Постанова 4803 № 175/5292/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/525/26 Справа № 175/5292/21 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Халаджи О.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом Асоціація «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ», відповідачі за первісним позовом/позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Дараган Л.В. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог 31 серпня 2024року та 01 вересня 2024року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із заявами, які були зареєстровані судом 02 вересня 2024року, про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих документів виконавчих листів №175/5292/21, виданих Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» заборгованості в розмірі 25 739,64грн та інфляційних нарахувань в розмірі 1 722,23грн, а всього суми в розмірі 27 461,87грн, стягнення з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1 135,00грн, стягнення з ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1 135,00грн. Заяви обґрунтовувались тим, що виконавчі листи у справі №175/5292/21 були видані помилково та помилково відкрито виконавчі провадження. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2025року об`єднано в одне провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (справа №175/5292/21, провадження №6/175/286/24), та заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (справа №175/5292/21, провадження №6/175/287/24). Об`єднаній заяві присвоєно єдиний унікальний номер №175/5292/21 (провадження № 6/175/286/24). В задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяв, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Суд виснував, що боржники не надали будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчі листи на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023року були видані судом помилково, водночас жодних інших підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в заявах не зазначено і під час судового розгляду судом не встановлено. Щодо вимог про постановлення окремих ухвал суд першої інстанції виходив з безпідставності таких вимог та не встановив обставин для постановлення окремих ухвал. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 10 липня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції електронною поштою та повторно за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2025року. В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали суду першої інстанції від 03 червня 2025року в справі №175/5292/21. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, доказам заявників надано неправильну оцінку, невірно визначено об`єкт правовідносин, характер спірних відносин, докази, предмет спору, предмет захисту, спосіб захисту, категорію справи та підсудність спору. Стверджував, що виконавчий документ не відповідає вимогам юридичної визначеності, у зв`язку з чим судове рішення неможливо виконати з дотриманням принципу Верховенства права, що є підставою для визнання такого виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Зазначав, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня заборгованість за послуги з обслуговування, утримання, управління та збереження спільного майна, які позивач не надає як вид економічної діяльності, на момент відкриття виконавчого провадження вони не мають правовідносин з позивачем за первісним позовом. Вважав, що виконавчий лист був виданий на підставі рішення суду, яке ухвалено з порушенням правил юрисдикції судів, оскільки спір виник з господарських відносин. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постановити окремі ухвали: щодо вчинення адвокатом ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 400-1, ст. 384 ККУ; щодо вчинення приватним виконавцем ОСОБА_4 дисциплінарного проступку - здійснення стягнення за відсутності заборгованості; щодо вчинення державними реєстраторами дій з перереєстрації юридичної особи Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» в порушення закону; щодо вчиненого правопорушення Державною податковою службою України, - неправомірного внесення в Реєстр неприбуткових установ і організацій Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» за критерієм неприбутковості 0043 «об`єднання співвласників житлових будинків, асоціації власників житлових будинків»; щодо вчиненого корупційного правопорушення кримінального характеру засновниками і посадовими особами юридичної особи з ЄДРПОУ 36532335: головою правління Шебановим В.О., керуючими справами Ляшенко Л.В., Степановим В.Л.; про вчинене суддею Дараган Л.В. дисциплінарного правопорушення, пов`язаного з корупційним правопорушенням Асоціації «ВЖБ «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ». Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 16 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду цивільну справу №175/5292/21 витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області. 25 вересня 2025року справа надійшла до суду апеляційної інстанції та була передана канцелярією суду судді Ткаченко І.Ю. в провадженні 22-ц/803/9818/25 (22-ц/803/854/26). В подальшому справа за провадженням 22-ц/803/9818/25 (22-ц/803/854/26) після повторних автоматизованих розподілів судової справи передавалась суддям: Космачевській Т.В., Городничій В.С., Гапонову А.В. та Зубаковій В.П. 07 квітня 2026року у провадженні 22-ц/803/9818/25 (22-ц/803/854/26) було ухвалено постанову та 16 квітня 2026року справа була передана у провадження судді Никифоряка Л.П. для розгляду провадження 22-ц/803/525/26. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 04 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1620год 02 червня 2026року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023року в справі 175/5292/21 задоволено позов Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» заборгованість в розмірі 25739,64грн та інфляційні нарахування в розмірі 1722,23грн, а всього суму в розмірі 27461,87грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135,00грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135,00грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» про визнання правочину Асоціації про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі листа від 22 листопада 2021року і позовної заяви від 02 грудня 2021року недійсним відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023року залишено без змін. На виконання судового рішення у цій справі були видані виконавчі листи, які були пред`явлені стягувачем до виконання в порядку, визначеному для виконання судових рішень. На підставі виданих у справі №175/5292/21 виконавчих листів приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. відкриті виконавчі провадження.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви вирішального значення надав тому, що виконавчі листи у цій справі були видані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, в той час як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання рішення суду чи докази наявності правових підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в тому числі докази помилкової видачі виконавчих документів, на чому наполягав боржник. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Матеріально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносять, зокрема, добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощення боргу, неможливість виконання. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. У постанові від 20 лютого 2019року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. В обґрунтування заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що виконавчі листи у справі №175/5292/21 були видані помилково. Проте, колегія суддів з такими доводами погодитись не може, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про помилкову видачу судом виконавчих листів. Належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин заявники не надали. Як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження заявників про помилкову видачу виконавчих листів зводяться до особистого сприйняття та довільного тлумачення боржниками обставин справи та норм цивільного процесуального законодавства. За наявності судового рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявниками при зверненні до суду із заявами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, не доведено, що виконавчі листи було видано помилково, ними було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого їх обов`язок припинився, або їх обов`язок, як боржників, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості зі сплати внесків доказами не підтверджені. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950року. У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002року Європейський Суд вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалено будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду. У справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017року у справі №755/6665/15-ц зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі. Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності колегією суддів не встановлено наявності передбачених статтею 432 ЦПК України підстав, за яких виконавчі документи, видані на виконання рішення суду у справі №175/5292/21, можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно встановив дійсні обставини справи та доказам заявників надав неправильну оцінку, апеляційний суд відхиляє як належним чином необґрунтовані, недоведені та безпідставні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчі документи можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню. Щодо вимог апеляційної скарги про постановлення окремих ухвал, то такі вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки апеляційним судом не встановлено передбачених статтею 262 ЦПК України підстав для вжиття заходів реагування та постановлення окремих ухвал у цій справі. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та висновків, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 червня 2026року. Судді: