Постанова Львівський апеляційний суд № 466/399/25

Справа № 466/399/25 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф. Провадження № 22-ц/811/3571/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри секретар: Попенко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на території російської федерації, - ВСТАНОВИВ: 16.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, заінтересована особа Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на території російської федерації. Заяву обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації у м. Одінцово Одінцовського міського округу Московської області, помер його батько ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видано 24.07.2024 року . 10.01.2025 року ним подано заяву про державну реєстрацію смерті померлого ОСОБА_3 до Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану , однак представником Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану його усно повідомлено, що у реєстрації смерті буде відмовлено, оскільки не надано передбаченого законодавством документа про смерть особи. Заявник вказував, що на даний момент відсутня можливість легалізації документів російської федерації в Україні та звернення до органів влади російської федерації із проханням надіслати оригінал (дублікат) свідоцтва про смерть батька. Зазначав, що він є спадкоємцем свого батька, однак через зазначені обставини не може прийняти спадщину. Просив заяву задовольнити. Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на території російської федерації відмовлено. Рішення оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що оскільки заявник не може апостилювати свідоцтво про смерть його батька, єдиним способом захисту його спадкових прав залишається встановлення факту смерті його батька у судовому порядку. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність документа з апостилем (порушенням недотримання формальної процедури посвідчення автентичності документа) є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту смерті. Звертає увагу, що заявник визнає, що копія свідоцтва про смерть батька не апостильована, саме тому він не може звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, адже на території України його батько вважається живим. Вважає, що саме рішення суду буде підставою для внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану про смерть батька та відкриття спадщини. Іншими способами внести відомість в Державний реєстр актів цивільного стану неможливо, адже відсутній і медичний документ про смерть батька, який також потребує легалізації. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким заяву задовольнити. Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Солонівка Дрогобицького району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Одінцово, Одінцовського міського округу, московської області, російської федерації. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів. У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою. Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №

545. Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину. Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь. Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь. Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.09.1980 року (а.с.14). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.05.1954 року, батько заявника - ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с.Солонівка Дрогобицького району, Львівської області(а.с.10). З пояснень учасників справи встановлено, що ОСОБА_3 з 1995 року проживав на території російської федерації. З копії документа «Свидетельство о смерти, НОМЕР_3 , дата выдачи 24 июля 2024 г.» вбачається, що « ОСОБА_3 умер 23 июля 2024 г., место смерти Российская Федерация, Московская область, Одинцовский городской округ, г. Одинцово»(а.с.17). Згідно з копією заяви про державну реєстрацію смерті, заявник ОСОБА_1 звернувся до РАЦС Сихівського району м. Львова, у якій просив зареєструвати смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації (а.с.28). Відповідно до копії відповіді Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.01.2025 року 101/33.24-01-08, відділами державної реєстрації актів цивільного стану України не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусії. Заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів (а.с.82). До матеріалів справи долучено фотокопію місця поховання (а.с.21). Звертаючись до суду, заявник зазначив, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за законом. Метою встановлення факту смерті є відкриття спадщини на території України та видача свідоцтва про право на спадщину, та вказав , що на даний момент відсутня можливість легалізації документів російської федерації в Україні. Також, відсутня можливість звернення до органів влади російської федерації з проханням надіслати оригінал (дублікат) свідоцтва про смерть батька. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , суд виходив з того, що факт смерті заявника підтверджений документом, який виданий відповідно до законодавства іноземної держави та який не засвідчений апостилем. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що факт смерті батька заявника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Одінцово, Одінцовського міського округу, московської області, російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, про що видано свідоцтво про смерть (а.с.17). З огляду на наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , виданого на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявника, підстав для повторного встановлення факту смерті немає. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23 , від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24. Доводи апеляційної скарги зводяться до неможливості легалізації та апостилювання наявної копії свідоцтва про смерть та жодним чином не спростовують висновків суду про відсутність підстав для встановлення факту смерті, який підтверджений документом іноземної держави, тому підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає. Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 22 травня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра