Постанова 4824 № 755/19398/23

справа № 755/19398/23 головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П. провадження № 22-ц/824/3166/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Чаплієвою Кристіною Володимирівною на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Гречан Марина Василівна звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просила суд: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з постачання гарячої води та теплової енергії у розмірі 67 777,93 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 14 475,18 грн, 3% річних у розмірі 4 221,17 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Мотивує свої вимоги тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№103 (4503)) ТОВ «Євро-реконструкція» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111 (4511)). До теперішнього часу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачами не укладено. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачі своєчасно з січня 2016 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з лютого 2017 за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті утворилась заборгованість, яка станом на 01 листопада 2023 року становить 67 777,93 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення (постачання теплової енергії) становить 15 331,96 грн, заборгованість за послугу за гаряче водопостачання - 52 445,97 грн. Крім того, у зв`язку з виниклою у відповідачів заборгованістю, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з них інфляційну складову боргу та 3% річних станом на лютий 2022 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 67 777,93 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 14 475,18 грн, 3% річних у розмірі 4 221,17 грн, та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Чаплієва Кристіна Володимирівна, 09 жовтня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги з постачання гарячої води та теплової енергії у розмірі 67 777,93 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 14 475,18 грн, 3% річних у розмірі 4 221,17 грн, та судового збору у розмірі 2 684,00 грн, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги зазначила, що про розгляд справи відповідачка не була повідомлена належним чином, зокрема з причин фактичного непроживання за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Заперечуючи проти позовних вимог, вказала, що вважає ОСОБА_3 неналежним відповідачем у справі. Так, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в рівних долях. Зареєстровані, але не проживають в квартирі апелянт та її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зареєструвалася за цією адресою з 05 квітня 2014 року на прохання матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка була сусідкою апелянта за адресою АДРЕСА_4 . Планувалася реєстрація на кілька років, однак через постійну зайнятість на роботі ОСОБА_1 не мала часу знятися з реєстрації та й ніхто про це не просив. Зауважує, що доступу до квартири не має, як і ключів від нею, особовий рахунок по оплаті комунальних послуг оформлено на ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, відповідачка не мала обов`язку на виконання вимог ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкту нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Також ОСОБА_1 не укладала договір про надання житлово-комунальних послуг, оскільки не проживала в квартирі та фактично не користувалася ними. Вважає, що у даному випадку невиконання власниками квартири свої обов`язків, призвело до суттєвого порушення її прав у вигляді примусового стягнення заборгованості. Додатково зауважила, що суд першої інстанції стягнув суму заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних за період з 2016 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 86 474,28 грн, тобто з пропуском строків позовної давності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Чаплієвою Кристіною Володимирівною на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 21 листопада 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Костюченко Валерія Андріївна подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги. Зазначила, що у період виникнення заборгованості за надані послуги, місце постійного проживання відповідачів у квартирі підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, а відповідно дані особи є споживачами наданих до квартири послуг та належними співвідповідачами по справі. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. ТОВ «Євро-реконструкція» щомісячно, починаючи з липня 2014 року, на адресу усіх споживачів направляє квитанції, в яких крім відомостей про надані послуги та нараховані за надані послуги кошти, зазначається кількість осіб, що проживають у квартирі, порядок нарахування коштів за гаряче водопостачання (по лічильнику чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб) існуючий розмір боргу, у разі його наявності, а також постійно повідомляється про те, що показання квартирних засобів обліку щомісяця мають зніматися споживачами та надаватися виконавцю послуг, із зазначенням номерів телефонів, електронних адрес та наявних сервісів, за допомогою яких здійснюється зв`язок з теплопостачальною організацією. У разі ненадання показань, нарахування виконується за показаннями будинкового вузла обліку або за номерами споживача. Згідно п. 29 умов типового договору, затвердженого постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк та повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися, за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання. Відповідачі із заявами щодо незгоди з приводу розміру нарахованих їм згідно направлених квитанцій коштів за надані послуги до ТОВ «Євро-реконструкція» не зверталися, а відповідно визнавали факт спожитих ними послуг з урахуванням зроблених позивачем нарахувань. Отже, саме споживач, має інтерес до надання виконавцю послуг показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі, а також достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб. Обов`язку періодичної перевірки кількості осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, у виконавця немає, плата за надані послуги нараховується у відповідності до достовірних відомостей, наданих споживачем. У зв`язку з порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов`язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягів наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах. Додатково зауважила, що плата за послуги з постачання теплової енергії справляється у залежності від опалювальної площі квартири і не залежить від проживання у ній людей. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/ або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами, та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Таким чином, відповідно до чинного законодавства України та судової практики, у кредитора є право, у разі солідарного обов`язку боржників, заявляти вимогу про виконання обов`язку, як до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора. При цьому, відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Також, відповідно до п.19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникла до 12 березня 2017 року. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою була надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_2 , однак за даними трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_1 є ТОВ «Євро-реконструкція». З Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою квартири АДРЕСА_3 . Відповідачі у період з січня 2016 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії та з лютого 2017 за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 листопада 2023 року становить 67 777,93 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення (постачання теплової енергії) - 15 331,96 грн, заборгованість за послугу за гаряче водопостачання - 52 445,97 грн, що підтверджується розрахунками сум боргу. Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що відповідачами як солідарними боржниками порушено виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а тому визнав правомірною вимогу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). За відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , з 05 квітня 2014 року, тобто в період дії Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року. Відповідно статті 1 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно. Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання». За вимогами ст. 9 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим. Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. До того ж, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19. Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630, які діяли до 22 лютого 2022 року, (далі Правила) регулювали відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Правилами встановлено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 листопада 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 67 777,93 грн, з яких: заборгованість з централізованого опалення (постачання теплової енергії) - 15 331,96 грн, заборгованість за послугу за гаряче водопостачання - 52 445,97 грн. Доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачами надано не було. Поряд з цим, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 тривалий час у квартирі не проживає і послугами не користується, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 20 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. Однак, апелянтом не надано доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_3 у спірний період та, що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час її відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачки від оплати житлово-комунальних послуг немає. Надані суду договір оренди квартири, довідки, акти про не проживання ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_7 у квартирі, не можуть бути підставою для звільнення її від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи відповідачка зобов`язана була надати до надавача послуг і у спірний період. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за надані послуги є законним та обґрунтованим. Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у інших осіб, окрім відповідачів, обов`язку зі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що гуртуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 як споживачів житлово-комунальних послуг (у розумінні Законів №1875-IV від 24 червня 2004 року та №2189-VIII від 9 листопада 2017 року), ТОВ «Євро-реконструкція» як кредитор має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників так і до будь-кого з них окремо. При цьому, на підставі частини першої статті 544 ЦК України, ОСОБА_1 у разі виконання солідарного обов`язку, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на неї. Вирішуючи заяву відповідачки ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до розрахунку за житлово-комунальні послуги, ТОВ «Євро-реконструкція» пред`явило вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за постачання гарячої води з лютого 2017 року по жовтень 2023 року, а за постачання теплової енергії з січня 2016 року по жовтень 2023 року. З позовом до суду товариство звернулося 11 грудня 2023 року. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який діє і на даний момент. Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. В той же час, стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З розрахунків заборгованості встановлено, що у вересні 2017 року споживачами здійснено оплату за постачання гарячої води у розмірі 400,24 грн, а у серпні 2017 року оплачено постачання теплової енергії у розмірі 200,00 грн. Таким чином, у зв`язку з оплатою заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, споживачі фактично визнали попередньо нараховану заборгованість, а саме за вимогами про постачання гарячої води - з жовтня 2014 року, а за вимогами про постачання теплової енергії - з вересня 2014 року. Наведене свідчить, що строк позовної давності ТОВ «Євро-реконструкція» не пропущено. При цьому, оскільки апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині застосування положень ст. 625 ЦК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в частині нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Поряд з цим, одним з доводів апеляційної скарги є неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18 забезпечуючи єдність судової практики, досліджував питання щодо обов`язковості скасування рішення суду у разі неповідомлення про слухання справи та не участі учасника зазначив: «Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним - це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення. Встановлено, що розгляд справи, яка переглядається здійснено судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України особливістю такого порядку є розгляд справ за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З матеріалів справи встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами суд направив ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_5 , однак рекомендоване поштове повідомлення 0600241980160 повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». В той же час, частина шоста статті 272 ЦПК України визначає, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. За таких обставин матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд щодо неї справи та не мала можливості висловити заперечення проти позовних вимог та подати докази на їх підтвердження, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Враховуючи наведені порушення процесуального закону судом першої інстанції, наявність у відповідачів солідарного обов`язку перед позивачем, що передбачає неможливість виокремлення боргового зобов`язання апелянта від зобов`язання ОСОБА_2 , який рішення не оскаржує, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі вимог апеляційної скарги та скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у повному обсязі і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову з мотивів, викладених вище в постанові апеляційного суду. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наявністю обов`язкових підстав для його скасування. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру, які підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить стягнути на користь ТОВ «Євро-реконструкція» судовий збір за подання позовної заяви по 1 342,00 грн. Разом з тим, оскільки часткове задоволення апеляційної скарги пов`язано лише з порушенням норм процесуального права, що не вплинуло на обсяг задоволених позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України за розгляд справи апеляційним судом, не здійснюється. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Чаплієвою Кристіною Володимирівною - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 67 777,93 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 14 475,18 грн, 3% річних у розмірі 4 221,17 грн., а всього 86 474 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 28 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві гривні) 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві гривні) 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова