Постанова Київський апеляційний суд № 939/195/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 939/195/24 номер провадження 22-ц/824/5147/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року /суддя Романишена І.П./ у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, просив суд стягнути з АТ «УКРПОШТА» на його користь 10 469,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті порушення його прав як споживача та 10 469, 00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 227-238/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення норм закону, а саме, згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В даному випадку, споживачами послуг поштового зв`язку є відправник, який замовив послугу та адресат, який використовує послугу. Посилалась також на обов`язки адресата, встановлені Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, що додатково свідчить про те, що позивач є споживачем поштових послуг. Щодо застосування до аналогічних спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів» посилалась на судову практику, а саме рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/4860/22 і інші рішення судів, що свідчить про сталу практику застосування саме Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин. Щодо суті спору, наголошувала, що з пояснювальної записки начальника ПВЗП № 83 від 01.09.2024 року вбачається про неможливість вручення рекомендованого листа, відправником якого була Державна служба України з безпеки на транспорті через наявність кодового замка на дверях під`їзду, а повідомлення про необхідність його отримання не надсилалось через відсутність стаціонарного відділення АТ «Укрпошта» у Загальцівському старостинському окрузі тобто зазначена пояснювальна записка підтверджує, що оператором поштового зв`язку взагалі не надсилались та не вручались позивачеві жодні листи та повідомлення відправником яких є третя особа у справі тобто й поштове відправлення з постановою АА00008409. Представник акціонерного товариства «Укрпошта» Гуцалова Т.О. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказувала, що на правовідносини між сторонами не поширюється ЗУ «Про захист прав споживачів», як вірно встановлено судом першої інстанції. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Зазначений висновок викладено, зокрема в позиції Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року у справі №456/227/19. Відсутність доказів укладання з Акціонерним товариством «Укрпошта» договору з пересилання поштового відправлення вказує на відсутність підстав застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів». Товариство у правовідносинах з пересилання поштових відправлень несе відповідальність виключно за втрату та пошкодження таких відправлень, і така відповідальність, як визначено законом «Про поштовий зв`язок» та актами Всесвітнього поштового союзу виникає лише перед відправником, яким у цьому випадку є Третя особа. Відправлення, щодо якого виник спір, не було ані втраченим, ані пошкодженим. Претензій щодо якості надання послуг з пересилання поштового відправлення замовник цієї послуги - Державна служба України з безпеки на транспорті Товариству не висував. Щодо суті правовідносин, вказувала, що доводи позивача, що у вкладенні знаходилась постанова від 11.05.2023 року серія АА№00008409 Державної служби України з безпеки на транспорті не підтверджуються доказами. Крім того, дотримання вимог місця розміщення абонентних поштових шаф покладається на отримувача послуг, невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) звільняє оператора від відповідальності за доставку адресату поштових відправлень (така норма встановлена ст. 26 Закону України «Про поштовий зв`язок»). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 11 травня 2023 року заступником директора департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренком А.В. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серія АА №00008409, якою ОСОБА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 гривень. Також у постанові зазначено, що згідно із частиною другою статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу в строк, установлений частиною другою статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 17000,00 гривень. Дата набрання постановою законної сили 13.06.2023 року; строк пред`явлення постанови до виконання 13.07.2023 року. Зазначена постанова була надіслана поштовим відправленням за №0600222932561 позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . З копії довідки про причини повернення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення повернулося відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а/с.56). Відповідно до вказаної постанови та заяви начальника відділу адміністративної практики Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державним виконавцем Бородянського відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м Київ) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72267580 від 17.07.2023 року з примусового виконання постанови АА 00008409, виданої 11.05.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000,00 грн. З пояснювальної записки начальника ПВЗП №83 АТ «Укрпошта» щодо вручення рекомендованого листа ОСОБА_1 , відправником якого була Державна служба України з безпеки на транспорті вбачається, що на вхідних дверях під`їзду будинку по АДРЕСА_1 встановлений кодовий замок, що унеможливлює вручення рекомендованого листа. Повідомлення про необхідність отримання рекомендованого листа у відділенні Укрпошти ОСОБА_1. не надсилалось, оскільки у Загальцівському старостинському окрузі №2 відсутнє стаціонарне відділення Укрпошти. Позивач оскаржував вказану постанову в порядку адміністративного судочинства, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19.10.2023 року, справа №939/1965/23. У задоволенні його позову до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Бородянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування рішення про направлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу в подвійному розмірі для примусового виконання, зобов`язання вчинити дії, відмовлено. Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 заявив вимоги до АТ «Укрпошта» як споживач поштових послуг, які було надано неналежним чином, що на його думку полягало у неврученні йому працівником відповідача рекомендованого листа чи повідомлення про його надходження, яким надсилалась постанова АА 00008409, що в свою чергу призвело до порушення його права на своєчасну добровільну сплату штрафу та, як наслідок, зайво сплачених грошових коштів в розмірі 8500,00 грн. - розмір зайво сплаченого штрафу; 1700,00 грн. - розмір сплаченого виконавчого збору; 269, 00 грн. - витрати виконавчого провадження, а також завдало позивачу моральної шкоди, яку він оцінив в ідентичному розмірі, що й матеріальну шкоду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України про те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Станом на момент направлення поштового відправлення позивачу (11.05.2023 року) діяльність відповідача, зокрема, регламентувалась Законом України "Про поштовий зв`язок" № 2759-III від 4 жовтня 2001 року, що втратив чинність 25 травня 2023 року у зв`язку із введенням в дію Закону України "Про поштовий зв`язок" № 2722-IX від 3 листопада 2022 року. Відповідно до ст.13 Закону України «Про поштовий зв`язок» № 2759-III від 4 жовтня 2001 року послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ). Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що відправником рекомендованого листа №0600222932561 (а/с. 57-58) є не ОСОБА_1 , а Державна служба України з безпеки на транспорті, яка і здійснила оплату послуг поштового зв`язку. ОСОБА_1 визначений одержувачем вказаного рекомендованого листа. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позивач не проводив оплату послуг поштового зв`язку, тобто договірні відносини між ним і АТ «Укрпошта» щодо надання послуг поштового зв`язку не виникли. Враховуючи викладене, позивач не є споживачем по договору про надання послуг поштового зв`язку, оскільки не є їх замовником та споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому права та обов`язки визначені вказаним законом (статтею 4), відносно позивача в спірних правовідносинах не підлягають застосуванню, зокрема, можливість відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. З приводу доводів позивача щодо завдання йому збитків через неналежне надання послуги поштового зв`язку, що полягає у неврученні працівником відповідача позивачу рекомендованого листа чи повідомлення про його надходження при наявності належних умов для вручення чи повідомлення, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків. На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на пояснювальну записку начальника ПВЗП № 83 Рак Л.А., датовану 01.09.2023 року, згідно з якою повідомлення про необхідність отримання рекомендованого листа у відділення Укрпошти не надсилались, оскільки у Загальцівському старостинському окрузі № 2 Бучанського району Київської області відсутнє стаціонарне відділення Укрпошти. Водночас з вказаного документа не вбачається, що мова йде саме за поштове відправлення №0600222932561 від 11.05.2023 року, в якому містилась постанова АА 00008409, при цьому відповідна пояснювальна записка складена зі спливом майже чотирьох місяців з дати повернення рекомендованого поштового відправлення відправнику. Доставка простих листів, поштових карток, бандеролей, періодичних друкованих видань та повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень здійснюється до абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) адресатів. Придбання, установка і утримання в належному стані абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) здійснюються власниками житлових та адміністративних будинків. Абонентські поштові шафи (абонентські поштові скриньки) встановлюються у місцях, зручних для доставки пошти. Невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) звільняє оператора від відповідальності за доставку адресату поштових відправлень. У цьому разі оператор зобов`язаний повідомити користувачів про свою відмову від доставки поштових відправлень (абз. 1-4 ст. 23 Закону України "Про поштовий зв`язок"). Діяльність відповідача, як надавача послуг поштового зв`язку, також врегульована Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року. Так, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка (абз. 1 п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку). Стаття 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» дає визначення, що абонентська поштова шафа - спеціальна шафа з абонентськими поштовими скриньками із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, яка встановлюється у під`їздах, вестибюлях житлових та адміністративних будинків для одержання адресатами простих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень. Аналогічне визначення абонентської поштової шафи міститься також в статті 1 Закону України «Про поштовий зв?язок» від 03.11.2022 № 2722-IX. Невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) звільняє оператора від відповідальності за доставку адресату поштових відправлень (така норма була встановлена ст. 23 Закону України «Про поштовий зв?язок» від 04.10.2001 № 2759-III, а також міститься в ст.26 Закону України «Про поштовий зв?язок» від 03.11.2022 № 2722-IX). Згідно Акта обстеження житлово-побутових умов, затвердженого депутатом Бородянської селищної ради М.І. Шеремета, у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обстежено житлово-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 . При вказаному обстеженні, та зі слів свідків встановлено, що поштові скриньки, які знаходяться зовні біля будинку дійсно були встановлені в 1991 році, де і знаходяться по цей час. Крім того, місцерозташування поштових скриньок зовні біля будинку також підтверджено фотофіксацією (а/с.96) та поясненнями допитаних судом свідків. Встановлено, що поштова скринька позивача, розташована за межами житлового будинку всупереч положенням Закону України «Про поштовий зв`язок», АТ «Укрпошта» звільняється від відповідальності за доставку адресату поштового відправлення. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б могли підтвердити аргументи позивача, а саме: недоліки в роботі оператора поштового зв`язку (щодо надсилання рекомендованого поштового відправлення №0600222932561) та відповідно завдання позивачу шкоди внаслідок сплати подвійного штрафу у зв`язку з поверненням поштового відправлення відправнику. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги, про помилковість незастосування вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», апеляційним судом відхиляються, як і наведена практика місцевого суду, яка не є обов`язковою для застосування судом апеляційної інстанції. Послуга з пересилання спірного поштового відправлення позивачем у відповідача не замовлялась та не оплачувалась. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ). Спеціальним законом, який визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності в сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг є Закон України "Про поштовий зв`язок". Згідно зі статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Зазначений висновок викладено, зокрема в позиції Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року у справі № 456/227/19. Відсутність доказів укладання з Акціонерним товариством «Укрпошта» договору з пересилання поштового відправлення вказує на відсутність підстав застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» Доводи апеляційної скарги про те, що з пояснювальної записки начальника ПВЗП № 83 від 01.09.2024 року вбачається, що оператором поштового зв`язку взагалі не надсилались та не вручались позивачеві жодні листи та повідомлення, апеляційним судом відхиляються, з огляду на те, що апелянтом не було доведено, що його поштова скринька мала вільний доступ. Поштова скринька розташована за межами житлового будинку всупереч Закону України «Про поштовий зв`язок», отже, Акціонерне товариство «Укрпошта» звільняється й від обов`язку доказування обставини вкладання повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Оскільки, як встановлено судами, спір не підпадає під ЗУ «Про захист прав споживачів», з ОСОБА_1 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню 1816, 80 грн на користь держави. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1 /адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 / на користь держави 1816, 80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: