Постанова Львівський апеляційний суд № 463/4887/25

Справа № 463/4887/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я. Провадження № 22-ц/811/2487/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши в місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування витрат за неналежне надання послуг, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернулася до суду із із позовом до АТ «Укрпошта», в якому просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування в розмірі 291,37 Євро за оплату ненаданих послуг, що еквівалентно 13 691, 48 грн за курсом Національного банку України на дату подання позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.04.2024 вона надіслала три поштові відправлення із території міста Любляна (Республіка Словенія) на територію України, яким було присвоєно ідентифікаційні номери: CA168339700SI, CA168339727SI, CA168339713SI. За пересилання було сплачено платіж у розмірі 127,99 Євро. Згодом в середині травня 2024 року позивачем було отримано sms-повідомлення, у якому йшлось про необхідність надання відомостей на електронну пошту customs@ukrposhta.ua, необхідних для митного оформлення при затриманні митницею міжнародних поштових відправлень, а саме: інформацію про вміст посилки та собівартість товару. Позивач надіслала запитувану інформацію на зазначену електронну пошту, із якої жодного зворотного зв`язку так і не отримала. Надалі позивачка неодноразово зверталась до АТ «Укрпошта» з метою отримати інформацію про поточний статус вказаних поштових відправлень, однак лише на початку липня 2024 року оператор поштового зв`язку повідомив, що відправлення CA168339713SI, CA168339700SI мають статус «Знаходиться в митниці: Потребує оформлення митної декларації», а відправлення CA168339727SI - «Надходження міжнародного відправлення в установу обміну країни призначення». 19.08.2024 вищезазначені відправлення було повернуто позивачці назад у місто Любляна, а також стягнуто на користь АТ «Укрпошта» суму у розмірі 163, 38 Євро в якості плати за зворотнє повернення відправлень. Згодом позивачкою було оформлено онлайн-рекламації для зазначених міжнародних відправлень номерами звернень №2024090110106; №2024090110104; №2024090110102. Незважаючи на численну кількість спроб із сторони позивача отримати інформацію щодо поточного статусу розгляду звернень (шляхом надіслання листів на офіційну електронну адресу відповідача), останнім так і не надано жодної інформації. Електронним листом від 11.09.2024 АТ «Укрпошта» повідомило про неможливість здійснити надсилання поштових відправлень з території Республіки Словенія на територію України через неможливість його митного оформлення у зв`язку із відсутністю інформації в системі, а також зазначено про те, що призначені оператори не несуть жодної відповідальності за рішення, прийняті митними органами при перевірці поштових відправлень, що підлягають митному огляду. Відповіддю №1.10.004.-28551-24 від 14.10.2024 на адвокатський запит, оператор поштового зв`язку не надав запитуваної інформації та копії рішення митного органу, на підставі якого ним було повернуто поштове відправлення та стягнуто кошти за зворотнє пересилання. Відповіддю №1.10.004.-33308-24 від 22.11.2024 оператор поштового зв`язку заперечив свою ж попередню позицію щодо повернення відправлення назад і стягнення коштів за зворотнє пересилання речей через наявність рішення Державної митної служби України і неможливістю митного оформлення передачі у зв`язку з відсутністю інформації в системі. Натомість, відповідач додатково зазначив, що згідно інформації наданої відповідним структурним підрозділом АТ «Укрпошта», міжнародне поштове відправлення було повернуто в порядку, передбаченому заключним протоколом Регламенту поштових посилок у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Рішення Митною службою не оформлялося, тому надати його копію не є можливим. Відповіддю №1.03.009.004.-37748-24 від 30.12.2024 на адвокатський запит від 28.11.2024 оператором поштового зв`язку повідомлено, що оскільки декларування та митне оформлення товарів, що переміщувалися у МПВ CA168339700SI, не було здійснено, після закінчення терміну зберігання воно було повернуто відправникові з місця міжнародного поштового обміну. Відправлення було передано для транспортування відправникові 12.08.2024. Вважає, що у зв`язку з необгрунтованим поверненням міжнародної посилки відповідач зобов`язаний сплатити позивачці вартість послуг поштового зв`язку за пересилання посилки у прямому і зворотному напрямках. На підставі наведеного просила задовольнити її позов. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.06.2025 позов задоволено. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 291,37 євро за оплату ненаданих послуг, що еквівалентно 13 691,48 грн за курсом Національного банку України на дату подання позову. Стягнуто з АТ «Укрпошта» в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн. Рішення суду оскаржило АТ «Укрпошта», подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачкою не було доведено, а судом не встановлено факту договірних відносин між АТ «Укрпошта» і позивачкою та фактів ненадання АТ «Укрпошта» відповідних послуг, а відтак заподіяння шкоди АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 . Вважає, що з огляду на відсутність договірних відносин, АТ «Укрпошта» не може нести відповідальність за ненадані послуги та є неналежним відповідачем у цій справі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 18.04.2024 ОСОБА_1 надіслала три поштові відправлення із території міста Любляна, Республіки Словенія на територію України, яким було присвоєно ідентифікаційні номери: CA168339700SI, CA168339727SI, CA168339713SI. За пересилання позивачкою сплачено платіж у розмірі 127,99 Євро, що підтверджується копією фіскального чеку. Позивачка зазначає, що в середині травня 2024 року вона отримала sms-повідомлення, у якому йшлось про необхідність надання відомостей на електронну пошту customs@ukrposhta.ua, необхідних для митного оформлення при затриманні митницею міжнародних поштових відправлень, а саме: інформацію про вміст посилки та собівартість товару. ОСОБА_1 надіслала запитувану інформацію на зазначену електронну пошту, із якої жодного зворотного зв`язку не отримала, що підтверджується електронним листуванням між сторонами із використанням додатку «GMAIL». Надалі позивачка неодноразово зверталась до АТ «Укрпошта» для отримання інформації про поточний статус вказаних поштових відправлень, однак лише на початку липня 2024 року оператор поштового зв`язку повідомив, що відправлення CA168339713SI, CA168339700SI мають статус «Знаходиться в митниці: Потребує оформлення митної декларації», а відправлення CA168339727SI - «Надходження міжнародного відправлення в установу обміну країни призначення». 19.08.2024 вищезазначені відправлення було повернуто ОСОБА_1 назад у місто Любляна, а також стягнуто на користь АТ «Укрпошта» суму у розмірі 163, 38 Євро в якості плати за зворотнє повернення відправлень (вказане позивач підтверджує відповідною копією фіскального чека). Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування. Пунктом 6 частини 1 статті 4 цього Закону передбачено право споживачів на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Відповідач АТ «Укрпошта», як український національний поштовий оператор, здійснює свою діяльність відповідно до національного законодавства України, Закону України «Про поштовий зв`язок», Правил надання послуг поштового зв`язку, Порядку та умов надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень, Всесвітньої поштової конвенції, яка ратифікована Україною. Закон України «Про поштовий зв`язок» визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг. Основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку на підставі статті 3 Закону України «Про поштовий зв`язок» є, зокрема, захист інтересів користувачів, забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості, доступність до ринку послуг поштового зв`язку. Відповідно до статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори забезпечують доступ користувачів до інформації про тарифи, правила надання послуг поштового зв`язку, строки пересилання поштових відправлень, режими роботи об`єктів поштового зв`язку, заборонені до пересилання предмети, відповідальність операторів перед користувачами тощо. Стаття 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначає відповідальність оператора поштового зв`язку за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв`язку. Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо: поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню; втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо); нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей; поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання; заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання; поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання. Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів. Згідно з пунктом 10 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня, якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, у нормативні строки, встановлені Мінінфраструктури; пересилання поштових відправлень, що не належать до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством. Пунктом 129 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю - поштове відправлення, що приймається для пересилання за межі України, доставляється в Україну або переміщується через територію України транзитом операторами поштового зв`язку, яке приймається для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником. Статтею 31 Закону України «Про поштовий зв`язок» та пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом. Частиною 6 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції передбачено, що у разі повернення посилки, про причину недоставлення якої не повідомлено, відправник має право на відшкодування тарифів, сплачених під час подання посилки в країні подання, та витрат, пов`язаних з поверненням посилки з країни призначення. Відповідно до ч.1 ст.26 Всесвітньої поштової конвенції за умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов`язання виплати відшкодування повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що саме відповідачем допущено неналежне надання ОСОБА_1 послуг поштового зв`язку, що спричинило для неї негативні фінансові наслідки у розмірі витрат на пересилання міжнародних поштових відправлень, і тому саме АТ «Укрпошта», як призначений оператор країни призначення, зобов`язане відшкодувати позивачці такі витрати. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поштові відправлення не вручені адресату через неможливість митного оформлення у зв`язку з відсутністю інформації у системі, відповідачем не надано, рішення Митної служби з цього приводу відсутнє. Крім цього відповідачем не надано доказів невиконання своїх зобов`язань оператором Республіки Словенія. Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено: 22.05.2026 Головуючий Судді