Постанова 4824 № 757/24689/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 757/24689/19-ц провадження № 22-ц/824/7506/2020 12 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року у складі судді Савицького О.А., встановив: 16.05.2019 ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.05.2017 подала оператору відділення поштового зв`язку №205 ПАТ «Укрпошта», розташованого за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 14, посилку для відправлення з України до Китаю. Посилка була подана у відкритому вигляді, її вміст було оглянуто оператором поштового зв`язку без будь-яких зауважень, після чого посилка була прийнята та оформлена як міжнародне поштове відправлення за № СР042516081UA . За послуги з пересилання міжнародного відправлення (посилки) позивачем сплачено 1 982 грн 22 коп., що підтверджується фіскальним чеком. Міжнародне поштове відправлення не було надіслано до Китаю у зв`язку з порушенням відповідачем вимог і норм законодавства України та Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента №5/2013 від 19.01.13 р., що регулює порядок надання послуг поштового зв`язку. Так, згідно п. 69 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5 березня 2009 р. (далі- Правила),фізичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, відправлення "EMS", дрібні пакети відкритими. Відповідно до п. 34 Правил, уразі виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, оператор поштового зв`язку повертає їх відправнику або вживає заходів до їх вилучення в установленому порядку. Відповідно до п. 39 Правил, міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України, пред`являються операторами поштового зв`язку митним органам для здійснення митного контролю та митного оформлення. У разі виявлення у міжнародних поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонено для пересилання, їх вилучення здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, отримавши міжнародне поштове відправлення, в якому знаходились тютюнові вироби, заборонені до пересилання у міжнародних поштових відправленнях Митним кодексом України, оператор поштового зв`язку на стадії приймання та обробки зобов`язаний був або не приймати таке відправлення, або повернути його відправнику чи вжити заходів для вилучення тютюнових виробів в установленому законодавством порядку, проте прийняв заборонені до пересилання предмети, отримав достатньо високу оплату за послугу з приймання міжнародного поштового відправлення, після чого пред`явив його митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, внаслідок чого 12.06.2017 Київською міською митницею ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0483/10000/17 за ст. 473 Митного кодексу України, за яким було конфісковано товари, які вона відправила у міжнародному поштовому відправленні № СР042516081 UА , а саме: тютюнові вироби торгової марки «Parliament Fresh» у кількості 600 пачок по 20 стіків у кожній пачці, загальна вартість яких 21 000 грн. Вважає, що прийняття митним органом рішення щодо вилучення предметів та їх подальша конфіскація є наслідком невиконання саме оператором поштового зв`язку своїх обов`язків на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення, що призвело до порушення прав споживача та завдання матеріальної шкоди. Оскільки оператором поштового зв`язку фактично не було надано послугу з пересилання міжнародного поштового відправлення, на підставі ст. 16, 22, 526, 610, 611, 901, 906 ЦК України, ст.1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1, 3, 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», позивачка просила суд стягнути з ПАТ «Укрпошта» на свою користь вартість попередньо оплаченої послуги за відправку міжнародного відправлення №СР042516081UА в розмірі 1 982,22 грн, суму збитків в розмірі 21 000 грн та витрати на правничу допомогу адвоката. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_6 22 982,22 грн на відшкодування матеріальної шкоди, з яких: 1 982, 22 грн - вартість оплаченої послуги за направлення поштового відправлення; 21 000 грн - вартість втрачених тютюнових виробів, вкладених у міжнародне поштове відправлення. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1 536, 80 грн. В апеляційній скарзі АТ «Укрпошта» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на ті підстави, що позивачем не надано доказів, що міжнародна посилка була подана оператору поштового зв`язку у відкритому вигляді та він не приховував справжній вміст вкладення. Вважає, що дана інформація спростовується митною декларацією CN 23, використання якої обов`язкове під час пересилання міжнародних посилок (п.п. 2 п. 6 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450). Відповідно до протоколу Державної фіскальної служби України №0483/10000/17 від 12.06.2017, позивачем порушено правила заповнення митної декларації CN 23, а саме: « в графах «Детальний опис вкладення/кількість/вартість» позивачем зазначено « sicoa / 32 /18,5$» без можливості перекладу на українську мову. При цьому, зазначену в митній декларації інформацію позивач завірила особистим підписом. Вважає, що позивач в описі вкладення навмисно зазначила інформацію, яка не відповідає дійсності, з метою приховати його справжній вміст. З огляду на наведене, оператор поштового зв`язку, яка здійснювала оформлення поштового відправлення, не могла знати, що у вкладенні до міжнародної посилки знаходяться тютюнові вироби. Зазначив, що міжнародне поштове відправлення не було викрадене, пошкоджене або повернуте без зазначення причини. Частиною третьою ст. 24 Всесвітньої поштової конвенції встановлено, що країни-члени та призначені оператори не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, та за рішення, прийняті митними службами під час перевірки відправлень, які підлягають митному огляду. Відповідно до ч. 6 ст.18 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню. Статтею 26 цього Закону встановлено, що оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв`язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю. Таким чином, конфіскація товарів органів митного контролю, що пересилались у міжнародному поштовому відправленні, є доказом наявності вини самого позивача, як користувача послуг. Відповідачем було надано позивачу послуги поштового зв`язку в повному обсязі : надано роз`яснення щодо приймання; повідомлено перелік речовин, заборонених до пересилання; здійснено приймання, обробку та передачу міжнародного поштового відправлення на митний контроль. Відповідач також вжив всіх належних заходів для виконання укладеного з позивачем договору пересилання міжнародного поштового відправлення №СР042516081UА. Направляючи у поштовому відправленні тютюнові вироби без визначення оголошеної цінності предметів, що пересилаються, позивач мав пересвідчитися щодо правильного заповнення супровідних документів та чи не відносяться такі предмети до переліку заборонених до пересилання, оскільки вилучення таких предметів може бути здійснено під час проходження поштових відправлень через митний кордон України. При цьому відповідач, укладаючи договір про надання послуг поштового зв`язку, не повинен був усвідомлювати настання негативних наслідків для позивача, які у нього виникли, що свідчить про відсутність його вини у настанні цих наслідків та виключає відповідальність за їх настання. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 адвокат Васильєв Є . Є. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Свої доводи мотивує тим, що відповідач не довів, що отримавши від позивача міжнародне поштове відправлення (посилку) , а також митну декларацію, він виконав свої обов`язки та перевірив, чи вкладені до посилки предмети не є забороненими до пересилання законодавством України, Всесвітньою поштовою конвенцією чи законодавством країни призначення; перевірив відповідність запису в митній декларації вкладеним до посилки предметам. Відповідачем не було надано доказів приховування позивачем вмісту поштового відправлення під виглядом інших товарів, якщо таке приховування дійсно мало місце. Враховуючи положення п.4.4.1.7 Порядку пересилання поштових відправлень, незалежно від того, на якій мові складено митну декларацію, оператор поштового зв`язку не звільняється від обов`язку перевірки вмісту посилки на предмет відсутності предметів, заборонених до пересилання та перевірки вмісту посилки вказаному у митній декларації. Вважає, що негативні наслідки для позивача у вигляді втрати товару настали не внаслідок невірно заповненої декларації чи недекларування товарів, а саме внаслідок того, що після отримання посилки, відповідач повинен був перевірити її вміст на предмет заборонених до пересилання предметів та тільки після цього вирішувати питання про її прийняття, що відповідачем зроблено не було. Враховуючи те, що вартість товарів в міжнародному поштовому відправленні, зазначена позивачем в митній декларації, не перевищує суму, встановлену законодавством, у відповідача не було жодних підстав приймати посилку у позивача без перевірки вмісту вкладення та допустимості такого відправлення за кордон. Своїми діями відповідач призвів до того, що оплачена послуга позивачу фактично надана не була, а належні позивачу предмети, вкладені у міжнародне поштове відправлення, були втрачені. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на офіційному сайті АТ «Укрпошта» у розділі «Предмети, що заборонені до пересилання» міститься інформація про перелік предметів, заборонених митним законодавством України до пересилання у поштових відправленнях до КНР, у якому серед іншого зазначено - листя тютюну та тютюнові вироби, які підпадають під групу 24 «Тютюн та промислові замінники тютюну» УКТЗЕД. Судом також встановлено, що 16.05.2017 позивачка надала оператору поштового зв`язку відділення №205 АТ «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м . Київ, пр. Оболонський, 14, посилку для відправлення з України до КНР у відкритому вигляді та складену митну декларацію СN 23 від 16.05.2017 (текст у декларації викладений українською, китайською, англійською мовами), яку було прийнято та оформлено як міжнародне поштове відправлення за № СР042516081 UА . Вартість послуги пересилання міжнародного поштового відправлення склала 1 982,22 грн, які позивачка сплатила відповідно до фіскального чека від 16.05.2017 р. Вказана посилка містила тютюнові вироби, а саме: тютюнові стіки «Parliament Fresh» у кількості 600 пачок, по 20 стіків у кожній пачці, загальною вартістю 21 000 грн. В подальшому оператором поштового зв`язку міжнародне поштове відправлення було пред`явлено митним органам. 12.06.2017 старшим державним інспектором відділу митного оформлення МПВ (Укрпошта), пункту контролю на станції «Київ-Пасажирський» м/п «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС України складено протокол про порушення митних правил № 0483/10000/17 у відношенні відправника міжнародного поштового відправлення № СР042516081 UА гр. ОСОБА_6 за ознаками порушень митних правил, передбачених ст.473 Митного кодексу України, а саме: пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року ОСОБА_6 винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 473 МК України та накладено стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме тютюнових виробів торгової марки «Parliament Fresh» у кількості 600 пачок, загальною вартістю 21 000 грн. Судом встановлено, що в митній декларації СN 23 №СР042516081UА, яка є підставою для переміщення через митний кордон України, в графах «Детальний опис вкладення/Кількість/Вартість/ відправником міжнародного поштового відправлення, громадянкою ОСОБА_6 зазначено «sicoa/32/1 8,5$» без можливості перекладу на українську мову. Відправник міжнародного поштового відправлення громадянка ОСОБА_6 особисто своїм підписом завірила інформацію, зазначену в митній декларації. Під час здійснення митного огляду даного міжнародного поштового відправлення було встановлено, що в ньому знаходяться не зазначені у митній декларації СN 23 №СР042516081UА тютюнові вироби торгової марки «Parliament Fresh» у кількості 600 пачок (60 блоків) (а.с.13-20). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріальна шкода у вигляді вартості оплаченої послуги за направлення міжнародного відправлення та вартості втрачених тютюнових виробів, вкладених у міжнародне поштове відправлення була заподіяна позивачу з вини відповідача, яка полягає у неправомірних діях оператора поштового зв`язку, який не здійснив належної перевірки вмісту посилки на предмет заборонених для пересилання речей. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 10 цього Закону, виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила). Згідно з частиною 1 пункту 23 Правил міжнародні поштові відправлення приймаються для пересилання до країн, з якими встановлено поштовий обмін. Відповідно до пунктів 35, 36 Правил у міжнародних поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені до ввозу на територію України та вивозу з території України відповідно до законодавства. Міжнародні поштові відправлення підлягають митному контролю та митному оформленню із сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів) в установленому законодавством порядку. У випадках, передбачених законодавством, фізичні та юридичні особи мають право на пересилання через митний кордон України предметів у межах встановлених норм без сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Пунктом 37 Правил встановлено, що у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати: вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї, холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством;наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства, та радіоактивні речовини; дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові квитки, документи, що посвідчують особу (крім паспортів громадянина України для виїзду за кордон); інші предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу; живих тварин тощо; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 4.4.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211, при прийманні міжнародної посилки працівник зв`язку, крім перевірки, встановленої для внутрішніх посилок, зобов`язаний: а) перевірити згідно з Керівництвом з приймання міжнародних поштових відправлень, чи дозволений обмін посилками з країною призначення, чи не вкладені до посилки предмети, ввезення яких до цієї країни заборонено, чи додана достатня кількість митних декларацій CN 23; б) переконатися, чи не вкладені в посилку предмети, вивезення яких за кордон заборонено або дозволено при дотриманні встановлених умов, перевірити відповідність запису в митній декларації CN

23. Відповідно до статті 473 Митного кодексу України пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, - тягне за собою конфіскацію цих товарів. Відповідно до ст.26 Закону України "Про поштовий зв`язок" міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред`являються операторами для митного контролю. Митні органи мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України. Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв`язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю. Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що вина відповідача у невиконанні обов`язків за договором про надання послуги поштового зв`язку відсутня, оскільки міжнародне поштове відправлення (посилка), що містило заборонені до пересилання тютюнові вироби у кількості 600 пачок, загальною вартістю 21 000 грн, було конфісковано судом у зв`язку з порушенням позивачем митних правил, передбачених ст. 473 Митного кодексу України. Доводи позивача про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності, яка передбачена п.4, п. 5 ч.3 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) є необґрунтованими. З огляду на те, що позивачка була повідомлена про перелік предметів, заборонених до пересилання, при цьому в описі вкладення остання зазначила інформацію, яка не підлягала можливості її перекладу на українську мову, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що такими діями остання намагалась приховати справжній вміст вкладення, а конфіскація товарів судом свідчить про вину самого позивача, як користувача послуг. Відповідно до положень ч.6 ст.18 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не надана оцінка наявним у матеріалах справи доказам, неправильно застосовані норми матеріального права, допущені порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк