі про відсутність у позивача як ліцензіата за договором про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності права на звернення з цим позовом до суду. 8.41. За доводами відповідача-1 також відсутні висновки Верховного Суду: щодо питання застосування норм права (статей 42, 169, 182, 207, 232, 233, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості розгляду заяв та клопотань сторін під час ухвалення судового рішення поза межами судового засідання; щодо питання застосування норм права (статей 42, 169, 182, 207, 232, 233, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно позбавлення сторін права надати свої пояснення та заперечення щодо доказу по справі; щодо питання застосування норм права (статей 74, 80, 164 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості долучення до матеріалів справи доказу, про долучення якого не заявляла жодна сторона та не подавала відповідного клопотання; щодо питання застосування норм права (статей 80, 164 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості долучення до матеріалів справи доказу в порушення вимог, визначених ГПК України; щодо питання застосування норм права (статей 77, 80 ГПК України) у подібних правовідносинах стосовно можливості покладення в основу судового рішення доказу, який був долучений судом до матеріалів справи в порушення вимог, визначених ГПК України. 8.42. Як зазначає скаржник (ТОВ "Прополе"), суд апеляційної інстанції розглянув заяви, клопотання учасників справи поза межами судового засідання, оскільки під час апеляційного розгляду судом не приймались ані протокольні, ані письмові ухвали з приводу заяв, клопотань учасників справи. Відповідач-1 був позбавлений можливості надати свої пояснення на висновок експерта, наданий позивачем, який суд апеляційної інстанції усупереч норм ГПК України долучив у якості доказу на стадії прийняття рішення. 8.43. Щодо наведеного Верховний Суд зазначає таке. 8.44. Під час розгляду справи № 910/9344/23 у суді першої інстанції відповідач-1 подав суду висновок експерта № 3/2023 від 23.08.2022, рецензію від 23.08.2023 на надане позивачем опитування у соціальних мережах для визначення сприйняття торговельних марок, проведене фізичною особою - підприємцем Владиславом Пижовим з 03 до 10 травня 2023 року та рецензію від 23.08.2023 на надане позивачем опитування стосовно сприйняття торговельних марок, проведене Асоціацією "Український клуб аграрного бізнесу" з 28 квітня до 03 травня 2023 року. 8.45. Позивач, у свою чергу, надав суду, у тому числі, висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності. 8.46. Місцевий господарський суд ухвалою від 12.12.2023 зі справи залишив висновок експерта № 3/2023 від 23.08.2022, поданий відповідачем-1, та висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023, поданий позивачем, без розгляду, у зв`язку з їх поданням з пропуском (після закінчення) процесуальних строків. 8.47. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, у судовому засіданні 02.02.2026 протокольною ухвалою залучив усі надані сторонами докази до матеріалів справи, зазначивши (під звукозапис), що суд дослідив усі процедурні моменти, з урахуванням забезпечення рівності сторін залучає всі надані сторонами докази до матеріалів справи. У постанові від 02.02.2026 суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з урахуванням доводів та аргументів позивача і відповідача-1, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вважає за необхідне дослідити докази, які надавалися вказаними учасниками справи суду першої інстанції, зокрема, додатки до відзиву на позовну заяву, висновки експертів та рецензії. 8.48. Верховний Суд зазначає, що порядок та строки подання доказів визначені статтею 80 ГПК України, за змістом частин другої, третьої та четвертої якої позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 8.49. Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. 8.50. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони. 8.51. Згідно з приписами статті 210 ГПК України Верховний Суд зазначає, що з`ясування обставин справи та дослідження доказів унормовано § 3 Глави 6 Розділу ІІІ ГПК України, а щодо апеляційного провадження - § 3 Глави 1 Розділу ІV цього кодексу. 8.52. Верховний Суд констатує, що саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів. 8.53. У статтях 237, 238 ГПК України встановлено вимоги щодо питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, та щодо змісту судового рішення. 8.54. Відповідно до частин першої та другої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. 8.55. Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23). 8.56. Заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників господарського процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, а проведеною оцінкою доказів завершується весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань. 8.57. Відповідно до статті частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 8.58. Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 8.59. Єдиний випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи. 8.60. Отже, норми процесуального законодавства надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. 8.61. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження. 8.62. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо). 5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. 8.63. Наведене вище підтверджується численною сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності. 8.64. Суд апеляційної інстанції у постанові зі справи № 910/9344/23 зазначив про те, що з урахуванням доводів та аргументів позивача і відповідача-1, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити докази, які надавалися вказаними учасниками справи суду першої інстанції, зокрема, додатки до відзиву на позовну заяву, висновки експертів та рецензії. 8.65. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що для дослідження на стадії апеляційного провадження доказів, які місцевий господарський суд залишив без розгляду, апеляційному господарському суду необхідно зазначити, у чому саме полягало порушення норм процесуального права у вирішенні питання щодо прийняття та дослідження цих доказів судом першої інстанції. 8.66. Крім того, з огляду на зміст касаційної скарги відповідача-1, Верховний Суд за результатом відтворення звукозапису судового засідання від 02.02.2026 установив, що суд апеляційної інстанції не здійснив безпосереднє дослідження у судовому засіданні висновку експерта № 89/23 від 13.11.2023 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності (який у подальшому за змістом постанови суд визнав належним, допустимим доказом у справі та поклав в основу ухваленого судового рішення), відповідно, не надав можливості іншим учасникам справи висловити свої заперечення та міркування щодо цього доказу, чим порушив принцип рівності сторін. 8.67. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»). 8.68. Застосований судом апеляційної інстанції підхід в оцінці доказів не відповідає наведеним вище вимогам та не демонструє того, що учасникам справи була надана можливість представити перед судом ті аргументи, які вони вважали важливими для справи. 8.69. Отже, доводи касаційної скарги відповідача-1 у зазначеній частині знайшли своє підтвердження. 8.70. Місцевий господарський суд, у свою чергу, у вирішенні питання про прийняття доказів, які не були подані учасниками справи у строки, визначені у частинах другій та третій статті 80 ГПК України, не врахував, що однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України). 8.71. Відповідно до статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. 8.72. У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суд від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. 8.73. Верховний Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. 8.74. Залишаючи без розгляду надані позивачем та відповідачем-1 висновки експертів, місцевий господарський суд фактично проігнорував завдання підготовчого провадження, залишив поза увагою обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, ураховуючи специфіку спірних правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності та необхідність спеціальних знань, а також безпосередньо пункт 8 резолютивної частини ухвали від 20.06.2023 про відкриття провадження у справі № 910/9344/23, оскільки не навів підстав, з яких не врахував саме по собі повідомлення відповідачем-1 про те, що ним в якості доказу буде поданий висновок експерта Пейкрішвілі М.Ш., складений на замовлення відповідача-1 відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, та, як наслідок, не врахувавши таке повідомлення, не навів обґрунтованих мотивів, з яких відхилив викладене у запереченні на відповідь на відзив від 04.09.2023 клопотання відповідача-1 про приєднання до матеріалів справи (у межах підготовчого провадження) висновку експерта № 3/2023 від 23.08.2023, що підготовлений на замовлення відповідача-1 для судової справи № 910/9344/23, а також підготовлених рецензій від 23.08.2023 на подані позивачем опитування. 8.75. Без урахування обставин, які входять до предмета доказування у цій справі та завдань підготовчого провадження, залишивши поза увагою те, що реалізація позивачем права на подання висновку експерта сама по собі не ставиться у залежність від реалізації / не реалізації такого права іншими учасниками судового процесу, місцевий господарський суд також не навів обґрунтованих мотивів, з яких відмовив позивачу у задоволенні його клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта № 89/23 від 13.11.2023. 8.76. Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23). Зазначене залишено поза увагою місцевим господарським судом у вирішенні питання про прийняття доказів, наданих учасниками справи. 8.77. Відповідач-1 також посилається на те, що суд апеляційної інстанції самостійно долучив доказ до матеріалів справи (договір від 01.02.2021 про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності) на стадії прийняття рішення у справі, за відсутності відповідного клопотання учасника справи. 8.78. Верховний Суд зазначає, що згідно з матеріалами справи до апеляційної скарги позивачем було додано копію договору від 01.02.2021 про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Водночас, як встановив суд апеляційної інстанції, в якості додатку до позовної заяви була зазначена копія вказаного договору, однак фактично вказаний договір відсутній у томі 1 справи, також останній відсутній в електронній справі суду першої інстанції. Встановивши, що вказана копія договору була втрачена в суді першої інстанції, а тому відсутні підстави для покладення негативних наслідків цього на позивача, апеляційний господарський суд вважав за необхідне долучити до матеріалів справи вказану копію договору та дослідити її. 8.79. Суд акцентує, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства. З`ясувавши, що до апеляційної скарги додано копію договору, яка також була додана позивачем до позовної заяви, проте втрачена місцевим господарським судом, апеляційний господарський суд з дотриманням норм процесуального права, з урахуванням принципів справедливості та розумності, вирішив питання щодо долучення вказаного доказу до матеріалів справи. Порушення норм процесуального права у вчиненій судом процесуальній дії відповідачем-1 не доведено, а судом касаційної інстанції не встановлено. 8.80. Відповідач-1 також вказує на відсутність висновків Верховного Суду: щодо питання застосування статті 99 ГПК України у подібних правовідносинах при встановленні судом спорідненості товарів та послуг без наявності висновку судового експерта; щодо питання застосування норм права (статей 74, 237, 238 ГПК України) у подібних правовідносинах при визнанні недійсним свідоцтва на торговельну марку повністю, незважаючи на те, що у висновку судового експерта не всі товари та послуги визнані спорідненими. 8.81. За доводами відповідача-1 для визначення спорідненості товарів та/чи послуг при розгляді питання про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку необхідні спеціальні знання. Відповідно до наданого позивачем висновку експерта не всі товари і послуги визнані експертом спорідненими. Водночас для частини товарів / послуг суд апеляційної інстанції застосував цей висновок експерта, зазначаючи про їх спорідненість, а для іншої частини, яка не покривається висновком експерта, що наданий позивачем, без жодного мотивування відносить всі товари та послуги до споріднених. Суд апеляційної інстанції повинен був дослідити доказ, який поклав в основу свого рішення та у разі, якщо доказ визначає лише частину товарів та/чи послуг спорідненими, задовольнити позов щодо тих товарів / послуг, які визнані спорідненими та відмовити стосовно тих, які не визнані спорідненими. 8.82. В основу оскаржуваної постанови, яка ухвалена по суті спору, судом апеляційної інстанції покладено наданий позивачем висновок експерта № 89/23 від 13.11.2023. 8.83. Згідно з вказаним висновком експерта: - торговельна марка за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 18.01.2023 є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельними марками за свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 щодо споріднених товарів і послуг, а саме: товарів 01 класу МКТП: хімікати, призначені для використання у сільському господарстві, плодівництві та лісівництві; компост, добрива, у тому числі тваринного походження; товарів 05 класу МКТП: препарати для знищування шкідників; фунгіциди, гербіциди; послуг 44 класу МКТП: послуги в сільському господарстві, аквакультурі, плодівництві та лісівництві; - торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 18.01.2023 може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги із застосуванням торговельних марок за свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, а саме: ТОВ "Консалт Агро" щодо споріднених товарів та послуг. 8.84. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд апеляційної інстанції не врахував, що експертом, у покладеному в основу судового рішення висновку № 89/23 від 13.11.2023, встановлена спорідненість щодо частини товарів і послуг за оспорюваним свідоцтвом України № НОМЕР_1 з послугами за свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, а саме: товарів 01 класу МКТП: хімікати, призначені для використання у сільському господарстві, плодівництві та лісівництві; компост, добрива, у тому числі тваринного походження; товарів 05 класу МКТП: препарати для знищування шкідників; фунгіциди, гербіциди; послуг 44 класу МКТП: послуги в сільському господарстві, аквакультурі, плодівництві та лісівництві. 8.85. Обставин спорідненості усіх товарів і послуг (у тому числі, і в тій частині, яка «не покривається» висновком експерта) судом апеляційної інстанції за змістом постанови не встановлено, а підстави та критерії для самостійного встановлення судом такої спорідненості, - не наведені. 8.86. Отже, доводи касаційної скарги відповідача-1 у цій частині також знайшли своє підтвердження. 8.87. Місцевий господарський суд, у свою чергу, залишивши без розгляду висновки експертів, надані як позивачем, так і відповідачем-1, не врахував, що для вирішення спору у цій справі, який (спір) пов`язаний із визнанням недійсним свідоцтва на торговельну марку з підстав її невідповідності умовам надання правової охорони (оскільки схожість не має очевидного характеру) необхідні спеціальні знання, у тому числі, для визначення спорідненості товарів та послуг. 8.88. Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду у вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. 8.89. При встановленні однорідності (спорідненості) товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів. 8.90. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. 8.91. Отже, місцевому господарському суду, який залишив без розгляду надані учасниками справи висновки експертів, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань у цій справі, належало, за таких обставин, вирішити питання щодо призначення судової експертизи у справі з власної ініціативи, проте наведене не враховано судом у вирішенні спору. 8.92. Відповідач-1 також вказує на відсутність висновку Верховного Суду: щодо питання застосування норм права (статей 76, 77, 86, 236, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах при застосуванні у прийнятті рішення доказів, які суд сам визнає як неналежні та недопустимі; щодо питання застосування норм права (статей 76, 77, 86, 236, 237 ГПК України) у подібних правовідносинах при застосуванні при прийнятті рішення доказу, в основу якого був покладений неналежний доказ ("доктрина отруєного плоду"). 8.93. У зазначеному аспекті відповідач-1 зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення застосував докази (опитування, надані позивачем), які сам же визнав неналежними, з огляду на суттєві вади при їх проведенні. У висновку № 89/23 від 13.11.2023 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності експерт також поклав в його основу вказані соціологічні дослідження. Доказ, який створений на підставі неналежного доказу за своєю правовою природою є неналежним доказом ("доктрина отруєного плоду"). 8.94. Щодо наведеного Суд зазначає таке. 8.95. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи результати опитувань, наданих позивачем, зазначив таке: "Щодо посилань позивача на результати опитувань (в соціальних мережах та Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу"), то апеляційний господарський суд погоджується із доводами відповідача 1 про те, що вказані опитування мають суттєві вади при їх проведенні, що підтверджується відповідними рецензіями. Однак, значення має сама можливість сплутування спірних торговельних марок, що є достатнім для встановлення невідповідності торговельної марки умовам надання правової охорони. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/11735/17, від 02.10.2023 у справі № 910/14228/21". 8.96. Отже, довід скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення по суті спору застосував докази (опитування), які сам же визнав неналежними, не відповідає змісту оскаржуваного судового рішення. 8.97. Щодо посилання скаржника на те, що в основу висновку № 89/23 від 13.11.2023 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності експертом покладені вказані опитування (які не прийняті судом апеляційної інстанції як належні докази у справі), то зазначений довід заслуговує на увагу, проте саме по собі посилання експерта, у тому числі, на вказані опитування, як додаткове обґрунтування, не нівелює та не спростовує висновків, до яких дійшов експерт за результатами проведеного експертного дослідження. 8.98. УКРНОІВІ також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), а саме, на підставі висновку експерта № 3/2023 від 23.08.2022, поданого відповідачем-1, та висновку експерта № 89/23 від 13.11.2023, поданого позивачем, які були залишені без розгляду місцевим господарським судом, у зв`язку з їх поданням з пропуском процесуальних строків. 8.99. За доводами ТОВ "Прополе", висновок експерта, наданий позивачем, долучений судом апеляційної інстанції до матеріалів з порушенням статті 80 ГПК України, у зв`язку з чим не може бути допустимим доказом у справі. 8.100. Суд зазначає, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник (скаржники) повинен вказати, який із доказів, на його (їх) думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення. 8.101. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства діє принцип змагальності. 8.102. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. 8.103. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. 8.104. Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19. 8.105. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 8.106. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18). 8.107. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. 8.108. Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19, що не враховують у своїх доводах скаржники. 8.109. Скаржники у цьому випадку не обґрунтували того, в чому проявилося порушення положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи, з огляду на що Суд зазначені доводи скаржників відхиляє. 8.110. Не погоджуючись з розподілом судом апеляційної інстанції судових витрат, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, УКРНОІВІ зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України стосовно наявного у суду права покласти на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір щодо скасування / визнання недійсними охоронних документів на об`єкти інтелектуальної власності, та до якої заявлено основну позовну вимогу, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. 8.111. Стосовно наведеного Суд зазначає таке. 8.112. У разі задоволення позову про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним повністю або частково, господарський суд має право покласти судовий збір та інші судові витрати на національний орган з питань інтелектуальної власності, якщо його було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, лише у випадку встановлення обставин порушення органом вимог чинного законодавства при видачі відповідного свідоцтва. 8.113. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частко незалежно від результатів рішення спору. 8.114. Отже, за відсутності встановлених обставин дії Укрпатенту з порушенням принципів, визначених статтею 19 Конституції України, та/або порушення ним вимог законодавства України щодо процедури при проведенні експертизи об`єктів інтелектуальної власності, суд, у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним повністю або частково, не має підстав для покладення на таку особу судових витрат у справі. Проте зазначене не враховано судом апеляційної інстанції у вирішенні питання про розподіл судових витрат. 8.115. З огляду на викладене у цій постанові, як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у справі. 8.116. Звідси, а також ураховуючи наведене, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи скаржників, як передчасні. 8.117. Оскільки судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені по суті спору, підлягають скасуванню, а справа № 910/9344/23 - передачі на новий розгляд, з урахуванням мотивів, викладених вище, то додаткове рішення та додаткова постанова як похідні судові рішення від первісних судових актів також підлягають скасуванню. 8.118. Доводи касаційних скарг відповідача-1 та відповідача-2 щодо (в частині) оскарження додаткового рішення та додаткової постанови не вимагають від Верховного Суду надання мотивів їх відхилення / прийняття, оскільки вони не впливають на: (1) висновок про скасування додаткового судового рішення (додаткової постанови) як похідних від рішень, щодо яких Суд за результатами касаційного оскарження дійшов висновку про їх скасування та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції; (2) кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. 8.119. Відтак, Суд такі доводи не розглядає, адже, вони, за наведених вище міркувань, не впливають на висновок щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних додаткового рішення та додаткової постанови судів попередніх інстанцій. 8.120. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві ТОВ "Консалт Агро" (у частині заперечень на касаційну скаргу ТОВ "Прополе"), про дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові. 8.121. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. 8.122. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 9.2. У силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 9.3. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України. 9.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у переданій на новий розгляд частині відповідно до закону.

10. Судові витрати 10.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судових витрат учасників справи, які пов`язані із розглядом касаційних скарг (у тому числі, витрат на правничу допомогу), оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат. 10.2. Крім того, зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційних скарг на додаткове рішення (додаткову постанову) не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється. 10.3. Ухвалами Верховного Суду від 08.04.2026 та від 20.04.2026 зі справи № 910/9344/23 зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції від 02.02.2026 та додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 12.03.2026 в частині стягнення з УКРНОВІ на користь позивача судових витрат, до закінчення перегляду оскаржених судових рішень в касаційному порядку. Оскільки, у тому числі, судові рішення попередньої інстанції підлягають скасуванню, зокрема, й у частині розподілу судових витрат, підстави для поновлення виконання судових рішень попередньої інстанції у цій частині відсутні. Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прополе" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі № 910/9344/23 скасувати.

3. Справу № 910/9344/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова Суддя Т. Малашенкова