Постанова 4813 № 504/4208/22

Номер провадження: 22-ц/813/1942/26 Справа № 504/4208/22 Головуючий у першій інстанції Литвинюк А.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., за участю: секретаря Добряк Н.І.,., представника ОСОБА_1 адвоката Хайнака В.Д., представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 адвоката Гросу В.Є., представника МЮУ Васильєвої С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хайнака Валерія Даниловича на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2025 року, постановлену під головуванням судді Литвинюк А.В., про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участю: Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, Комінтернівського районного суду Одеської області, Березівського районного суду Одеської області, судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва Павла Володимировича, судді Одеського апеляційного суду Артеменка Ігоря Анатолійовича, встановив: 29.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., за участю: Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, Комінтернівського районного суду Одеської області, Березівського районного суду Одеської області, судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В., судді Одеського апеляційного суду Артеменка І.А. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні строку на оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця Парфьонова Г.В. та скаргу ОСОБА_1 було залишено без розгляду (т.1, а.с.185-186). Не погодившись із ухвалою суду від 18.02.2025 року, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Хайнака В.Д., подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.197-212). Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 року було визначено склад суду: головуючий суддя Кострицький В.В., судді Лозко Ю.П., Назарова М.В. (т.1, а.с.228). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.10.2025 року було задоволено заяву судді Кострицького В.В. про самовідвід та справу передано до канцелярії суду для визначення головуючого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України (т.2, а.с.136-138). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Лозко Ю.П., Назарова М.В. (т.2, а.с.143). В подальшому, судді Лозко Ю.П., Назарова М.В. були замінені на суддів постійно діючого складу колегії суддів: Громіка Р.Д. та Комлеву О.С. (т.2, а.с.150). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що скарга ОСОБА_1 подана із пропуском 10-денного строку на її подання. При цьому суд зазначив, що в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для подання скарги до суду слід відмовити, так як в матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропуску цього строку. З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини. Так, дійсно, у відповідності до вимог, передбачених ст. 449 ЦПК України скаргу на дії державного (приватного) виконавця можливо подати у десятиденний строк з дня, коли сторони виконавчого провадження дізнались про те, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом ч. 1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Таких правових позицій дотримується і Верховний Суд, який в своїй постанові від 21.06.2022 року, винесеній по справі №2610/16140/2012, зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. Крім того, у постанові від 07.07.2022 по справі №712/12377/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Більше того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні дотримуватись таких та їх пропуск, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги. Звертаючись до суду зі скаргою, її заявник посилався на те, що ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі №504/4208/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Парфьонова Г.В., треті особи Міністерство юстиції України, Вища рада правосуддя, Комінтернівський районний суд Одеської області, Березівський районний суд Одеської області, суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Добров П.В., суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А. При цьому заявник скарги зазначив, що копію зазначеної ухвали не було надіслано на його адресу, про неї він дізнався із ЄДРСР, тому вважає, що звернувся до суду на оскарження дій приватного виконавця зі строком, який не перевищує 10 днів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує дії приватного виконавця Парфьонова Г.В. по складанню акту опису майна, проведеного на підставі ухвали судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. від 03.04.2023 року по справі №504/4208/22 при примусовому виконанні виконавчого листа №504/4208/22, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 03.04.2023. З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Акт було складено 06.06.2023 року у присутності скаржника ОСОБА_1 , що підтверджується копією Акту приватного виконавця від 06.06.2023 року, на останній сторінці якого, в графі «особи, які були залучені до проведення виконавчих дій» міститься помітка: боржник ОСОБА_4 , від підпису відмовився (а.с. 31-34). Більше того, скаржник ОСОБА_1 про зазначені обставини посилається в своїй скарзі, що слідує із тексту скарги (т.1, а.с.208). Однак, як вбачається із цієї скарги, скаржник посилається не на вищевказаний Акт від 06.06.2023, а на момент постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у цивільній справі №504/4208/22, від 06.02.2024, а тому посилався на те, що відлік процесуального строку на оскарження дій приватного виконавця Парфьонова Г.В. слід відраховувати саме з 06.02.2024 року, а не з 06.06.2023 року. Однак, з такими доводами скаржника погодитись неможливо, так як ним оскаржуються дії приватного виконавця Парфьонова Г.В. саме щодо складання Акту опису майна від 06.06.2023, проведеного на підставі ухвали судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. від 03.04.2023 по справі №504/4208/22 при примусовому виконанні виконавчого листа №504/4208/22, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 03.04.2023. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржуваний Акт було складено у присутності скаржника ОСОБА_1 , що підтверджується копією Акту приватного виконавця від 06.06.2023, на останній сторінці якого, в графі «особи, які були залучені до проведення виконавчих дій» міститься помітка: боржник ОСОБА_4 , від підпису відмовився (а.с.31-34). Інших підстав для поновлення процесуальних строків заявником не вказано та судом ні першої, ні апеляційної інстанції не встановлено. Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хайнака Валерія Даниловича залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2025 року про залишення без розгляду скарги залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. У зв`язку з навчанням суддів колегії суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. в період з 18 по 22 травня 2026 в НШСУ, повне судове рішення складено в перший робочий день після 22.05.2026 - 25.05.2026. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік О.С. Комлева