Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/1988/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8514/25 Справа № 176/1988/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у цивільній справі номер 176/1988/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернуто позивачці. Із вказаним судовим рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, прийнятою без належного з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №107 від 04.02.2023 року про «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Станом на 24 лютого 2022 року Україна, як і російська федерація, були учасниками Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року. Отже, документи видані на території російської федерації до 24.02.2022 року наразі приймаються в Україні без апостилю. Документи, видані після 24.02.2022 року для використання в Україні мають містити апостиль. У зв`язку з наведеним вище, вимога суду про надання свідоцтва про укладення шлюбу з апостилем є безпідставною та незаконною. На даний час у позивачки також відсутні відомості про зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача, а тому позовна заява подається за останнім відомим його місцем перебування, оскільки певний проміжок часу відповідач перебував саме на території міста Жовті Води за місцем реєстрації позивачки. Окрім того, позивачці також невідоме місце проживання відповідача на території російської федерації чи республіки Білорусь. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у травні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 1-4). До позовної заяви долучено копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.11.2020 року та його нотаріально-посвідчений переклад з російської мови на українську мову (а.с. 17-19зв). Відповідно до інформації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 02.06.2025 року місце проживання ОСОБА_2 на території Жовтоводської територіальної громади не зареєстровано (а.с. 24). Згідно з відповіддю №1459335 від 09.06.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру за параметрами запиту: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено (а.с. 25). Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів, що справа підсудна Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області, долучення доказів на підтвердження легалізації в Україні шлюбу, укладеного 10.11.2020 року на території Російської Федерації між позивачкою та відповідачем. Постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ухвали суду від 10 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху не виконано. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов цього висновку з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктами 2-9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД (зокрема, Україною і РФ) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Разом із тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з РФ та Білоруссю. Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих в зазначених країнах, незалежно від дати їх видачі (посвідчення). З дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з РФ та Білоруссю до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України, застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року №2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з РФ і республікою Білорусь. Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою, або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції, за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»). Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. З матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. До позовної заяви долучено копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.11.2020 року та його нотаріально-посвідчений переклад з російської мови на українську мову. Оскільки вказане вище свідоцтво про укладення шлюбу видане 10.11.2020 року, тобто до зупинення дії Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року, на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої укладено шлюб та містить необхідні реквізити, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 року №107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України. В позовній заяві позивачкою зазначено останню відому їй адресу проживання відповідача, за якою він проживав разом з позивачкою. Відповідно до інформації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 02.06.2025 року місце проживання ОСОБА_2 на території Жовтоводської територіальної громади не зареєстровано. Згідно з відповіддю №1459335 від 09.06.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру за параметрами запиту: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів, що справа підсудна Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області, долучення доказів на підтвердження легалізації в Україні шлюбу, укладеного 10.11.2020 року на території Російської Федерації між позивачкою та відповідачем. Позивачкою було подано позов до суду першої інстанції за останнім відомим їй місцем проживання відповідача у відповідності до вимог ч. 9 ст. 28 ЦПК України, цивільним процесуальним законодавством на неї не покладено обов`язку доведення факту того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно проживає за вказаною в позові адресою. Крім того, суд не позбавлений можливості здійснювати виклик відповідача у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у випадку відсутності можливості встановити його зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) (ч. 11 ст.128 ЦПК України). За таких обставин, суд першої інстанції, з підстав наведених в ухвалі від 10 червня 2025 року, дійшов помилкового висновку про те, що позов ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а в подальшому про визнання позовної заяви неподаною і повернення її позивачці, припустився надмірного формалізму. Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: