Постанова Київський апеляційний суд № 759/11791/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року місто Київ. Справа № 759/11791/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4374/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року (ухвалено у складі судді Петренко Н.О., інформація щодо дати складення повного тексту рішення - відсутня) у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ У травні 2025 року позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 01 травня 2018 року року він є виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідачі, як споживачі послуг за адресою: АДРЕСА_1 систематично не оплачували надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість. Просив стягнути заборгованість у розмірі 102 571,25 грн, яка включає заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Крім того, позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач 05 листопада 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Усі судові витрати покласти на відповідачів. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що внаслідок незастосування судом до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 543 ЦК України щодо права кредитора у солідарному зобов`язанні пред`явити вимогу до окремого солідарного боржника, суд фактично не заперечивши факту споживання відповідачем комунальних послуг позивача, оскаржуваним рішенням суд фактично звільнив відповідача від оплати спожитих ним житлово-комунальних послуг. Вказує, що судом встановлено факт реєстрації відповідача у квартирі, заборгованість по наданим житлово-комунальним послугам до якої є предметом позову у цій справі, а тому реєстрація разом із відповідачем у вказаній квартирі інших осіб не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за спожиті відповідачем житлово-комунальні послуги. Вважає, що розгляд судом поточної справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 10 лютого 2026 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. У судовому засідання 10 лютого 2026 року представник КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» - Зеленський А.М. підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити на підставі доводів, викладених у ній. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялися судом шляхом направлення судової повістки за їх зареєстрованим місцем проживання. Повістки повернулись з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК україни вважається належним повідомленням. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення районного суду не відповідає. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано обґрунтування, чому позовні вимоги заявлені виключно до двох відповідачів та не було враховано можливу солідарну або часткову відповідальність інших зареєстрованих осіб та вважав, що це створює невизначеність щодо кола відповідальних осіб та належного розподілу боргу. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступних обставин. Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до частини1 статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, що КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Період надання послуг, що є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року. З 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ). Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630). Договір про надання послуг ЦО/ЦПГВ був публічно оприлюднений у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), що свідчить про дотримання Позивачем процедури укладення договору приєднання. З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі змінами у законодавстві, позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VI, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному веб-сайті КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» згідно з вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, що також підтверджує законність укладення цих договорів приєднання. Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19. Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання. Це означає, що квартира за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньо-будинкової системи. Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, який було додано до позовної заяви, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є споживачами комунальних послуг, які надаються за місцем їх реєстрації. Частина перша, друга статті 64 ЖК України визначає, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Оскільки цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Отже, аналіз наведених положень вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами. Колегія суддів робить висновок, що позивачем пред?явлено позов до належних відповідачів. А тому висновок суду, що позивачем не було надано обґрунтування, чому позовні вимоги заявлені виключно до двох відповідачів та не було враховано можливу солідарну або часткову відповідальність інших зареєстрованих осіб є помилковим, зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задовоелння позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги 4542 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року - скасувати, ухвалити у справі нове рішення. Позов комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: заборгованість за житлово-комунальні послуги сумою 102 571,25 грн, а саме: ??заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5539,01 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 841,93 грн, три відсотки річних у розмірі 207,14 грн; ??заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8733,22 грн; ??інфляційну складову боргу у розмірі 1327,45 грн, три відсотки річних у розмірі 324,45 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11713,67 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1780,48 грн, три відсотки річних у розмірі 438,06 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45693,63 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4725,92 грн, три відсотки річних у розмірі 1218,67 грн, пеня у розмірі 1482,71 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 13945,09 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1864,14 грн, три відсотки річних у розмірі 450,25 грн, пеня у розмірі 547,80 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1101,18 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 636,45 грн; Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги 4542 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова