Постанова Київський апеляційний суд № 753/5947/25

справа № 753/5947/25 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В. провадження № 22-ц/824/12362/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Коноваленком Євгенієм Леонідовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року директор СП «ЕНЕРОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Лопатін К.О. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: стягнути з відповідачки на користь підприємства заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 73 305,87 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 8 063,65 грн, 3% річних у розмірі 2 018,42 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 263,50 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 468,99 грн, 3% річних у розмірі 117,39 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 67 330,52 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 365,77 грн, 3% річних у розмірі 1 573,54 грн, пеня у розмірі 1 079,19 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 004,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 290,09 грн, 3% річних у розмірі 70,73 грн, пеня у розмірі 49,10 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 237,90 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 95,76 грн; а також судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2018 року №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг. Позивач вказує, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а отже є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає позивач. Відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилася, проте своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 грудня 2024 року становить 149 879,70 грн, з яких: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 73 305,87 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 4 263,50 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 67 330,52 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 004,30 грн. Також у відповідачки існує заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 237,90 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 95,76 грн. У зв`язку з наявною у відповідачки заборгованістю за житлово-комунальні послуги, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нарахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму 173 756,63 грн, з яких: на заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення інфляційну складову боргу у розмірі 8 063,65 грн, 3% річних у розмірі 2 018,42 грн; на заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з постачання гарячої води інфляційну складову боргу у розмірі 468,99 грн, 3% річних у розмірі 117,39 грн; на заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 рокуза послуги з централізованого опалення інфляційну складову боргу у розмірі 6 365,77 грн, 3% річних у розмірі 1 573,54 грн, пеня у розмірі 1 079,19 грн; на заборгованість з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання гарячої води інфляційну складову боргу у розмірі 290,09 грн, 3% річних у розмірі 70,73 грн, пеня у розмірі 49,10 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 01 грудня 2024 року становить 173 756,63 грн, витрати за отримання відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн. Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Коноваленко Євгеній Леонідович 27 травня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Зазначає, що ні КП «Київтеплоенерго», ні суд не визначили правового статусу квартири та її власників/ співвласників, що унеможливлювало вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води саме з відповідача. Реєстрація місця проживання у квартирі, власником якої є інша особа, не є автоматичною підставою бути споживачем таких послуг та мати обов`язок сплачувати комунальні послуги (послуги КП «Київтеплоенерго»). Доказів існування договірних відносин між відповідачем та позивачем, як постачальником послуг щодо надання відповідних послуг до суду не було надано. Відповідно до отриманої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником майна - квартири за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . З огляду на фактичні обставини справи відповідач вважає, що суд належним чином не дослідив докази, внаслідок чого прийняв рішення, яке не базується на нормах матеріального права. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Коноваленком Євгенієм Леонідовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 19 червня 2025 року представник Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) - Кононенко І.О. подав відзив, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. З посиланням на практику Верховного Суду, представник вказав, що ОСОБА_1 як зареєстрована особа є споживачем послуг за адресою АДРЕСА_2 . У випадку стягнення з неї грошових коштів за житлово-комунальні послуги, відповідачка має право звернутися із регресною вимогою до осіб, які на її думку також користуються житлом і, відповідно, несуть солідарну або часткову відповідальність за оплату таких послуг. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судове засідання апелянтка ОСОБА_1 не з`явилася, 06 жовтня 2025 року її представник - адвокат Коноваленко Є.Л. подав заяву про розгляд справи без його участі. У судовому засіданні представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Зеленський Артем Михайлович заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Заслухавши пояснення учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємство, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Відтак з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Будинок за адресою: м. Київ, вул. Трускавецька, 6-В, в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира № 2202 за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання. За даними Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 вересня 2017 року. Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) станом на 01 грудня 2024 року становить 149 879,70 грн, з яких: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 73 305,87 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 4 263,50 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 67 330,52 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 004,30 грн. Також існує заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 237,90 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 95,76 грн. У зв`язку з наявною заборгованістю за житлово-комунальні послуги, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нарахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму 173 756,63 грн, з яких: на заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення інфляційну складову боргу у розмірі 8 063,65 грн, 3% річних у розмірі 2 018,42 грн; на заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з постачання гарячої води інфляційну складову боргу у розмірі 468,99 грн, 3% річних у розмірі 117,39 грн; на заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року за послуги з централізованого опалення інфляційну складову боргу у розмірі 6 365,77 грн, 3% річних у розмірі 1 573,54 грн, пеня у розмірі 1 079,19 грн; на заборгованість з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання гарячої води інфляційну складову боргу у розмірі 290,09 грн, 3% річних у розмірі 70,73 грн, пеня у розмірі 49,10 грн. Крім того, Позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», набув право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн. Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованості. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами №630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідачка свої обов`язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем у сумі 173 756,63 грн. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630. Відповідно статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно. Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання». За вимогами ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим. Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34(5085). Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19. Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 вересня 2017 року, а тому є споживачем комунальних послуг, які надаються за місцем її реєстрації. Частина перша, друга статті 64 ЖК України визначає, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Оскільки цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Отже, незалежно від того чи є відповідачка власницею квартири, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, остання має нести солідарний обов`язок із власником квартири АДРЕСА_1 зі сплати комунальних послуг за адресою її реєстрації. В той же час, на підставі статті 544 ЦК України, у разі виконання солідарного обов`язку, відповідачка має право на зворотну вимогу (регрес) до власниці квартири АДРЕСА_1 , за вирахуванням частки, яка припадає на неї. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права на розсуд апелянта. Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Коноваленком Євгенієм Леонідовичем - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова