Постанова 4824 № 753/23325/25

справа № 753/23325/25 головуючий у суді І інстанції Колесник О.М. провадження № 22-ц/824/6822/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в якому представник підприємства просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за житлово-комунальні послуги сумою 91 912,50 грн., яка складається з: - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 13097,34 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2265,84 грн., три відсотки річних у розмірі 555,47 грн.; - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 857,08 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 148,27 грн., три відсотки річних у розмірі 36,35 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 19950,52 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 3451,44 грн., три відсотки річних у розмірі 846,12 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7117,90 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1265,18 грн., три відсотки річних у розмірі 311, 13 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25529,22 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3526,26 грн., три відсотки річних у розмірі 851,58 грн., пеня у розмірі 1036,09 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 7105,37 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1089,73 грн., три відсотки річних у розмірі 264,26 грн., пеню у розмірі 321,51 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 768,40 грн.; - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 40,20 грн. В обґрунтування позову зазначено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Відтак, з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила). Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року. Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами центрального опалення та гарячої води, які постачає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані в даній квартирі, що підтверджується відомостями реєстру територіальної громади м. Києва від 10 листопада 2025 року. Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства. Разом з цим, відповідачі у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.06.2025 складає 61988,85 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 19 950,52 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 7 117,90 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25 529,22 грн. та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 105,37 грн. Також, позивач вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів існує заборгованість за період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 40,20 грн. та за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн. та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 768,40 грн. Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 13 097,34 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 857,08 грн. Також, позивачем в силу вимог ст. 625 ЦПК України було нараховано розмір 3% річних, інфляційні витраті та пеню. Враховуючи дані обставини, комунальне підприємство звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідачів, оскільки в останніх наявна заборгованість за надані послуги. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року позовні вимоги були задоволенні та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 30 червня 2025 становить 91 912,50 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 08 січня 2026 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року. Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги зазначила, що рішення від 10 грудня 2025 є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неправильно встановленими обставини, які мають значення для справи. Так, апелянт вказує, що судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами центрального опалення та гарячої води, які постачає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 , однак посилаючись Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, ігноруючи той факт, що постанова втратила чинність 01 травня 2022 року. Також, зазначено, що ОСОБА_2 не має договору з позивачем, оскільки не є власником та не була уповноважена на укладання відповідного договору про надання житлово- комунальної послуги з КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на який посилається позивач, мотивуючи її участь у солідарній відповідальності по сплаті боргів. Відтак, суд першої інстанції не встановив сам факт приєднання ОСОБА_2 як споживача до умов індивідуального договору, а тому, на думку апелянта ОСОБА_2 не може виступати відповідачем по суті та не може нести солідарну відповідальність за борги іншої особи у даній справі, оскільки лише зареєстрована за вказаною адресою. Таким чином, апелянт вважає, що ОСОБА_2 має бути вилучена зі складу відповідачів по справі №753/23325/25 та з тексту рішення суду. Єдиним відповідачем та споживачем у даній справі є ОСОБА_3 . Крім цього, апелянт посилається на те, що жодному із відповідачів по справі не направлялася претензія про погашення заборгованості, не надсилалася копія позовної заяви, не було надано для ознайомлення матеріали справи в Електронному суді чи поштовим відправленням, що є порушенням принципу ст. 12 ЦПК України, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відтак, суд не вжив передбачених законом заходів для повідомлення учасників справи про матеріали справи, час і місце розгляду справи, в тому числі, повідомлення учасників справи через електронний кабінет, не було зроблено (ст. 43 ЦПК України). Отже, апелянт стверджує, що були порушені права сторони захисту, надані ст.43 ЦПК України. Крім цього, апелянт зазначає, що в тексті рішення зазначені неточні розрахунки суми заборгованості, що є підставою його скасування. Також, на думку апелянта, спрощене позовне провадження не могло бути призначене для розгляду даної справи, оскільки справа не підпадає під поняття «малозначних справ», відповідно до (ч. 4 ст. 19 та ст. 275 ЦПК України, визначення поняття «Малозначні справи» - це справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до інформації про малозначні справи на сайті Верховного Суду України. Як вбачається з рішення суду, сума стягнення становить 91 912,50 грн., що є більшою за встановлені критерії малозначності, а отже справа № 753/23325/25 не мала бути розглянутою у порядку спрощеного провадження. Також, апелянт вважає, що на дату винесення рішення предмет спору був відсутній, оскільки заборгованість за надані комунальні послуги Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» була повністю сплачена, про що 01 грудня 2025 року було належним чином повідомлено позивача через форму електронного звернення на його сайті https://kte.kmda.qov.ua/kontakt/ у розділі Контакти. Однак, станом на 08 січня 2026 року, позивач досі не відреагував на звернення, порушуючи місячний строк, передбачений законодавством про звернення громадян. Заборгованість перед позивачем була погашена в листопаді 2025 року. Станом на 01 грудня 2025 року сума заборгованості відповідно до даних особистого кабінета споживача становила суму 78 896,69 грн. Ця сума включає в себе борг станом на 30 червня 2025, яка вимагається позивачем до погашення - 75 943,27 грн. та поточні донарахування за комунальні послуги, надані позивачем за період липень, серпень, вересень та жовтень 2025. У зв`язку із вищевикладеним, апелянт вважає, що суд не дослідив фактичний стан розрахунків на момент ухвалення рішення, що призвело до винесення необґрунтованого рішення, яке має бути скасоване. Враховуючи усі вищенаведені аргументи та відсутність будь-якого всебічного аналізу змісту позовної заяви з боку суду, не маючи повного доступу до матеріалів справи, щоб надати додаткові пояснення, апелянт вважає, що рішення Дарницького районного суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги від 10 грудня 2025 по справі №753/23325/25 порушує право відповідача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів, наданих ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, апелянт просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дарницького районного суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги від 10 грудня 2025 по справі №753/23325/25 в повному обсязі у зв`язку із порушенням її прав на захист власних інтересів та у зв`язку із відсутністю боргу перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». 25 січня 2026 року та 05 лютого 2026 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення Дарницького районного суду від 10 грудня 2025 року є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою була надіслана до електронного кабінету Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та доставлена 05 лютого 2026 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами центрального опалення та гарячої води, які постачає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані в даній квартирі, що підтверджується відомостями реєстру територіальної громади м. Києва від 10 листопада 2025 року. Так, зазначено, що як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не належним чином сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги з 01 травня 2018 року, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ними утворилась заборгованість, що станом на 30 червня 2025 року становить 61 988,85 грн., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 45 479,74 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 32 647,12 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 40,20 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн. та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 768,40 грн. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що євстановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з 01 травня 2018 року в розмірі 61 988,85 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів,(особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Відповідно до Додатку №1 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 13 097,34 грн. та за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 768,40 грн. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку №1 та/або Договору №2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене цим договором. Крім того новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань. Таким чином позивач прийняв право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті послуги у розмірі 13 954,42 грн. та прийняв право вимоги відповідачів будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги. Суд першої інстанції встановив, що відповідачі не належним чином сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги до 01 травня 2018 року, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ними утворилась дана заборгованість. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанціївважав встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до 01 травня 2018 року в розмірі 13 954,42 грн. визнав законними і обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню. Крім цього, суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 2 864,91 грн. - 3% річних та 11 746,72 грн. - інфляційної складової боргу, а також 1 357,60 грн. - пені. Враховуючи дані доводи, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 30 червня 2025 становить 91 912,50 грн. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Так, одним з доводів апеляційної скарги є неповідомлення судом першої інстанції відповідача про відкриття провадження у справі та не надано можливості подати відзив на позовну заяву, що призвело до порушення прав відповідача на захист. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18 забезпечуючи єдність судової практики, досліджував питання щодо обов`язковості скасування рішення суду у разі неповідомлення про слухання справи та не участі учасника зазначив: «Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним - це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення. Враховуючи посилання апелянта, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 11 листопада 2025 року Дарницьким районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Відтак, згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України дана справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження. Так, частиною 1 ст. 252 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252 - 1 цього Кодексу. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, що передбачено ч. 3 ст. 252 ЦПК України. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, що передбачено ч. 5 ст. 252 ЦПК України. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при відкритті провадження суд першої інстанції дотримався визначеним законом підстав щодо визначення порядку розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції відповідачам було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, адресою АДРЕСА_1 . Однак на адресу суду першої інстанції повернулись конверти без вручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 40-41), що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошти» по результату пошуку інформації, за трекінгом відправлення. Так, частина шоста статті 272 ЦПК України визначає, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в справі № 752/11896/17 повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її неперебування за адресою, повідомленою суду. Враховуючи зазначене, відповідачі не були повідомлені про надходження позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повідомляв відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи, останні вважаються такими, що не були повідомлені належним чином про судовий розгляд, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Враховуючи вищевикладене, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, оскільки було порушено право на захист, а тому в даній частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Так, відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, враховуючи відсутність належного повідомлення відповідачів про розгляд справи, колегія суддів визнає причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними та вважає за можливе прийняти долучені апелянтом до апеляційної скарги нові докази. Так, апеляційним судом встановлено, що підставою для звернення до суду першої інстанції є наявність заборгованості у відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 30 червня 2025 становить 91 912,50 грн, що було встановлено судом першої інстанції, з позицією якого суд апеляційної інстанції погоджується. Разом з цим, апелянтом до апеляційної скарги були долучені платіжні інструкції щодо сплати за житлово-комунальні послуги на користь позивача до ухвалення рішення судом першої інстанції на загальну суму 78 831,10 грн. (а.с. 159-165). Відтак, суд апеляційної інстанції враховує сплачену апелянтом суму в рахунок погашення заборгованості, яка заявлялась стороною позивача. Таким чином, оскільки заборгованість апелянтом частково сплачена то апеляційний суд вважає, що солідарному стягненню з відповідачів підлягає сума у розмірі 13 081,40 грн. (91 912,50 - 78 831,10 =13081,40), яка є різницею між наявною заборгованістю та частково сплаченою. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів їх не приймає до уваги, оскільки вважає, що вони є не переконливими, не спростовують наявності заборгованості станом на 30 червня 2025 року у загальному розмірі 91 912,50 грн. (з урахуванням штрафних санкцій), а також, та стосуються особи, яка не є апелянтом і рішення суду першої інстанції не оскаржувала. Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки відповідачі про розгляд справи не були повідомлені належним чином, це відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Враховуючи вищевикладене, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що позов КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягає задоволенню частково (14,23%), слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові судовий збір по 215,44 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 13 081 (тринадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 40 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 215 (двісті п`ятнадцять) грн. 44 коп. з кожного. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова