Постанова 4817 № 607/722/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/722/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/817/50/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої Хома М.В. суддів Гірський Б. О., Костів О. З., секретар Панькевич Т.І. з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Богуша В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богуш Володимир Данилович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2025 року, постановлене суддею Стельмащуком П.Я. у справі №607/722/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті, ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Богуша В.Д. звернулась в суд із заявою, в якій просила встановити факт смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації. Заяву обґрунтовувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її мати на початку лютого 2022 року виїхала на територію російської федерації до родичів, де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. На території росії видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , оригінал лікарського свідоцтва про смерть матері у ОСОБА_1 відсутній. Після повномасштабного вторгнення росії ОСОБА_1 не має можливості отримати оригінал свідоцтва про смерть для вирішення питань реєстрації смерті за законодавством України, припинення нарахування пенсії та вирішення інших питань. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2025 року в задоволені заяви відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Богуш В.Д. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі. В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права відмовивши у встановленні факту смерті особи, яка померла на території російської федерації, попри об`єктивну неможливість реєстрації цього факту в органах ДРАЦС України. Звертає увагу, що неможливість отримання оригіналу або легалізації копії свідоцтва про смерть зумовлена повномасштабною агресією російської федерації, розривом дипломатичних відносин, відсутністю поштового та банківського сполучення і реальною небезпекою виїзду до країни-агресора. Вважає, що судом не надано належної оцінки загальновідомим обставинам воєнного часу та фактичній відсутності реальної допомоги з боку родичів, що проживають на території країни-агресора. Відмова у встановленні факту смерті порушує спадкові та майнові права заявниці, судовий порядок у даному випадку є єдиним ефективним способом захисту прав заявниці. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Богуша В.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . На ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Новолуганське Артемівського району Донецької області 16 липня 1998 року видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:10 год. у м. Волгоград, Волгоградська область, російської федерації, що підтверджується довідкою про смерть № С-00691 від 24 лютого 2022 року, яка видана відділом запису актів цивільного стану Дзержинського району м. Волгограда, російської федерації та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим відділом «ЗАГС» адміністрації Дзержинського району Волгограда російської федерації. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що факт смерті зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, на території якої настала смерть, про що видано відповідне свідоцтво, копія якого є у заявника. Відтак, відсутні підстави для встановлення факту смерті в судовому порядку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою. Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №

545. Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину. Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь. Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Разом з тим, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь. Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Із матеріалів справи вбачається, що факт смерті матері заявниці - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Волгоград, Волгоградська область, російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Відділ «ЗАГС» адміністрації Дзержинського району Волгограда склав актовий запис про смерть громадянки російської федерації ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Новолуганське Артемівського району Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:10 год. у м. Волгограді, Волгоградська область, російська федерація та видав про це відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 ,, копія якого є у заявниці. Водночас, Законом України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції від 22 січня 1993 року. За цієї обставини із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 4), /підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю/. Відтак, встановивши, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявниці, підстав для повторного встановлення факту смерті немає. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки смерть останньої зареєстрована відповідним органом іноземної держави. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості реєстрації факту смерті в органах ДРАЦС України колегія суддів до уваги не бере, оскільки сам по собі факт смерті особи на території іноземної держави не свідчить про неможливість її реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Посилання апелянта на повномасштабну агресію російської федерації, розрив дипломатичних відносин та відсутність поштового або банківського сполучення мають загальний характер і не підтверджують неможливість отримання оригіналу документа про смерть. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності допомоги з боку родичів для отримання заявницею оригіналу свідоцтва про смерть колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність допомоги з боку родичів, які проживають на території російської федерації, є суб`єктивним твердженням, яке не може вважатися юридичною підставою для встановлення факту смерті у судовому порядку. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарг без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богуш Володимир Данилович - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 січня 2026 року. Головуюча М.В. Хома Судді О.З. Костів Б.О. Гірський