Постанова 4813 № 509/5565/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3164/21 Номер справи місцевого суду: 509/5565/14-ц Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Гірняк Л.А., Сегеди С.М., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Козирського Є.С., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., заінтересована особа АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс» щодо винесення постанов та зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчі документи стягувачу, - в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., заінтересована особа АТ «УкрСиббанк», в якій просили: - визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. по винесенню постанов: - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62241099; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234218; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234808. - скасувати постанови: - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62241099, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В.; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234218, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В.; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234808, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. винести повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу за ВП № 62241099, за ВП № 62234218, за ВП № 62234808. В обґрунтування своєї скарги зазначили, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року у справі № 509/5565/14-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, був задоволений позов АТ «УкрСиббанк», яким солідарно стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» в розмірі 103037,11 доларів США та звернуто стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 0,100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Закону у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ ХІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 02 квітня 2020 року № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211», від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 04 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 17 червня 2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 26 серпня 2020 року № 760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України діє карантин. Положеннями п.1 ст.273 ЦПК України зазначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Пунктом 1 статті 354 вказаного процесуального закону зазначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/5565/14-ц ухвалено 04 березня 2020 року, таким чином в законну силу повинно було вступити 06 квітня 2020 року (враховуючи те, що 04 квітня 2020 року випадало на вихідний день - суботу). На підставі вказаного рішення суду, яке не набрало чинності, були видані виконавчі листи, на підставі яких, приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. були відкриті виконавчі провадження, та, зокрема, винесено оскаржувані постанови. Скаржники зазначають, що в даному випадку приватний виконавець зобов`язаний був повернути стягувачеві виконавчі документи без прийняття до виконання. Також скаржники зазначили про те, що ними не були отримані жодні документи від приватного виконавця щодо здійснення виконавчих дій згідно ВП №№ 62241099, 62234218, 62234808. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2020 року скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволена. Визнані незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. по винесенню постанов: - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62241099; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234218; - про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234808. Скасовані постанови: про повернення виконавчого документу стягувану від 30.07.2020 року ВП № 62241099; про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234218; про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2020 року ВП № 62234808 винесені приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. винести повідомлення про: повернення виконавчого документу стягувачу за ВП № 62241099, ВП № 62234218, ВП № 62234808 з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом не повно з`ясовані усі фактичні обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам щодо наявності підстав для визнання незаконними дій приватного виконавця, суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а саме тому, що винесені постанови є правомірними, оскільки здійснювались приватним виконавцем в межах своїх повноважень, що свідчить про належне виконання приватним виконавцем свої обов`язків. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що апеляційна скарга не відповідає закону, оскільки внаслідок вчинення приватним виконавцем виконавчих дій відбулось виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, а тому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2021 року залучений до участі у справі замість зацікавленої особи АТ «УкрСиббанк» його правонаступник ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс». В судове засідання призначене на 02 червня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися, були сповіщені належним чином, шляхом надіслання судових повісток, на електронну адресу, зазначену у заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 186 т. 1, а.с. 18-21 т. 2). Від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою на Covid-19, до якої не було надано жодного медичного документу на підтвердження стану здоров`я (а.с. 26 т. 2). Вирішуючи питання про слухання справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, колегія суддів залишає заяву про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» не було запроваджено змін до ст.371 ЦПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою приватного виконавця Парфьонова Г.В. в суді апеляційної інстанції перебуває з вересня 2020 року. З клопотаннями про відкладання розгляду справи через хворобу на Covid-19 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися неодноразово, а саме 22.01.2021 року, 10.02.2021 року, зазначаючи також про те, що документи на підтвердження хвороби будуть надані у наступне засідання (а.с. 185, 240 т. 1). Однак, з матеріалів справи вбачається, що жодного разу ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 не надалі суду медичних документів з приводу хвороби. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з клопотанням про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, сторони не зверталися. Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Колегія суддів враховує складність справи, стадію розгляду, та час перебування справи за апеляційною скаргою приватного виконавця Парфьонова Г.В. в провадженні суду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій скаржників, дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, вважає за можливе розглянути справу у відсутність не з`явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Яковлевої Д.В., представника приватного виконавця Парфьонова Г.В., пояснення адвоката Горика В.М., представника ТОВ «Фінансова компанія «Уктехфінанс», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, з наступних підстав. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/5565/14-ц ухвалено 04 березня 2020 року не набуло чинності, а тому виконавчі листи виконавцем не могли бути прийняти, а підлягали поверненню без виконання. З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з таких підстав. Згідно зі ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції, не зважаючи на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», видані виконавчі листи на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року (а.с. 13,16, 19 т. 1). Представник АТ «Укрсиббанк» звернувся з заявами про прийняття виконавчих документів для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г.В. (а.с. 31, 73, 96 т. 2). На підставі виконавчих листів, в яких зазначено, що рішення суду набрало чинності 06 квітня 2020 року приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. 02 червня 2020 року відкриті виконавчі провадження ВП № 62234808, ВП №62241099, ВП № 62234218 (а.с. 14, 17, 20 т. 1). Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що приватному виконавцю були надані для виконання виконавчі листи, в яких судом зазначена дата набуття чинності, стоїть підпис судді, який скріплено печаткою суду. За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що отримавши виконавчий лист, в якому зазначено про набуття законної сили, виконавець констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, не мав правових підстав для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за таких обставин відсутні підстави вважати незаконними дії приватного виконавця, щодо не повернення виконавчих листів на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». З матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що 30 липня 2020 року приватним виконавцем Парфьоновим Г.В., на підставі поданих представником АТ «Укрсиббанк» заяв, винесена постанова про повернення виконавчих документів стягувачу без виконання (а.с. 22-27 т. 1). З матеріалів справи вбачається, що представником АТ «Укрсиббанк» на адресу приватного виконавця були направлені заяви про повернення виконавчих документів без виконання (а.с. 65, 90, 104 т. 2). Згідно зі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Приватним виконавцем у відповідності до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 69, 92, 108 т. 2). Що стосується вимог скарги про те, що державним виконавцем не могло бути проведені будь які дій, без належного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що скаржник в своєї скарзі просить зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчі документи з тих підстав, що рішення не набуло чинності. Однак, з матеріалів справи, вбачається, що приватним виконавцем на адресу ОСОБА_4 були направленні постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжним доручення, яке надане самими ОСОБА_4 (а.с. 30 т. 1). За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, підстав для визнання дій приватного виконавця судом не встановлено. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. задовольнити. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., зацікавлена особа АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс» щодо винесення постанов та зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчі документи стягувачу залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 14 червня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ С.М. Сегеда